2. Структура та функції політичної свідомості.

Політична свідомість є системним утворенням, структуру якого творять такі компоненти:

• Ціннісний – уявлення індивідів та груп про політику;

• Мотиваційний – почуття, переживання, умонастрої та орієнтири, пов′язані з політичними відносинами та діяльністю;

• Пізнавальний – політичні знання, оцінки, поняття, теорії, принципи та ідеали, пов′язані з ними моделі політичної поведінки.

Ці компоненти конкретизуються у

• уявленнях про суб′єктів політики (партії, організації, лідерів тощо);

• уявленнях про цілі та засоби політики;

• трактуванні існуючої політичної системи (визначенні її справедивості/несправедливості, ефективності/неефективності);

• очікуваннях від політики (стабільності та добробуту, правопорядку, соціального захисту тощо);

• орієнтаціях на певні соціально-політичні цінності (справедливість, демократію, рівність, стабільність, порядок тощо);

• політичних настроях (почуттях, емоціях щодо конкретних рішень, дій влади);

• політичній довірі, яку відчувають громадяни до певного політичного суб′єкта (політичного лідера) тощо.

Враховуючи міру відображення політичного життя у духовних цінностях, орієнтаціях людей, узагальненості їх політичних знань та уявлень, дослідники виділяють політичну ідеологію та політичну психологію.

Політичні знання – це знання людей про політичну систему, інститути, явища та процедури, за допомогою яких забезпечується їх участь у боротьбі за завоювання та реалізацію політичної влади. Політичні знання є важливою складовою політичної свідомості індивіда, групи, соціальної спільноти. Рівень обізнаності громадян про політичне життя та діяльність владних структур повинен відповідати обсягу їх прав як учасників політичного процесу.

Політична ідеологія є цілісним, концептуальним відображенням інтересів певних класів, соціальних груп та інших об′єднань, що пов'язані з боротьбою за владу, її здійсненням та захистом, з метою реалізації цих інтересів. Це феномен – невіддільний від влади, що обгрунтовує чи заперечує існування та функціонування тих чи інших політичних інститутів, політичних курсів, суспільно-політичних доктрин, пояснює політичні факти у конкретно-історичних умовах, дає змогу віднайти й розробити адекватні підходи до соціальних процесів, проблем внутрішньої та зовнішньої політики. Ідеологічний рівень свідомості відрізняється від теоретичного певним наповнення знання, ставлення до його предмету. Ідеологія, за висловом Г.Шахназарова, завжди пристрасна, а наука, навпаки, безпристрасна, чи в ідеалі повинна такою бути, вона не має права підлаштовуватися під будь-які смаки та настрої. Це закон її існування, порушення якого призводить до «виродження» наукового знання.

Політична психологія – це сукупність духовних утворень, що містять переважно емоційні уявлення людей про політичні явища, які складаються у процесі практичної взаємодії людей з інститутами влади, політичними організаціями й обумовлюють їх політичну поведінку. До структури політичної свідомості належать політичні цінності – суттєво значущі та глибоко усвідомлювані нормативні принципи, переживання, очікування, ставлення, настрої, здоровий глузд людей, які виступають мірою політики.

Урахування цих компонентів у політичній діяльності є однією з найважливіших умов дієвості політичних стратегій та політичних рішень. Адже від «якості» політичних поглядів еліти та населення залежать повнота, результативність та ефективність функцій, які вони виконують у політичній системі. До основних функцій політичної свідомості, які визначаються характером взаємодії індивідів у соціально-політичному житті, відносять:

• пізнавальну (когнітивну) – що відображає потребу людини та суспільства пізнавати різні «сторони» світу політики, визначати та проявляти групові та загальносуспільні інтереси;

• ідеологічну – що виражає необхідність у згуртуванні, захисті інтересів групи чи суспільства загалом, у збереженні завойованих владних позицій;

• комунікативну – що забезпечує взаємодію суб′єктів політики з інститутами влади та між собою;

• прогностичну – що відображає здатність індивідів та груп формулювати цілі, оцінювати перспективні напрямки розвитку політичних процесів;

• виховну – що визначає спрямованість політичної активності людей, можливість їх впливу на політичну поведінку інших відповідно до індивідуальних цілей та ідеалів.

Реалізація політичною свідомістю даних функцій залежить передусім від стабільності чи нестабільності суспільних умов, в яких вони реалізуються, що зумовлює переважання одних з них над іншими.