Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «вибори».

2. Яку роль виконують вибори в демократичному суспільстві?

3. Які ви можете назвати різновиди виборів за часом проведення?

4. В чому полягає суть демократичних принципів виборів?

5. Які ви знаєте демократичні принципи виборів?

6. Назвіть різновиди виборчих цензів.

7. Які ви знаєте стадії виборчого процесу?

8. Які різновиди виборчої системи ви знаєте?

9. Які різновиди мажоритарної виборчої системи вам відомі?

10. Вкажіть різновиди пропорційної виборчої системи.

11. Що таке виборчий поріг?

12. Назвіть переваги і недоліки основних виборчих систем.

Рекомендована літеретура

1. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред. В.Погорілко, М.Ставнійчук. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 383 с.

2. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 309 с.

3. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с

4. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – С. 381-417.

5. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Магнолія Плюс, 2005. – 304 с.

6. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

7. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. Гетьманчука М.П., Ткачука П.П. – Львів: ЛІСВ, 2006. – 228 с.

8. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

Додаткова література

1. Закон України „Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 р. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 129 с.

2. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 38-39. – С. 1454-1574.

3. Ильинская И. Избирательное право и избирательный процесс. URL: http://www.slon-party.ru/persons/pers_pages/ilyinsk/Philosophy/electoral_ right.html

4. Скрипкина Ж. Избирательные системы и технологии: Учеб. пособие. – М.: Вузовский учебник, 2006. – 174 с.

5. Старинец Д. Избирательные системы, избирательное право. URL: http://www.revolution.allbest.ru/law/00002609.html

6. Сучасний виборчий PR: Навчальний посібник / В.Лісничий, В.Грищенко, В.Іванов та інші. – 2-е вид., перероблене і доповнене. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 384 с.

Розділ 13. Держава як основний елемент політичної системи.

1. Суть та ознаки держави.

2. Теорії походження держави.

3. Функції держави.

4. Структура, різновиди та парадигми держави.

1. Суть та ознаки держави.

Держава є головним інститутом політичної системи, вона є складним та багатоаспектним суспільним утворенням. Її можна трактувати у двох значеннях:

• як сукупність інститутів, установ, організацій, що наділені верховною владою на певній території;

• як сукупність людей, які проживають на певній території і об’єднані в єдине ціле органами влади.

Під державою розуміють структуровану і правовим шляхом унормовану суверенну публічну владу, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій.

Виділяють наступні ознаки:

1. Територія – частина суші, земних надр, територіальних вод та повітряного простору, на яку дана держава поширює свою владу. Межі території держави визначаються її кордонами, а втрата території означає припинення існування самої держави.

2. Населення – людська спільнота, що проживає на території держави і підкоряється її владі.

3. Публічна влада, яка не ототожнює себе з суспільством і в розпорядженні якої є особлива система органів та установ, що професійно виконують функції управління (державно-бюрократичний апарат) та захисту населення (армія, правоохоронні органи тощо).

4. Наявність правової системи, яка закріплює санкціоновані державою норми, що регулюють суспільне життя і яким повинні підкорятися всі громадяни держави.

5. Суверенітет – верховенство, повнота та неподільність влади всередині держави та її незалежність у зовнішніх стосунках. Суверенітет має внутрішній і зовнішній аспекти:

• внутрішній – можливість для держави розпоряджатися своєю територією та ресурсами, примушувати підлеглих до виконання норм та вимог держави;

• зовнішній – неподільність і єдність території, недоторканість державних кордонів, невтручання у внутрішні справи держави з боку інших держав, можливість держави проводити незалежну політику, вступати до міжнародних організацій, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами та ін. Тут важливим є визнання міжнародною спільнотою за державою права вступати у відносини з іншими державами на юридично рівних засадах.

Володіючи суверенітетом, держава використовує певні прерогативи, до яких належить:

• право на організований примус, яке може застосовуватись не лише стосовно громадян держави, а й щодо всіх, хто знаходиться на її території. Для реалізації цієї прерогативи держава володіє особливою системою органів та установ (правоохоронні органи, суди, армія, тюрми);

• управління суспільством з метою стабілізації суспільної системи та збереження цілісності суспільства;

• збирання податків, мита, випуск грошей і регулювання грошового обміну. Податки є обов’язковими виплатами населення та суб’єктів економічної діяльності, що примусово стягуються державою у встановлених розмірах і фіксовані терміни. Вони використовуються як для утримання державного апарату, так і для вирішення різноманітних соціальних завдань;

• монопольне право на видання законів, що поширюються на всю територію і є загальнообов’язковими для всіх громадян;

• використання всіх суспільних ресурсів для здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.