- •Isbn 978-617-651-001-7
- •1. Будова і функції механізму творчості
- •2. Гармонія
- •3. Емоційність
- •4. Здібності
- •5.Змістовно-смисловий аналіз при виконанні творчих завдань
- •6. Категоріально-нормативний аналіз творчих завдань
- •7.Креативність
- •9. Психологічні засади творчості
- •8. Порівняння й оцінка
- •13. Художнє мислення
- •14. Адаптація
- •15. Видовищне мистецтво
- •16. Виконавець як компонент видовища
- •17. Герменевтика
- •18. Глядач як співтворець видовища
- •19. Дія, її визначення
- •21. Ефект присутності
- •23. Індивідуальне та типове
- •24. Колективна природа
- •25. Масова культура
- •27. Мистецтво
- •28. Мультимедіа
- •31. Об´єкт і предмет відображення
- •34. Предмет і матеріал аудіовізуальних мистецтв
- •35. Простір як фізична реальність видовища
- •36. Роди видовищних мистецтв
- •37. Синкретика
- •38. Синтез художній
- •39. Сінергічність
- •40. Специфічний матеріал операторського мистецтва
- •42. Стиль
- •43.Тема. Її актуальність і соціальна значущість
- •44. Техногенність
- •45. Тиражування і трансляція
- •46. Характерне
- •49. Авторська заявка
- •50. Архітектоніка
- •51. Дія словесна
- •52. Драма
- •55. Драматургічна побудова твору
- •57. Жанри драматичного мистецтва
- •58. Завдання
- •59. Катарсис
- •60. Кіносценарій
- •61.Композиція
- •62. Конфлікт і конфліктна ситуація
- •63. Лібрето
- •65. Монолог
- •66. Мотивування
- •67. Перипетії
- •68. Персонаж
- •70. Поведінка
- •71. Радіосценарій
- •78. Акторська гра як джерело матеріалу та виражальний засіб
- •9. Асистент режисера
- •83. Дієвий аналіз драматургічного матеріалу.
- •85. Етика режисерської праці
- •87. Класичні принципи режисури
- •88. Керівна роль режисера і система стосунків у творчому колективі
- •90. Надзавдання
- •91. Наскрізна дія
- •92. Помічник режисера
- •93. Постановочна режисура
- •94. Предмет і матеріал режисури
- •95. Режисерська апаратна
- •96. Режисерська група
- •97. Режисерський сценарій
- •98. Режисура як практична драматургія
- •100. Розкадровка
- •101. Система Станіславського
- •102. Специфіка режисерської творчості
- •103. Специфічний предмет режисури театру, кіно, телебачення
- •104. Спеціалізовані види телережисури
- •129. Зображення як образний засіб створення видовища
- •131. Інтер´єр.
- •134. Костюм.
- •136. Модератор
- •137. Музичне оформлення
- •138. Написи
- •141. План
- •142. Ракурс
- •143. Реквізит
- •145. Суміщення
- •146. Середовище
- •148. Акцентний монтаж
- •149. Асоціативний (образний) монтаж
- •151. Внутрішньокадровий монтаж
- •152. Дистанційний монтаж
- •154. Інтелектуальний монтаж
- •156. Комфортний монтаж і його прийоми
- •157. Метафоричний монтаж
- •158. Метричний монтаж
- •159. Монтаж атракціонів
- •160. Монтажна зйомка
- •161. Оповідний монтаж.
