55. Драматургічна побудова твору

Драматургічна побудова твору є засобом змістовно-емоційного розгортання авторського задуму в конкретну видовищну дію.

Драматургічна побудова передбачає побудову певної композиції твору, яка в послідовних частинах (серіях, епізодах, сценах у кіно, актах, сценах, діях – у театрі тощо) розгортає сюжет твору у фабульну дію, спираючись на конфлікти як головний засіб проведення цієї дії.

У цілому драматургічна дія поділяється на експозицію, зав´язку, перипетії, кульмінацію, розв´язку та фінал, або в іншій, суто режисерській, термінології:

- на головні обставини, тобто такі, які накладають відбиток на всю дію, скажімо, протиборство Монтеккі і Капулетті чи багатства й бідності тощо;

- вихідну подію – те, що готує зав´язку твору, інакше кажучи, – це експлікація, вступ;

- початкову подію, тобто зав´язку;

- перипетії – події, які підштовхують дію;

- центральну подію – це кульмінація;

- головну подію – та частина твору, у якій акцентується ідея, стверджується позиція авторів твору;

- фінальну подію, тобто розв´язку.

Цей поділ утворює сюжетно-фабульну композицію твору, яка ще має назву архітектоніки.

\56. Епізод

Порівнено самостійна частина драматургічної дії, яка відбувається в локальному часі і просторі. Епізод має власну внутрішню драматургію, дія в якій, як зазвичай, обертається навколо певної події – фізичної чи смислової, мовної.

57. Жанри драматичного мистецтва

Жанрами драматичного мистецтва, тобто формами драматургії, котрі мають сформовані історично визначальні ознаки, є мелодрама – твір з гострою інтригою, виразним протиставленням добра і зла, підвищеною емоційністю та романтизмом змісту і форми, мовною та пластичною патетікою; драма – твір реалістичний до побутовості, в основі головного конфлікту якого також покладено здебільшого побутовий конфлікт, або конфлікт характерів, життєвих позицій;

комедія – жанр, у якому всі суперечності розв´язуються з комедійного боку, створюючи ілюзію можливості загального позитивного розв´язання будь-яких конфліктів; трагедія – твір, у якому конфлікт побудовано на надзвичайній, трагічній ситуації, конфлікти є максимально антагоністичними, а розвиток подій завершується загибеллю, або життєвим крахом головного героя.

Грубий комізм, ексцентрика, підкресленість зовнішніх характеристик, постійні перебільшення характеризують напівкомедійний, напівдраматичний жанр буфонади (або фарсу).

Ще один «подвійний» жанр на межі трагедії і комедії – гротеск. Його начебто комедійні образи викликають не сміх, а відчуття огиди, страху, емоційного відторгнення. Гротеск – це поєднання сатири, фантастики, карикатури, своєрідний «сміх крізь сльози» над хворобливими суспільними явищами. Класичний гротеск – образи гоголевського «Ревізора».

До жанрів драматичного мистецтва треба зарахувати і водевіль, який начебто є просто комедією з музичними номерами, однак насправді він є поєднанням комедії з патетичною мелодрамою і в такій якості безперечно являє собою самостійний жанр.

58. Завдання

Мета діяльності, яка визначається певними умовами і повинна бути реалізована через зміни цих умов, або приведенням дії у відповідність до умов, що склалися.