100. Розкадровка

Поділ літературного матеріалу сценарію на окремі кадри та визначення їх крупності і характеру дії з метою переведення в пластичні або звукозорові образи.

Розкадровкою також називається процес графічного відображення кожного з кадрів, або ключових кадрів певних епізодів фільму, телепрограми, який визначає композиційну побудову, масштаб, динаміку подальшої зйомки.

101. Система Станіславського

Теорія сценічного мистецтва й акторської техніки, яку розробив російський режисер, актор, педагог, теоретик театру Костянтин Сергійович Станіславський. Система Станіславського є теоретичним підгрунтям свідомого творчого процесу створення сценічної ролі, визначає шляхи акторського перевтілення в образ.

Визначальні положення теорії, зокрема метод дієвого аналізу п´єси та ролі, є актуальними методологічними принципами режисури в усіх видах режисерської творчості,насамперед – в екранних мистецтвах.

102. Специфіка режисерської творчості

Режисура – це процес об´єднання різних аудіовізуальних інформаційних і художніх компонентів у цілісне синтетичне видовище на основі єдності образної чи інформаційної драматургії.

Найсуттєвіша особливість режисерської праці полягає в тому, що режисер створює продукти своєї творчості лише у власній уяві й організаційних діях, використовуючи результати спрямованих ним психофізичних і матеріальних дій інших працівників творчого колективу – фахівців окремих творчих професій і непрофесіоналів: з художником і оператором (у кіно і на телебаченні) він розробляє візуальний, пластичний образ твору, з акторами – передає зміст, образність, емоціональний сенс твору, розкриваючи та створюючи умови для вияву на сцені, у кадрі індивідуальності актора, його мистецьких і психофізичних даних, знання життя й характерів; разом із композитором, звукооформлювачем, звукооператором режисер створює звуковий образ постановки; з художником зі світла або освітлювачами в театрі чи з оператором у кіно і на телебаченні режисер втілює світлотональний і колористичний малюнок; також у кіно і на телебаченні разом з монтажером режисер остаточно поєднує всі компоненти твору в єдине ціле. І це тільки головні, визначальні етапи творчого співробіцництва режисера із своїми співавторами.

Зважаючи на це, можна визначити, що р е ж и с е р - це керівник творчого колективу, професіонал у галузі синтетичних видів культури, мистецтва та інформації, який об´єднує спільні дії працівників різних творчих професій задля створення певних творів методом синтезу різноманітних виражальних компонентів на основі власного творчого та громадянського світобачення.

103. Специфічний предмет режисури театру, кіно, телебачення

Специфічним предметом режисури театру є боротьба, яка виявляє себе в конфліктах, які розкривають духовний і суспільний зміст людської поведінки.

Саме боротьба різних поглядів, позицій, світоглядів, які проявляються на будь-якому рівні життєвих і суспільних ситуацій, і є тим, що відкривається в сюжеті і розгортається у фабулі драматичного твору. Засобами її відображення слугує акторська гра, декораційне оформлення, костюми, грим, реквізит, світло, шуми, музика. І все це режисер повинен синтезувати в цілісні художні образи, які об´єктивізуються в локальному просторі сцени у формах реальної акторської поведінки.

У кіно і на телебаченні предмет режисури суттєво відрізняється за видами творчості.

У документальному кіно- і телебаченні предметом режисури можуть бути не тільки суспільна діяльність людини, але її глибоко індивідуалізовані прояви, і не тільки. Зокрема, предметом документальної режисури може бути і розкриття процесів природного життя – тобто життя тварин, рослин, космічні процеси тощо.

В ігрових формах кіно і телебачення предмет режисури загалом відповідає предмету режисури театральної, однак конфлікти, суспільна боротьба можуть виявлятися в них достатньо опосередковано.

Головна специфіка кіно і телебачення полягає в тому, що художні та публіцистичні образи розгортаються не в цілісному видовищі, а в системі окремих звукозорових образів – кадрів, які об´єднуються в єдину драматургічну структуру завдяки їх монтажному зчепленню, зіставленню.

Це надає режисурі кіно і телебачення можливість вільно оперувати просторовими і часовими вимірами, створюючи художні та публіцистичні узагальнення з численних елементів реального світу.