- •162. Паралельний монтаж
- •168. Тональний монтаж
- •174. Жанр
- •176. Замальовка телевізійна
- •177. Інтерв´ю телевізійне
- •173. Драматизовані хроніки
- •179. Інформаційні та інформаційно-аналітичні жанри телебачення
- •181. Композиційні форми побудови телевізійного нарису
- •183. Конкурси телевізійні
- •187. Реаліті-шоу
- •188. Рекламний ролик
- •189. Репортаж телевізійний
- •190. Розважальне шоу
- •191. Розслідування телевізійне
- •192. Ситком (ситуаційна комедія)
- •193. Спектакль телевізійний
- •194. Сценарій теленарису
- •195. Сюжет телевізійний та його різновиди
- •196. Телеальманах, тележурнал
- •200. Телефільм-інтерв´ю
- •202. Етапи виробництва ігрових телефільмів
- •203. Етапи виробництва неігрового телефільму
- •204. Етапи виробництва телевізійної програми
- •205. Знімальна група
- •216. Продюсерство
- •217. Сторіборд
- •218. Українське телебачення. Етапи становлення
63. Лібрето
У лібрето фабула записується зазвичай у формі послідовного опису сценічних дій, визначення перипетій і конфліктів, місць дії, характеру образів і часу. Лібрето використовується для створення вистав у невербальних мистецтвах (балет, пантоміма), а також для тих видів мистецтва, у яких загальна драматургія заснована на використанні самостійних мистецьких форм (цирк, естрада). 4.Мета Осмислене визначення кінцевого результату, якого домагається автор екранного твору, а також кожен із персонажів цього твору. Мета визначається завданнями, які ставить перед автором і персонажами час і розвиток подій. Саме наявність чітко осмисленої мети підштовхує до осмисленої дії та вибору відповідних засобів її організації.
65. Монолог
Монолог – розгорнута до цілісного висловлювання репліка персонажа; мова персонажа, який не розраховує на чиюсь відповідь. Монолог є мовною формою достатньо великою за змістом, здебільшого сповненою філософського змісту, або такого, що цілісно виявляє позицію персонажа з концептульних питань.
За драматургічними функціями монологи поділяються на:
– розповіді про події;
– ліричні монологи, тобто своєрідне «розкриття душі»;
– роздуми, тобто вибір варіантів прийняття рішення.
За літературною формою монологи поділяються на такі типи:
– апорте, тобто розмова із самим собою;
– внутрішній монолог – вияв внутрішнього «потоку свідомості», у якому думки можуть не мати чітких логічних зв´язків;
– зонг – звертання до глядача у пісенній формі;
– діалог наодинці, тобто розмова з уявним співрозмовником.
66. Мотивування
Раціональне пояснення причин дії за допомогою визначення обставин, які до цієї дії привели. Мотив – причина дії.
67. Перипетії
Перипетії є рядом подій, які розвивають фабулу, підштовхують розвиток драматургічних конфліктів, надають нових стимулів для розвитку драматургічної дії.
Власне вся драматургічна дія розвивається через певні перипетії, які так само, як і дія можуть, бути фізичними, психологічними, мовними.
68. Персонаж
Персонаж – художній образ людини, яка діє в певних драматургічних ситуаціях. Персонаж наділений певним зовнішніми рисами, манерою поведінки й емоційних проявів. Персонаж – драматургічний засіб художнього виразу характерних типових рис в індивідуальних проявах. Персонажі можуть існувати як об´єктивна частина драматургії, а також суб´єктивно – через згадування інших персонажів.
Персонажі бувають головними, другорядними, епізодичними. Їх слід відрізняти від поняття «масовка», у якому люди є тільки проявами певних функцій, але не наділені характером та не мають індивідуальної драматургічної дії.
Синонімом «персонажу» є «дійова особа». Головні персонажі можуть називатися «героями». У цьому випадку персонажами називаються всі інші дійові особи.
69. П´єса
Драматургічний твір, призначений для постановки в театрі. Виклад подій у п´єсі проводиться у вигляді діалогу й авторських ремарок. П´єса поділяється на акти, або дії, сцени, або появи; може бути й одноактною. Поняття п´єси стосується лише форми її літературного запису. Жанрові ознаки п´єси, її стилістика або додатково вказуються автором (лірична драма, трагедія, водевіль тощо), або визначається режисером у відповідності до його мистецького задуму, відчуття співзвучності п´єси історичним епохам.
Для реалізації засобами екранних мистецтв п´єса зазвичай адаптується, тобто переробляється відповідно до специфіки й можливостей відповідного екранного мистецтва.
