16. Виконавець як компонент видовища

Уже з перших видовищних форм виконавець був неодмінною частиною структури видовища. Шамани, жерці, заклинателі і такі подібні учасники ритуалів, атлети на спортивних змаганнях-видовищах та інші були своєрідними виконавцями-організаторами видовищ. Поступово – разом із відокремленням суто мистецьких і балаганних видовищ, - виконавці почали перетворюватися на акторів, читців, ляльководів, танцюристів і таких подібних творців театральних, хореографічних та інших вистав. У традиційних мистецьких видовищах актор-виконавець є основою виражальних засобів видовища. Саме через його майстерність створення сценічного характеру, живого образу найповніше розкривається ідейно-художній зміст сценічної творчості.

В екранних мистецтвах роль виконавця залишається такою ж великою, однак виконавча майстерність входить як повноправний творчий елемент до складної системи рівнозначних виражальних засобів – насамперед екранної пластики й монтажу, які дозволяють використовувати гру не тільки професійних акторів, але й виконавців-натурників.

Звичайно, існують і видовища без виконавців – наприклад фейєрверки. Проте і в них опосередковано присутні виконавці-організатори – творці зображальної схеми фейєрверку.

Особливе місце посідають і такі форми видовища, як масові свята, гуляння тощо. У них своєрідними виконавцями стають не тільки організатори, але й глядачі, учасники видовища.

17. Герменевтика

Герменевтика – метод інтерпретації текстів, фактів, подій, явищ з урахуванням власної авторської позиції, власного авторського розуміння. Герменевтику можна розуміти як здатність автора пояснювати з власної точки зору те, що є предметом художнього, або публіцистичного твору.

Термін герменевтика передусім стосується характеристики авторської позиції, яка виявляється в публіцистичних творах. Саме тому останнім часом в літературі цей термін часто застосовується під час аналізу документальних фільмів.

18. Глядач як співтворець видовища

Публічність видовища, його просторово-часовий характер обумовлюють особливий характер його взаємин з глядачем. Насправді без участі глядачів видовищні види мистецтва неможливі. Без глядача вони перетворюються на репетицію, або існують у законсервованій формі (кіно-, відеоплівка). Крім того – саме реакція глядача активно впливає на перебіг видовища, оскільки встановлення чи не встановлення емоційного контакту між виконавцями й глядачами є важливим чинником якості видовища.

Щодо масових видовищ, то більшість з них взагалі передбачає активну участь глядачів як повноправних учасників видовищної гри – карнавал, гуляння тощо. У них, як і в цирку, кабаре, безпосередній прояв емоцій є повноцінним елементом драматургічної дії. Як наслідок, більшість видовищних мистецтв створюють унікальні твори, які існують тільки в момент виконання. Кожний наступний їх показ або проведення вже буде хоч чимось відрізнятись від попередніх.

Єдиний виняток – кінематограф, радіозаписи і телевізійні записи, у яких видовищні твори фіксуються і надалі існують незалежно від глядача.Це обумовлюється їх особливою техногенною природою. Однак вони мають і принципові відмінності у використнні принципу публічності, яка набуває віртуального характеру, оскільки (найбільше в телебаченні і радіо) глядачева аудиторія існує дискретно – у вигляді індивідуальних глядачів-слухачів, але одномоментно зі сприйняттям великою масою цих індивідуальних глядачів-слухачів.