Богдан-Ігор Антонич “Різдво” аналіз

Рід: лірика. Жанр: вірш. Тематичний різновид: філософська лірика. Тема: факт народження Христа. Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості. Історія написання: в умовах польської експансії на Західній Україні Антонич відбувається як український поет, який шукає нових форм і продукує новий погляд на світ, поезію, де поєднуються християнська міфологія із традиційними національними фольклорними ідеями й образами. Рік створення: 1934. Збірка: «Три перстені». Напрям: модернізм. Течія: символізм, авангардизм, міфологізм. Богдана-Ігоря Антонича складно віднести до якоїсь течії, оскільки його творчість характеризується винятковою вишуканістю й неоднозначністю, де національне злите зі світовим, міфологія з реальністю, раціональне з ірраціональним.

Мотиви: «велике в повсякденні»; «краса»; «Батьківщина»; «природа». Образи: людей: лемки у крисанях; Марія; міфологічних істот (умовно): бог; природи: ніч у сніговій завії, місяць — золотий горіх; предметів і явищ: народження; сани; містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні. Символічні образи: кожен образ у поезії є своєрідним символом: сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос); лемки (символ-аналог волхвів); золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя); місяць (символ батьківщини). Автор «Трьох перстенів» — національно орієнтований митець, про що свідчить, наприклад, такий його запис: «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її Поезію». Композиція: складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»).

Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір: 4-стопний ямб Строфа: чотиривірш (катрен). Римування: перехресне (абаб). Художні засоби виразності: епітет, символ, інверсія.

Різдво

Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць — золотий горіх.

Олександр Довженко

Біографія Олександра Довженка коротко.

Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян.

Навчався у місцевій початковій та вищій школах.

У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту.

Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві.

У 1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.

Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За цу у 1919р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.

У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодо виключений.

У 1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон).

У 1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.

По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.

З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія».

Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою.

У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід.

У 1935р. нагороджують орденом Леніна.

На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия».

У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив.

До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».

25 листопада 1956р. помер у Москві.

Твори:

• оповідання «Воля до життя»

• кіноповість «Зачарована Десна»

• кіноповість «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм)

• оповідання «Мати»

• оповідання «Ніч перед боєм»

• кіноповість «Повість полум’яних літ»

• Нащадки запорожців (драматична поема)

• кіноповість «Україна в огні»

• кіноповість «Поема про море»

• кіноповість «Антарктида»

• кіноповість «Арсенал»

• кіноповість «Щорс»

• кіноповість «Мічурін»

• п’єса «Життя в цвіту»

• «Щоденник» (1941-56)

• Оповідання «Сон» та інші

Кіноповість «Зачарована Десна» скорочено

Тема: зображення джерел формування особистості, дитинства

Ідея: заклик любити і шанувати те, що є в нашому житті, ніколи не забувати його найкращі моменти

Сюжет:

У творі фігурує подвійний образ автора. Автор у своєму дитинстві – маленький Сашко, і автор у своєму дійсному житті – Олександр Довженко. Уся розповідь, окрім філософських відступів, йде від особи Сашка. Конкретного сюжету немає, це просто дитячі спогади, пронизані гумором та легким жалем за минувшиною.

Сашко по черзі згадує своїх родичів: маму, батька, діда Семена, прабабу Марусину. Від кожного образу віє теплом і любов’ю. Мати Сашко описує як дуже трудящу, дуже добру але неписьменну жінку, вона любить все зелене, постійно порається на городі. Не зважаючи на свою добрість, мати недолюблює діда Семена, бо думає, що той чорнокнижник. У діда дійсно є книга, але то Псалтир, який він урочисто читає під образами кожної неділі. Не стільки читає, скільки промовляє завчене ще у школі. Мати, не розуміючи старослов’янської, думає, що дід плете замовляння, й від того вона себе погано почуває. Дід дуже схожий на Бога, а ще у нього є грижа, ще з молодих чумацьких літ. Свою грижу дід ходить гріти на погребні. Він часто лежить там під вишнею, потираючи болюче місце. Іноді він кашляє, дід кашляє стільки, скільки пам’ятає себе Сашко. По дідовому кашлю старі бабки вгадують погоду. А ще погоду допомагає вгадувати ворон, що живе на полі.

Життя біля Десни настільки цілюще, що ще навіть жива дідова мати – прабабка Марусина, жінка, яка має нетиповий талант – вона може проклинати все й всіх декілька днів поспіль. Прокльони «це творчість її темної престарілої душі». Якось вона проклинає Сашка за те, що повисмикував моркву.

Головний герой ділиться з читачем своїми радощами й печалями, а голос Довженка на другому плані наштовхує на думку про те, що саме дитинство, спогади з нього, роблять людину людиною. Саме в дитинству відбувається формування особистості, тому дуже важливо, щоб ця пора життя була щасливою. Родина Сашка була дуже бідною, але всі в ній любили одне одного і змогли виховати з хлопця гідну особистість.

У своєму творі Довженко порушує ряд проблем:

• Добра і зла

• Прекрасного й потворного в нашому житті

• Ролі справжньої праці

• Взаємодії людини з природою

• Шляху народу та людини до щастя

• Покликання, сутності людини

• Життя і смерті

Довженкова «Зачарована Десна» – це унікальний твір, який варто прочитати