191. Розслідування телевізійне

Телевізійне р о з с л і д у в а н н я є найскладнішим з точки зору підготовки жанром аналітичної телевізійної публіцистики. Це – комплексне, з використанням усіх доступних засобів та жанрових форм дослідження та сенсаційне розкриття ретельно прихованих аспектів актуальної теми, у процесі проведення якого доводиться долати небажання причетних до теми структур надавати інформацію, котра являє предмет підвищеної цікавості суспільства. Здебільшого, у розслідуваннях йдеться про корупцію, зловживання владою, проблеми безпеки громадян, порушення виробничих технологій, що може призвести до катастрофічних суспільних наслідків, тощо.

192. Ситком (ситуаційна комедія)

Телевізійний серіал, герої якого постійно потрапляють у комедійні ситуації, кожна з яких побудована як окрема, завершена комедійна історія з власною драматургією. Епізоди «ситкому» здебільшого пов´язані між собою єдністю героїв серіалу. Типові приклади «ситкому» - «Моя чарівна няня», «Татусеві доньки».

193. Спектакль телевізійний

Екранний варіант драматичного твору. Драматургічною основою телеспектаклю є п´єса – створена для театру чи оригінальна телевізійна, з властивою п´єсі обмеженістю місць дії, зосередженні сюжету на психологічній взаємодії героїв та концентрації фабули винятково навколо головної ідеї п´єси, залишаючи «поза кадром» несуттєву атмосферу побутовості.

194. Сценарій теленарису

Сценарій нарису, так само, як і сценарій документального кінофільму, є визначенням:

- теми і спрямування майбутнього нарису;

- головного художнього прийому, за допомогою якого будується драматургічне розгортання теми;

- композиційного порядку та характеру об´єктів зйомок, у яких розкривається необхідна інформація;

- архівного й іконографічного матеріалу, який є об´єктом аналізу, або допоміжним ілюстративним матеріалом;

- тематики і стилістичних особливостей дикторського тексту, коментаря.

І якщо для оглядового, подорожнього, науково-популярного нарису цього може бути цілком достатньо, то портретний і, тим паче, проблемний нариси вимагають виразної побудови драматургічного конфлікту.

195. Сюжет телевізійний та його різновиди

Найменшим за розміром завершеним інформаційним твором телевізійного мовлення є с ю ж е т. Як зазвичай, сюжет є складником значнішої інформаційної форми, найчастіше – огляду новин. «Найменший за розміром» не означає, що сюжет є якимсь неорганізованим шматком життя, навпаки, телесюжету властива драматургічна завершеність форми навіть більше, ніж деяким документальним фільмам. Адже завдання сюжету полягає в тому, щоб цікаву, часом складну за змістом, подію або факт виразно донести до глядача за лічені хвилини, щоб спрямувати увагу глядача на суттєві, найважливіші деталі явища.

У сюжеті розвивається д у м к а, авторське осмислення матеріалу, за допомогою якого інформація і передається глядачеві.

П о д і є в и й сюжет – це репортажно знятий звіт про подію. Він завжди конкретний у часі: у найменш можливому хронометражі автори такого сюжету повинні дати абсолютно об´єктивну, послідовну, «хронікальну» картину події. Драматургія, композиція подієвого сюжету є, насправді, драматургією самої події.

І н ф о р м а ц і й н и й сюжет дає об´єктивну інформацію про нові явища життя. Він знімається і монтується значно ретельніше, ніж подійовий, адже в ньому треба передати не скороминучу динаміку подій, не просто повідомити про факт, а ознайомити глядача з явищами, які можна, зазвичай, відзняти в спокійній, не репортажній обстановці, надати глядачеві нехай поверхневі, але визначальні відомості про нове, цікаве, актуальне.

Н а р и с о в и й сюжет ближчий до образних текстових, зображальних, монтажних узагальнень.

У нарисовому сюжеті наявна сюжетна побудова драматургії. Основна авторська думка такого сюжету може виходити за межі події до широких узагальнень.

Як окремий різновид нарисового сюжету можна виділити

і с т о р и ч н и й, або ж л і т о п и с н и й сюжет.

Для його створення використовується переважно фільмотечний чи іконографічний матеріал – фотографії, документи, картини, малюнки, кінострічки та відеокадри, присвячені певним історичним подіям.

Ще один різновид нарисового сюжету – сюжет портретний , тобто такий, у якому розкривається характер, супільна дільність певної людини. Це чи не найскладніша сюжетна форма, адже треба не тільки розповісти якийсь факт із життя людини, не просто ознайомити глядачів з її досягненнями, але й розкрити на екрані індивідуальність, самобутній внутрішній світ героя сюжету.

Одним з основних шляхів створення телевізійного портрета є синхронна зйомка героя сюжету.

Цікавою і, на жаль, непоширеною формою нарисових телесюжетів є сюжети к р и т и ч н і. Це сатиричние чи гнівне виявлення недоліків у навколишньому житті. Форма критичного сюжету може бути будь-якою – ігрова карикатура, документальне розслідування за допомогою «схованої камери», або просто фіксація безгосподарності, нехлюйства тощо.

Проте, якою б не була форма критичного сюжету, він є розповіддю про конкретні локальні негативні факти. Його завдання – виявити недоліки і звернути на них увагу. Аналітичний розгляд проблеми виходить за межі сюжету – жанру інформаційного за своєю суттю.

Зовсім протилежним за змістом є сюжет а г і т а ц і й н и й. Застосовується він, не часто, але має місце, зокрема у соціальній пропаганді. Простий приклад – агітація за здоровий спосіб життя, скажімо, відмову від паління чи вживання алкогольних напоїв.

Драматургія агітаційного сюжету може бути будь-якою, але бажано будувати його на суто документальному матеріалі, коротеньких інтерв´ю, спостереженнях.

Агітаційний сюжет – яскравий, динамічний, захоплюючий, відзнятий з вигадкою, змонтований у чіткому ритмі, з виразним метафоричним текстом.