3.Міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної Із основних груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Загалом міжнародна економічна інтеграція означає процес поступового зближення і взаємодії (взаємопроникнення, взаємо переплетіння тощо) національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиної наднаціональної економічної системи, у т. ч. єдиного господарського механізму.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євро атом), відтак охоплювала сферу торгівлі (утворення Європейської асоціації вільної торгівлі - ЕАЄТ, «Спільного ринку») і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних угрупувань. Найрозвиненіший Із них Європейський Союз.

Спочатку Європейський Союз виступав як об'єднання шести країн (ФРІГ, Франції. Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу), які підписали «Римський договір» 1957 р., що набув чинності з 1 січня 1958 року. У 1973 р. до них приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія, у 1981 р. Греція, у 1986 р. - Португалія та Іспанія. У 1991 р. на сесії ЄЕС було підписано угоду між ЄЕС і Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). До ЄАВТ, яка була створена в 1960 р. увійшли Великобританія, Норвегія, Данія, Швеція, Австрія, Швейцарія, Португалія. Отже, в ЄЕП входять нині 3 7 європейських країн, у ЄС - 15.

Згідно з Єдиним Європейським актом 1987 р, і Маастріхтським договором 1991 р. було створено Європейський Союз із загальною кількістю населення понад 370 млн. осіб. Подали заяви про входження до ЄС Австрія, Туреччина. Польща, Угорщина та інші країни. Мають намір вступити до цієї організації деякі країни колишнього СРСР, зокрема Україна та ін.

За 33 роки свого існування ЄС пережив З0 років динамічного розвитку, 5 років криз, 19 років застою. За цей час були закладені основи митного союзу (знижені, а відтак скасовані митні збори при перевезенні товарів з країни в країну, встановлені єдині тарифи в торгівлі з іншими державами); жителі країн-учасниць мають змогу пересуватися всередині співтовариства без паспортів і віз (лише з національним посвідченням особи); почалося взаємне визнання свідоцтв та дипломів про освіту, громадяни Інтегрованих країн мають право на постійне проживання в іншій країні за наявності роботи; проводиться спільна сільськогосподарська політика; досягнуто значного прогресу щодо вільного переміщення товарів і послуг, робочої сили і капіталів.

Експерти Комісії ЄС підрахували, що остаточна ліквідація торгівсльпих бар'єрів дасть щорічну економію 15 країнам у сумі майже 330 млрд. дол.; введення єдиної грошової валюти зекономить 10 млрд. дол.; ціни на споживчі товари внаслідок посилення конкуренції знижуватимуться на 4,5-5% щорічно, темпи економічного зростання підвищаться на 4,5-7%; на 1,8-5,7% збільшиться кількість робочих місць.

Крім економічної, СС проводить єдину соціальну політику, спрямовану па забезпечення вищого рівня соціальної єдності, унеможливлений експлуатації.

Ллє економічна інтеграція супроводжується значними втратами. Так, у країнах ЄС зросло безробіття (до 22 млн. осіб), із сільськогосподарського обігу через перевиробництво продукції було вилучено майже 15 млн. га землі, знищувалося чимало готової продукції, в той час як у країнах ЄС налічувалося майже 30 млн. бідних. Але не дивлячись на це, в цілому, життєвий рівень більшості населення зростає.