83. Дієвий аналіз драматургічного матеріалу.

Під час режисерського аналізу проявляються реальні риси майбутньої постановки, формуються зародки режисерського задуму.

Цей аналіз переважно складається з таких етапів:

- ретельне вивчення тексту та основних матеріальних, суспільно-політичних, історичних, географічних та інших компонентів драматургічного матеріалу (сценарію, лібретто, п´єси тощо);

- вивчення історичних, документальних, іконографічних і тому подібних матеріалів, пов´язаних з темою та змістом майбутнього твору;

- проведення ідейно-тематичного аналізу та відповідності твору певній жанровій організації.

Даний своєрідний підготовчий період на цьому етапі переходить у стадію остаточного формування режисерського задуму, у якому формуються естетичні концепція та стилістика, уточнення теми, ідеї твору, мотивів, конфліктів, головних елементів драматургічної дії, визначається композиція майбутнього твору, необхідні джерела драматургічного матеріалу, відбір виражальних засобів, остаточне формування драматургії твору.

Але насамперед метод дієвого аналізу в театрі, кіно і телебаченні передбачає таку систему ретельного аналізу літературної першооснови майбутнього твору, який дозволить надалі перетворити на реальну екранну дію будь-які елементи сюжету, фабули, найскладніші психологічні складники драматургії, людського характеру.

У найрозвинутішій теоретично сфері режисури – режисурі театральній – для реалізації методу дієвого аналізу, відкритого і розробленого К.С. Станіславським, сформувалася необхідна система визначення складників архітектоніки твору:

- головні обставини, тобто такі, які накладають відбиток на всю дію, скажімо, протиборство Монтеккі і Капулетті чи багатства й бідності тощо;

- вихідна подія - те, що готує зав´язку твору, інакше кажучи, це експлікація, вступ;

- початкові подія, тобто зав´язка;

- перипетії – події , які підштовхують дію;

- центральна подія – це кульмінація;

- головна подія – та частина твору, у якій акцентується ідея, стверджується позиція авторів твору;

- фінальна подія, тобто розв´язка.

Звичайно, кожен режисер може обирати будь-яку систему формулювань, аби тільки вона чітко розкривала сутність сценічних чи екранних процесів і була зрозумілою фахівцям, з яким він працює.

Однак без наявності такої системи неможливо провести ту частину формування режисерського задуму, яка пов´язана з роботою над первинним драматургічним матеріалом – п´єсою, сценарієм, лібрето, сценарним планом тощо.

Під час дієвого аналізу режисер виявляє тему, ідею твору, його суспільне спрямування, визначає сторони і характер життєвих, а отже, і драматургічних конфліктів, шляхи їх розв´язання, розставляє визначальні точки драматургічної побудови (зав´язка, кульмінація, розв´язка і т.д.).

Побудова загальної схеми майбутнього твору в дієвому аналізі невід´ємна і від визначення суттєвих проявів характерів, відчуття атмосфери подій, ритмічної побудови твору.

Усе це режисеру слід продумати, зримо побачити і реалізувати на сцені, знімальному майданчику чи під час подієвих зйомок, постійно прагнучи до виконання одного з головних завдань режисерської творчості на стадії формування задуму – переведення літературного матеріалу з розповіді про події в реальну екранну дію – фізичну, психологічну, словесну тощо.

84. Документальна режисура Об´єкт документальних форм видовища, зокрема кінематографу і телебачення, – природне життя, реальна поведінка та суспільнозначима діяльність людини. Предмет документальних форм видовища – розкриття процесів природного життя та реальної поведінки і суспільнозначимої діяльності людини за допомогою синтезу виражальних засобів. Матеріал документальних форм видовища – взаємодія елементів природного життя, реальної людської поведінки і суспільнозначимої діяльності людини. Предмет режисури документальних форм видовища – процес інформаційного чи публіцистичного розкриття змісту природного життя , реальної поведінки та суспільнозначимої діяльності людини. Матеріал режисури документальних форм видовища – взаємозв´язки звуко-зорових образів природної та суспільної реальності, які утворюють драматургічну дію.

З цієї системи визначень витікає, що документальна режисура, використовуючи різноманітні засоби драматургічної, зображальної, звукової виразності, об´єднує окремі елементи, факти, події реального життя в цілісні інформаційні, публіцистичні, образні видовищні твори.

Документальна режисура або організовує елементи реальності у найвиразнішу драматургічно форму, або створює документально-художні типізовані образи реальності з матеріалу самої реальності.

Отримання цього матеріалу відбувається за допомогою різноманітних методів – подійова, організована, прихована і т.ін. зйомка, зйомочне спостереження, використання літописного, іконографічного матеріалу, відновлення фактів тощо.

Для відповідної драматургічної організації цього життєвого матеріалу документальна режисура використовує систему виражально-зображальних (кадр, план, ракурс, композиція, рух, світло, колір тощо) і виражально-звукових (натурний і художній шум, музика, слово) засобів.