- •Isbn 978-617-651-001-7
- •1. Будова і функції механізму творчості
- •2. Гармонія
- •3. Емоційність
- •4. Здібності
- •5.Змістовно-смисловий аналіз при виконанні творчих завдань
- •6. Категоріально-нормативний аналіз творчих завдань
- •7.Креативність
- •9. Психологічні засади творчості
- •8. Порівняння й оцінка
- •13. Художнє мислення
- •14. Адаптація
- •15. Видовищне мистецтво
- •16. Виконавець як компонент видовища
- •17. Герменевтика
- •18. Глядач як співтворець видовища
- •19. Дія, її визначення
- •21. Ефект присутності
- •23. Індивідуальне та типове
- •24. Колективна природа
- •25. Масова культура
- •27. Мистецтво
- •28. Мультимедіа
- •31. Об´єкт і предмет відображення
- •34. Предмет і матеріал аудіовізуальних мистецтв
- •35. Простір як фізична реальність видовища
- •36. Роди видовищних мистецтв
- •37. Синкретика
- •38. Синтез художній
- •39. Сінергічність
- •40. Специфічний матеріал операторського мистецтва
- •42. Стиль
- •43.Тема. Її актуальність і соціальна значущість
- •44. Техногенність
- •45. Тиражування і трансляція
- •46. Характерне
- •49. Авторська заявка
- •50. Архітектоніка
- •51. Дія словесна
- •52. Драма
- •55. Драматургічна побудова твору
- •57. Жанри драматичного мистецтва
- •58. Завдання
- •59. Катарсис
- •60. Кіносценарій
- •61.Композиція
- •62. Конфлікт і конфліктна ситуація
- •63. Лібрето
- •65. Монолог
- •66. Мотивування
- •67. Перипетії
- •68. Персонаж
- •70. Поведінка
- •71. Радіосценарій
- •78. Акторська гра як джерело матеріалу та виражальний засіб
- •9. Асистент режисера
- •83. Дієвий аналіз драматургічного матеріалу.
- •85. Етика режисерської праці
- •87. Класичні принципи режисури
- •88. Керівна роль режисера і система стосунків у творчому колективі
- •90. Надзавдання
- •91. Наскрізна дія
- •92. Помічник режисера
- •93. Постановочна режисура
- •94. Предмет і матеріал режисури
- •95. Режисерська апаратна
- •96. Режисерська група
- •97. Режисерський сценарій
- •98. Режисура як практична драматургія
- •100. Розкадровка
- •101. Система Станіславського
- •102. Специфіка режисерської творчості
- •103. Специфічний предмет режисури театру, кіно, телебачення
- •104. Спеціалізовані види телережисури
- •129. Зображення як образний засіб створення видовища
- •131. Інтер´єр.
- •134. Костюм.
- •136. Модератор
- •137. Музичне оформлення
- •138. Написи
- •141. План
- •142. Ракурс
- •143. Реквізит
- •145. Суміщення
- •146. Середовище
- •148. Акцентний монтаж
- •149. Асоціативний (образний) монтаж
- •151. Внутрішньокадровий монтаж
- •152. Дистанційний монтаж
- •154. Інтелектуальний монтаж
- •156. Комфортний монтаж і його прийоми
- •157. Метафоричний монтаж
- •158. Метричний монтаж
- •159. Монтаж атракціонів
- •160. Монтажна зйомка
- •161. Оповідний монтаж.
