«Наталка Полтавка»

У 1819 р. відбулася перша театральна постановка п’єси. Твір написано Котляревським під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій. Основне джерело для написання – життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські, баладні пісні («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»). Тематика Зображення побутових суперечностей українського /зела, соціальної нерівності та безправ’я трудящих, показ життя селян, бурлаків, чиновників, відтворення звичаїв, пісень. Основний конфлікт п’єси зумовлений становою та майновою нерівністю в суспільстві. – Основний мотив твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та можливе одруження з осоружним багачем. Основні персонажі: Наталка, Петро, возний, виборний Макогоненко, бурлака Микола, Горпина Терпилиха. Над музичним оформленням п’єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицький, АлОїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та ін. Сюжет Дія відбувається в одному полтавському селі. Зав’язка сюжету: зустріч Наталки з возним, який пропонує їй вийти за нього заміж. Наталка давно кохає наймита Петра, який перебуває на заробітках через лиху долю та відмову Наталчиного батька віддати за нього дочку. Дівчина відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду» і закінчує народним прислів’ям: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», натякаючи на їхню станову нерівність. З розвитком дії багатому возному допомагає заможний виборний Макогоненко, а бідному Петрові – бурлака Микола. Наталка погоджується на шлюб з возним задля покращення матеріального становища сім’ї: її мати Терпилиха мріє про багатого зятя. Микола влаштовує побачення Наталки з Петром, який повернувся із заробітків. Кульмінація: Наталка категорично відмовляється стати дружиною возного. Петро радить підкоритися матері й пропонує коханій усі зароблені ним гроші. Розв’язка: розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається Наталки на користь благородного парубка, бо розуміє, що Наталки йому не втримати. Значення п’єси «Наталка Полтавка» І. Котляревського започаткувала нову українську драматургію й повела її шляхом народності до вершин світової драматургії. Характерні риси драматургічної творчості І. Котляревського: – невелика кількість дійових осіб; – вдало вибраний конфлікт; – напруженість і природність розвитку сюжету; – стрункість композиції; . – органічно вмонтовані в текст пісні; – народна, індивідуалізована й гранично виразна мова; -соковитий гумор; -чіткість ідеї; -рельєфно зримі образи.

Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся» короткий опис і художня характеристика твору

Григорій Квітка-Основ’яненко – перший український письменник-сентименталіст, одним із перших почав писати народною мовою не тільїш про смішне, а й про серйозне. Т. Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка засновником нової української прози. Г. Квітка-Основ’яненко писав, що українська мова й література «рухається і буде жити» та що ніякі потуги ворогів «не зітруть її з лиця землі», вона «подужає противників і гонителів». Письменникам радив: «Як говоримо, так і писати треба».