Біографія Юрія Яновського

Народився 27 серпня 1902р. в с. Майєровому у заможній селянській родині.

Вчився у Єлизаветградському реальному училищі

У 1922р. оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту.

1 травня 1922р. в газеті «Пролетарська правда» надрукований перший вірш «Море» (за підписом Георгій Ней).

1924р. — кореспондент газети «Більшовик»

Переїжджає до Харкова, де стає редактором ВУФКУ.

У 1926р. з’являється фільм «Гамбург» за сценарієм Яновського.

Переїжджає до Одеси і знову до Харкова.

Таврують як «націоналіста», через що пише роман-вибачення «Вершники».

За роман «Мир» знову звинувачують у націоналізмі та звільнюють з посади редактора.

16 лютого 1954р. прем’єра п’єси «Дочка прокурора»

25 лютого 1954р. помирає.

“Дитинство”. Ю. Яновський – аналіз твору

Яновський «Дитинство» аналіз — визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика.

Аналіз новели «Дитинство» Яновського

Наявність дій, гострота, динамічність, які характеризу­ють першу новелу, змінюються в другій спокійним екскурсом у дитинство Данила Чабана, життя якого уособлює шлях україн­ського народу, роду «затятого і непосидючого», який «козакував і землю обробляв». Новела сповнена глибоких роздумів про життя дореволюційного українського села. У творі немає ні банальних сцен, ні гострих соціальних конфліктів, ні напружених ситуа­цій. Не стикаються тут у смертельному герці люди, не ллється кров, але дух волелюбства і нескореності народу оживає зі сто­рінок цієї новели.

Головна ідея «Дитинство»: одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя Провідна думка розділу підкреслюється розповіддю старого Данила про повстання в селі Турбаях 1789 року. Прадід навчає правнука не коритися долі, виховує в малому Данилові одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя. «І ми з роду турбаїв, не були кріпаками з роду-віку, і Данило хай не буде» — так закінчує свою розповідь про турбаївців прадід Данило. Його велична постать нагадує героїв українських дум та казок, у яких узагальнюється віковий життєвий досвід народу, утверджується його невичерпна мудрість і оптимізм. Глибоко емоційна й лірична оповідь про дитячі літа героя надає цьому розділові особливої поетичності й пісенності, суво­рої урочистості й ніжної мрійливості. Як своєрідний гімн «незай­маному степові», гімн народові — саме так сприймається новела «Дитинство». «Степ простелявся перед ним, як чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск (ось візьміть лишень потримайте на сонці руку й понюхайте її!). І скільки всіляких ласощів росте на степу, яких можна попоїсти і потім приблукати до батька, що пасе ватагу панських овець… І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворонисі, і орел, що повис на вітрі, ледве воруше кінчиками крил, виглядає здо­бич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок — зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за небом, ховрашок свистить, цвіркунці — одно пиляють у свої скриньки, наче сільський швець на весіллі». І все це переплітається з лег­ким гумором і дитячою безпосередністю бачення світу.