- •162. Паралельний монтаж
- •168. Тональний монтаж
- •174. Жанр
- •176. Замальовка телевізійна
- •177. Інтерв´ю телевізійне
- •173. Драматизовані хроніки
- •179. Інформаційні та інформаційно-аналітичні жанри телебачення
- •181. Композиційні форми побудови телевізійного нарису
- •183. Конкурси телевізійні
- •187. Реаліті-шоу
- •188. Рекламний ролик
- •189. Репортаж телевізійний
- •190. Розважальне шоу
- •191. Розслідування телевізійне
- •192. Ситком (ситуаційна комедія)
- •193. Спектакль телевізійний
- •194. Сценарій теленарису
- •195. Сюжет телевізійний та його різновиди
- •196. Телеальманах, тележурнал
- •200. Телефільм-інтерв´ю
- •202. Етапи виробництва ігрових телефільмів
- •203. Етапи виробництва неігрового телефільму
- •204. Етапи виробництва телевізійної програми
- •205. Знімальна група
- •216. Продюсерство
- •217. Сторіборд
- •218. Українське телебачення. Етапи становлення
13. Художнє мислення
Художнє мислення – вид духовної, інтелектуальної діяльності людини, спрямований на створення та сприйняття творів мистецтва. Воно передбачає здатність людини сприймати світ на основі системи художніх образів.
Розділ другий. Видовище, екранні мистецтва
14. Адаптація
Екранна адаптація мистецького твору – це творче пристосування творів інших просторово-часових мистецтв до умов телевізійного сприйняття, вимог телевізійного програмування, а також посилення їх змістовно-емоційного впливу завдяки додатковому використанню специфічних виражальних засобів і технічних можливостей кіно, або телебачення.
Під час адаптації творча група кіно чи телебачення зберігає основну драматургію, головні компоненти та стильові ознаки адаптованого твору, але органічно включає дію чи її окремі частини до реального середовища, замінює окремих виконавців на тих, які більше підходять для створення образу певного персонажа за своїми психофізичними даними, удосконалює сценічні мізансцени завдяки їх екранній динамізації, активізує часові можливості видовища завдяки монтажу, застосовує спеціальні постановочні ефекти тощо.
Головним при створенні адаптованої кінематографічної або телевізійної версії театрального, концертного і т.п. видовища є збереження загального мистецького задуму, комплексу ідейно-естетичних, стильових засад адаптованого твору з одночасним посиленням його екранної видовищності.
Своєрідною формою адаптації є актуалізація, тобто обробка з урахуванням сучасних реалій життя і сцени. Під час актуалізації зберігається сюжетна лінія, зберігаються основні стосунки між персонажами. Однак змінюється час дії, обставини, професії, соціальний статус персонажів, історичний контекст. Під час актуалізації можна змінити, осучаснити лише костюми й середовище, а можна змінити соціально-політичний зміст, залишивши персонажів та загальний характер дії та всю музичну драматургію.
15. Видовищне мистецтво
Видовище – це публічна демонстрація процесів соціально-значимої поведінки, яку організовано в просторі й часі.
Не кожне видовище є мистецтвом, а тільки те, у якому соціально-значима поведінка людини має характер художньої творчої діяльності, осмисленої гри.
Але не кожний вид мистецтва є видовищем: музика не має просторових координат, твори образотворчого мистецтва й архітектури «застиглі у часі». Архітектуру так і називають: «застигла музика».
Не є видовищем, наприклад, і система перегляду «живих картинок» за допомогою спеціальних апаратів індивідуального перегляду кіно- чи відеокадрів – кінетоскопу. Адже це начебто видовище не є публічним, колективним; воно недалеко пішло від простого розглядання ілюстрацій в альбомі.
Тобто, видовищним мистецтвом є публічна демонстрація процесів художньої творчої діяльності людини, яку організовано в просторі й часі.
Зразками видовищного, тобто просторово-часового, мистецтва є театр у всіх його численних формах, кінематограф, концерти, масові видовища і гуляння, цирк. Окремою формою, так би мовити, видовища, яке називають аудіальним, є радіо. Його художні форми в дійсності є звуковим різновидом театрального спектаклю, концерту, кінематографа (публіцистичний радіофільм). Особливо слід вирізнити телебачення, яке завдяки поєднанню трансляції і творчості, мистецтва і журналістики містить у собі майже всі форми видовища, мистецтва, масової інформації.
