2. Корисність продукту та її види.Закон спадної граничної корисності.

Здатність товарів та послуг в процесі їх споживання задовольняти будь-які людські потреби називається корисністю.

В політичній економії корисність розглядають, з точки зору, корисності речі взагалі (вода, молоко, костюм, інформація тощо) і корисність додаткової речі (послуги) даного виду.

Корисність багатьох предметів І речей визначається їх природними властивостями. Молоко, хліб, м'ясо мають корисність тому, що вони містять білки, жири, вуглеводи, які необхідні для людської життєдіяльності. Тобто перераховані речі, в силу природних властивостей є об'єктивно корисними.

Тепер розглянемо корисність додаткової одиниці блага. В економічній науці корисність виражають в умовних одиницях корисності, причому кожне благо поділяється на окремі частини, за допомогою яких задовольняються людські потреби.

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках. В зв'язку з цим виділяють загальну і граничну корисність.

Загальна корисність - величина, яка виражає загальну задоволеність людини споживанням даної кількості блага. М'ясо задовольняє потребу в їжі, сигарети в курінні, з'їдаючи 2кг м'яса в тиждень і викурюючи пачку сигарет в день, споживач задовольняє ці потреби І дані величини відображають загальну корисність вказаних благ па протязі певного проміжку часу.

Гранична корисність - це задоволеність, що отримується після кожної додаткової одиниці блага. Якщо м'ясо на тиждень розділити на порції, то задоволення від споживання кожної наступної порції буде відображати її граничну корисність. Те саме із сигаретами.

Ступінь корисності залежить від наявної кількості даного блага (запасу) і від інтенсивності потреби в ньому. В межах привичної норми споживання, збільшення кількості благ, що споживаються, веде до зростання загальної корисності і до пониження граничної.

Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного продукту прийнято називати законом спадної граничної корисності. Цей закон має велике значення як для організації виробництва того чи іншого товару, так і в споживацькій поведінці людей.

3. Економічні інтереси: сутність, суб'єкти і класифікація.

Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки людей, спонукаючи її до відповідної діяльності. В реальному житті потреби набувають конкретної форми інтересів.

Інтерес (від лат. іпіегеязе - мати важливе значення) - це форма вияву погреби, усвідомлення прагнення людини до її задоволення.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципами економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Економічний інтерес - форма прояву потреби, яка може бути задоволена певними благами, але реалізується інтерес на практиці через економічні відносини між людьми.

В економічній літературі є інші трактування інтересу. «Економічний інтерес - це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин». (Див: Гальчинський А.С., Сщенко П.С., Палкін ЇО.І. Основи економічних знань. К., І 999, с.63); «Економічні інтереси - це спонукальні мотиви господарської діяльності людей, зумовлені їх місцем у системі відносин власності і суспільного поділу праці, притаманними їм потребами». (Политическая економия / В.А. Медведев, Л.И, Абалкин, О.И. Ожерельев и др. - М., 1990, с. 87).

Таким чином, ми бачимо з самого визначення суті економічних інтересів, що вони с могутнім засобом економічного прогресу і визначаються матеріальними умовами життя людей, політичними, моральними та соціальними факторами.

Суб'єктами економічних інтересів виступають окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів - економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси є формою вияву економічних потреб, відображують певний рівень та динаміку їх задоволення і спонукають економічних суб'єктів до відповідної діяльності для їх задоволення.

Економічні інтереси складна та динамічна система і можуть бути класифіковані за слідуючими критеріями:

• За суб'єктами: особисті, колективні, суспільні.

• За важливістю: головні, першочергові, другорядні.

• За часом: поточні, перспективні.

• За об'єктами: майнові, фінансові, інтелектуальні тощо.

• За ступенем усвідомлення: дійсні, уявні.

У ринковій економіці виділяють слідуючі види інтересів: економічні інтереси домашніх господарств, економічні інтереси підприємців, економічні інтереси держави.

Система взаємопов'язаних та взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Механізм їхнього узгодження визначається суттю економічної системи.

Командно-адміністративна система визнає жорстку субординацію економічних інтересів на основі абсолютизації та першочерговості державного інтересу на противагу колективному та особистому інтересу, шляхом централізованого директивного планування і відповідною ідеологічною пропагандою.

У сучасній ринковій економіці переважає особистий інтерес споживача. Суспільство все більше починає розуміти, що не субординація, а кооперація інтересів с найефективнішим засобом їх узгодження і реалізації, і слугує найбільш повному задоволенню людських потреб.