3. Функції держави.

Головне призначення держави полягає в управлінні суспільними справами, забезпеченні цілісності суспільства, узгодженні суспільних інтересів. Своє суспільне призначення держава здійснює через виконання своїх функцій, які можна класифікувати за різноманітними критеріями.

Таблиця 13.2.

Класифікація функцій держави.

Критерій класифікації	Функції держави
За соціальним значенням	основні неосновні
За сферами суспільного життя	гуманітарні економічні політичні
За часом виконання	тимчасові постійні
За принципом розподілу влади	законодавчі виконавчі (управлінські) судові
За напрямком здійснення	внутрішні зовнішні

Найбільш загальним є поділ функцій держави на дві групи: внутрішні і зовнішні. Тому ми більш детально зупинимося на характеристиці різновидів внутрішніх і зовнішніх функцій держави.

До зовнішніх функцій держави належать:

• оборонна функція – забезпечує цілісність держави, її безпеку, розвиток військового потенціалу;

• дипломатична – спрямована на створення та забезпечення сприятливих умов для розвитку держави в системі міжнародних відносин, розвиток співробітництва з іншими країнами, інтеграцію у світове співтовариство.

Внутрішні функції держави включають:

• адміністративно-управлінську – управління суспільством з допомогою державно-бюрократичного апарату;

• нормотворчу – видання нормативних актів, що регулюють всі сфери суспільного життя;

• правозахисну – захист конституційних прав і свобод громадян;

• виконання загальносуспільних робіт;

• розв’язання конфліктів і стабілізацію суспільних відносин;

• здійснення політичного керування;

• інтеграційну – об’єднання індивідів в групи, асоціації, спілки, організації;

• національно-консолідуючу – об’єднання різних територій, регіонів в межах державних кордонів, консолідація суспільства в єдину націю.

4. Структура, різновиди та парадигми держави.

Для адекватного функціонування держави необхідною є наявність системи владних органів та установ, які утворюють структуру держави. До неї входять:

1) за ознакою поділу влади:

• законодавчі (представницькі) установи;

• виконавчі органи;

• судові органи.

2) за ознакою виконання функцій:

а) органи, що здійснюють внутрішні функції:

– органи адміністративного управління (чиновницько-бюрократичний апарат);

– органи охорони правопорядку та безпеки (міліція, суд, прокуратура);

– органи соціально-економічного регулювання (фінансово-податковий апарат, органи зв’язку, комунікації, транспорту);

– органи духовного виробництва (освіта, наука, культура, ЗМІ).

б) органи, що здійснюють зовнішні функції:

– збройні сили;

– розвідка;

– органи міждержавних відносин.

Держави можна класифікувати за різними критеріям, виділяючи, відповідно, різноманітні типи держав.

Таб. 13.3.

Класифікація держав.

Критерій типології	Види держав
За історично-формаційним типом	рабовласницькі; феодальні; капіталістичні; соціалістичні.
За типом політичного режиму	тоталітарні; авторитарні; демократичні.
За характером соціальної захищеності населення	позитивні; соціальної захищеності; соціального добробуту.
За цивілізаційним підходом	традиційні; сучасні (конституційні).

В науковому середовищі склалося різне ставлення, різні погляди на суть та призначення держави. Для систематизації підходів до розуміння держави та особливостей її взаємодії з суспільством використовують поняття парадигми – концептуальна модель, схема теоретичного осмислення держави та її сприйняття суспільною свідомістю. Іспанський політолог Х.Карраседо виділяє три парадигми держави:

1. Парадигма справедливої держави – концепція, яка виходить з того, що держава є абсолютом, наділена вищою мудрістю. Така держава сама встановлює суспільний порядок, втручається у всі сфери суспільного життя. Громадяни ж повинні підкорятися нормам, що їх встановлює держава. Діяльність держави не підлягає критиці. На практиці такі держави тяжіють до тоталітаризму і на сучасному етапі знайшли своє втілення, зокрема, у деяких ісламських країнах (Іран та ін.).

2. Парадигма держави політичного реалізму – концепція, яка, на відміну від попередньої, передбачає мінімум державності. Держава виступає гарантом свободи індивіда, відсутності втручань в його особисте життя. Головне завдання держави – запобігти конфліктам і досягнути рівноваги в суспільстві. Вона має право використовувати примус лише в крайніх випадках.

3. Парадигма правової держави – передбачає регулювання відносин між громадянами і владою відповідно до конституційного ладу. Правова держава є гарантом прав і свобод людини, вона є вищою формою, яку створило людство. Більш детально на характеристиці правової держави ми зупинимося в окремому розділі.

С хема 13.1.

Парадигми держави за Х.Карраседо.