3.Тіньовий сектор в економічному відтворені, його масштаби та особливості в економіці України .

В першу чергу слід розкрити, що собою представляє тіньова економіка. Більшість авторів відносять до неї:

• ті види економічної діяльності, що приховуються її учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею - і одержувати прицьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;

• протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

• неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер І малий обсяг, а також через відсутність об'єктивних вимірників.

Нерідко під «тіньовою економікою» розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу

Основними складовими «тіньової економіки» є:

• підпільна економіка - економічна діяльність різних суб'єктів господарювання, в т. ч. підприємницька діяльність спрямована на задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб, що здійснюється у неконтрольованих державою формах з мстою привласнення різних видів неконтрольованого доходу та ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів, нелегальне виробництво товарів і послуг;

• фіктивна економіка - економічна діяльність, у т. ч. підприємницька, що пов'язана з шахрайством (виготовленням І збутом фальшивих грошей, цінних паперів, кредитних карток та Ін. платіжних документів, обманом кредиторів), фальсифікацією та ін.;

• кримінальна економіка пов'язана з наркобізнесом, проституцією, торгівлею дітьми, зброєю, окремими людськими органами для їх трансплантації, а також привласненням доходів у процесі професійної злочинної діяльності (торгівля коштовними металами, скуповування та перепродаж краденого).

Основною формою «тіньової економіки» є економічні злочини, скоєні організованими кримінальними групами для привласнення надприбутків. Важливий елемент такої діяльності

— «відмивання» грошей: здійснення фінансових операцій з метою приховування дійсного (переважно незаконного) джерела грошових засобів і розміщення незаконно привласнених грошей в легальній банківській- і фінансовій системі країни (банківські рахунки, придбання акцій та облігацій, перетворення готівки на кредитні картки, подорожні чеки, внески до статутних фондів підприємств, створення фіктивних фірм га ін.).

Основними формами тіньових доходів в Україні в 90-х рр. XX ст.-початку XXI ст. є:

1. приховування прибутків підприємств від оподаткування;

1. приховування значної частини доходів громадян від оподаткування;

2. нелегальний експорт капіталів і товарів;

3. корупція;

4. нелегальне виробництво товарів та послуг та їх реалізація;

6) розкрадання державної власності в т. ч. в процесі

приватизації;

7. шахрайство у фінансово-кредитній сфері;

8. кримінальний промисел (наркобізнес, розкрадання та грабежі, рекет і т. д.);

9. штучне заниження цін на товари і послуги.

Головними причинами розвитку «тіньової економіки» є -надмірне (до 70%) оподаткування доходів підприємств, високий рівень безробіття, зубожіння значної частини населення, криза неплатежів, заборгованість із виплати заробітної плати, недосконалість сприятливого інвестиційного клімату, правовий нігілізм, ігнорування морально-етичних норм та ін.

Таким чином, «тіньову економіку» як економічну категорію можна визначити як сукупність специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю з виробництва, розподілу, обміну і споживання і послуг.

За розрахунками світового банку, в 1994р. частка неофіційної («тіньової») економіки сягнула в Україні 48,1% сукупного обсягу ВВП, а в 1995р. - 42_;4%, нині на неофіційний сектор української економіки припадає 60-65% ВВП.

Критичний рівень, який, за оцінками західних економістів становить 30-35% ВВП, у нашій країні, перевершено.

В основі глобалізації «тіньової економіки» України лежить триваюча системна криза, яка охопила всі сторони суспільного життя - економіку і політику, ідеологію і культуру, національні і міждержавні відносини.

Щорічний відплив капіталу за межі України становить багато мільярдів доларів. Без прямої участі державних чиновників усіх рівнів такі операції неможливі, як і приватизація за безцінь державного майна.