3.Економічні закони і категорії , іх класифікація .

Економічні закони виражають суттєві, внутрішні, причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і процесами, що розкривають їх суть, зміст.

Економічні категорії — це стислі, короткі, логічні поняття, які розкривають суть економічних явищ і процесів (товар, ціна, власність, капітал, прибуток, заробітна плата та ін.).

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей. У своїй сукупності вони створюють систему економічних законів, яка включає в себе всезагальні, загальні, специфічні і стадійні закони.

Всезагальні економічні закони функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та Ін.).

Загальні - функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки).

Специфічні - функціонують лише у межах однієї економічної системи. Стадійні - функціонують на окремих стадіях економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду).

Основними формами пізнання та використання економічних законів є емпірична та наукова.

Емпірична — це така, коли люди не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності.

Наукова, коли люди, пізнавши і розкривши суть економічних законів, використовують їх свідомо для підвищення ефективності своєї діяльності.

Відповідно до форм пізнання економічних законів існують три рівні їх використання: науково-теоретичний, державно-управлінський і господарсько-практичний.

4.Методи політичної економії .

Як люба інша наука, так само і політична економія застосовує як загально наукові, так і специфічні методи дослідження економічних явищ і процесів.

Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки, сукупність засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

До загальнонаукових методів відносяться діалектичний і структурно-функціональний методи.

Діалектичний метод пізнання виходить з того, що любе економічне явище постійно знаходиться в русі: зароджується, розвивається, занепадає і відмирає. Він базується на використанні законів і принципів філософії, відповідно до яких, усі економічні явища і процеси взаємопов'язані і взаємозалежні, знаходяться у стані безперервного розвитку, на розумінні того, що нагромадження кількісних змін призводить до змін якісних, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Структурно-функціональний метод розглядає будь-яке явище як системне з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.

При дослідженні виробничих відносин застосовується і формаційний метод пізнання. Він дає змогу розкрити соціально-економічний характер капіталістичного, соціалістичного та інших суспільств.

До специфічних методів дослідження економічних явищ і процесів слід віднести: метод наукової абстракції, аналіз і синтез, індукція і дедукція, єдність логічного й історичного, статистичні спостереження, економічне моделювання, економічний експеримент і т.д.

У політичній економії метод наукової абстракції означає очищення наших уявлень від всього випадкового, неістотного, минулого, виокремлення в них сталого, стійкого і типового. Результатом абстрагування є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування економічних законів. При застосуванні цього методу береться до уваги вся сукупність явищ, що стосується даної галузі, а не окремі факти.

Аналіз і синтез поєднує дві сторони: при аналізі об'єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об'єднання цих частин в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція - це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого порядку до знання вищого порядку. Дедукція ~ метод пізнання від загального до одиничного. Метод Індукції І дедукції забезпечує діалектичний зв'язок одиничного, особливого і загального.

Історичний і логічний методи в політичній економії використовуються в єдності. Історичний метод вивчає економічні процеси в тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися І змінювалися один за одним в реальному житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, від абстрактного до конкретного, відкидаючи при цьому випадкові, не властиві даному процесу, явища.

Економічне моделювання - це формалізований опис економічних процесів і явищ за допомогою математики, економетрики, яка дає змогу наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта дослідження,

Економічний експеримент означає штучне відтворення економічних процесів і явищ, яке дає можливість практично перевірити обгрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб не допустити помилок у здійсненні економічної політики держави.

І на кінець, використовуючи ці методи, постає питання, що є критерієм правильності результатів пізнання. Вищим критерієм правильності знань виступають реальні факти, тобто суспільна практика. Тому необхідно постійно звіряти існуючі теоретичні концепції з практикою реального життя.

5.Функції політичної економії, її місце в системі економічних наук . Політична економія виконує слідуючі функції: пізнавальну, практичну, методологічну, виховну і прогностичну.

Пізнавальна функція покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.

Практична функція зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки практичних рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Методологічна функція політекономії виражається в тому, що остання виступає теоретично методологічною основою цілого комплексу економічних наук - галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та ін.) і функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика). Крім того, ряд економічних наук перебувають на стику різних галузей знання економічна географія, теорія управління, історія народного господарства та ін., для яких політична економія виступає теж теоретичною основою.

Виховна функція полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування національної і світової економіки.

Прогностична функція зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та кінцевих результатів.

В залежності від функціональної мети розрізняють позитивну та нормативну політичну економію.

Позитивна політична економія описує факти, наявні процеси в даній економіці, розкриває їхні взаємозв'язки та взаємозалежності, які зумовлюються реальною дійсністю. Вона відповідає на запитання: які вони є?

Нормативна політична економія уособлює оцінні судження людей щодо того, якою повинна бути економіка країни, або що конкретно слід рекомендувати для здійснення певних дій, акцій економічного життя, вдосконалення економічної системи в цілому. Вона відповідає на запитання: як повинно бути?

Контрольні запитання для повторення

1. Визначте основні етапи розвитку політичної економії.

2. Дайте визначення предмета політичної економії.

3. Що такс економічний закон і як вони класифікуються?

4. Чим різняться економічні закони від законів природи?

1. Які ви знаєте методи дослідження економічних явищ і процесів? Охарактеризуйте основні їх види.

5. Розкрийте функції політичної економії.

2. Яке місце займає політична економія в системі економічних наук?

3. Чому, на вашу думку, необхідно вивчати політичну економію?

4. Взаємозв'язок політичної економії та економічної політики держави.

5. Що таке нормативна і позитивна політична економія?