141. План

Поняття п л а н визначає масштаб або крупність зображення. Існують різні системи визначення крупності, але правильнішим і найповнішим є поділ планів стосовно людини за Кулєшовим (з певним корегуванням):

- деталь (або дуже крупний) – частина обличчя;

- крупний – максимум до грудей;

- крупний поясний, або просто поясний;

- середній, тобто нижче пояса;

- загальний, або на весь зріст людини;

- дальній загальний, тобто такий, на якому людина, або основний об´єкт зйомки знятий з навколишнім середовищем, чи на фоні пейзажу;

- глибинний, який є поєднанням дії на передньому плані з одночасним розвитком дії на загальному плані (наприклад, розмова генералів на фоні загальної картини бойових дій).

До цієї класифікації слід додати ще два види планів:

- макроплан, тобто зйомка крупно дуже малих, або дуже віддалених (зірки на небі) об´єктів;

- мікроплан, тобто зйомка через мікроскоп об´єктів, яких не видно оком.

У творчому сенсі слід розуміти, що зміна плану може мати не тільки суто предметно-інформаційний характер, а виявляти необхідні смислові, емоційні моменти, розвивати драматургію фільму, телепрограми.

Крупність плану – це вияв ставлення митця до предмета, аналіз його певних станів, черговий етап у розвитку авторської думки, яка рухається від узагальнень до конкретики, від загального драматизму подій до проявів індивідуальності в подіях. У дійсності, крупність – це розвиток думки автора, послідовності вивчення стану об´єктів у документалістиці та послідовності розвитку художнього образу в ігровому кіно і телебаченні. Цей розвиток може бути і суто емоціональний, тобто розкриватися безпосередньо зображенням, а може бути пов´язаний зі словом, що особливо актуально для телебачення.

Тобто, кожному кадру, створеному в певній формі, повинен відповідати адекватний зміст. А буде він інформаційним чи асоціативним – це вже проблема типу драматургії, складовою частиною якої є зображальний ряд.

142. Ракурс

Р а к у р с – точка зору, положення об´єктива щодо об´єкта зйомки. Його використання є суб´єктивним зображальним виразом авторського ставлення до об´єкта зйомок.

Усе, що включається в площину, обмежену рамками екрану, тобто в кадр, є виразом смаків, розуміння, позиції режисера і оператора щодо матеріалу зйомок. Але ракурс, який є своєрідним драматургічним епітетом, чи не найвиразніше здатний усі ці авторські прояви підкреслити. Елементарні приклади застосування ракурсу – вид знизу, який робить об´єкт значущішим, і вид зверху, який передає відчуття простору, або – щодо постаті людини – неначе пригнічує її.

143. Реквізит

Сукупність реальних або бутафорських (імітаційних) речей, які необхідні для створення реальної дійової обстановки, створення атмосфери епізоду, характеристики історичної епохи тощо. Дійовий реквізит відіграє значну драматургічну та зображально-виражальну роль в організації екранного видовища, сповнюючи його життєвою правдою та підкресленою образністю.

Підбором реквізиту, або організацією його виготовлення займається художник-постановник, а у великих за обсягом фільмах – ще й асистент режисера з реквізиту. 144. Поліекран і варіоекран

Система побудови екранного видовища, за якої в кожному окремому кадрі існує кілька кадрів, зміст яких співіснує з іншими внутрішніми кадрами, доповнює їх, розширює зміст, збагачує асоціаціями. Мета використання поліекранів – поглиблення змісту екранних образів у сполученні з активізацією власної драматургічної уяви глядача.