3) Міжнародний рух капіталу і міжнародна міграція робочої сили

Міжнародний рух капіталу— це є переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку. Це експорт капіталу в інші країни приватними корпораціями і державою. Капітал експортується, по-перше, у формі продуктивного капіталу прямі Інвестиції в промисловості, торгівлі та інших галузях; портфельні інвестиції в іноземні облігації інші цінні папери; по-друге, у формі позичкового капіталу міжнародні кредити І позички промисловим, торговим підприємствам, банкам та іншим фінансовим установам.

На вивозі капіталу як формі Інтернаціоналізації господарського життя ґрунтується широкий процес транснаціоналізації капіталу. Транснаціональними на відміну від багатонаціональних корпорацій прийнято називати ті, в яких переважає капітал однієї країни. На основі вивозу продуктивного капіталу складається розгалужена мережа транснаціональних корпорацій, які охоплюють виробничі підприємства в різних країнах.

Поряд зі зростанням масштабів вивозу капіталу і постійною зміною його експортерів за сучасних умов відбуваються серйозні зміни в його напрямах, галузевій структурі й формах. Так, якщо традиційним напрямом вивозу капітал}⁷ протягом минулих десятиліть був його експорт з розвинених країн у країни, що розвиваються, то сьогодні на ці країни припадає не більше 30% закордонних інвестицій США та Західної Європи. Лише Японія орієнтує вивіз капіталу переважно у країни, що розвиваються. Проте, як в Японії, так І у США й Західній Європі все більше зростає інтерес до нових індустріальних країн.

Нові індустріальні країни - це група країн, що розвиваються, які досягли

У межах цих форм конвертованості, особливо частково конвертованої валюти виділяють внутрішню і зовнішню конвертованість.

Зовнішня конвертованість - вид конвертованості, коли іноземні держави, підприємства і громадяни можуть вільно переказувати свої вклади, зроблені у дану національну валюту. Цей вид конвертованості пов'язаний з операціями руху капіталів і кредитів.

Внутрішня конвертованість означає право підприємств і громадян держави вільно купувати іноземну валюту для проведення ділових операцій - поточних і пов'язаних з рухом капіталів, кредитів.

Умови конвертації валюти наступні:

• валюта повинна бути забезпечена товарною масою, для того, щоб у іноземців викликати інтерес до національної валюти;

• потрібні валютні резерви, тобто запаси іноземної валюти в національному банку;

• потрібна розвинута сітка пунктів обміну і кореспондентських рахунків в банках.

Валютний ринок - місце, де здійснюється купівля-продаж валюти. Це може бути біржа або уповноважений банк.

Ціни на валютному ринку визначаються, як правило, на основі фіксінтів. Фіксінг -це середня курсів купівлі і продажу валюти всіх установ, що здійснюють торгівлю нею. Основними видами операцій на валютному ринку є операції на умовах «СПОТ» І форвардні операції. Операція «СПОТ» (від англ.зроі - наявний, негайно оплачуваний) передбачає угоди, згідно з якими поставка валюти здійснюється переважно протягом 24 годин. Відповідно до цього встановлюється і валютний курс «СПОТ», який є базовим курсом на момент укладання угоди. Різниця в часі між поставкою і оплатою валюти зумовлена необхідністю проведення банківських операцій по розрахунках.

Форвардні операції (від англ. їогаагсі ™ вперед) позабіржові строкові угоди, розрахунки за якими здійснюються через певний період часу на заздалегідь узгоджену дату.

Етапи розвитку міжнародної валютної Система «золотого стандарт;

-— золотомонетний стандарт - обіг золотих монет і вільний обмін паперових та кредитних грошей на золото. Діяв з 1867 року до початку XX ст.);

— золото зливковий стандарт (з початку XX ст. до першої світової війни). Він передбачав можливість обміну знаків вартості на золото тільки тоді, коли пред'явлена сума грошових знаків відповідає ціні золотого зливка);

— золотодевізний стандарт - дозволяє обмінювати банкноти

на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото. Функціонував з 1922р. - до початку другої світової війни. Перевагами цієї системи є те, що стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі й зменшує ризики, забезпечує жорстке саморегулювання. Недоліками є відмова від самостійної грошової політики і залежність від видобутку золота,

Бреттоп-Вудська система (створена в 1944р.). Основними її принципами було:

— встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;

• курс долара фіксований до золота;

• центральні банки підтримують стабільний курс

національної валюти відносно долара;

— організаційною ланкою виступають МВФ МБРР.

• Ямайська валютна система (створена в 1976р.). Основні особливості; ■— заснована на кількох валютах;

— відмінено монетний паритет золота;

основний засіб розрахунків - вільно конвертована валюта, а

також міжнародні кредитні гроші - СПЗ і резервні позиції

МВФ;

• вільний плаваючий курс визначається попитом і пропозицією;

• центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримки фінансового паритету національних валют;

— країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).

Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю - ЕКЮ, яка виконувала функції міри вартості і засобу платежу в міжнародних розрахунках.

З посиленням інтеграційних зв'язків ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. початок запровадження), валют, що покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Основними міжнародними валютно-кредитний

організаціями є: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) разом з філіалами - Міжнародною асоціацію розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, регіональні міжнародні банки країн, що розвиваються, Європейський інвестиційний банк.

Контрольні запитання для повторення

1. В чому сутність світо господарських зв'язків?

2. Охарактеризуйте суть міжнародної торгівлі і її основні форми.

3. Що є економічною основою міжнародної торгівлі?

4. Що собою представляє міжнародний рух капіталу?

5. Які Ви знаєте форми експорту капіталу?

6. Що такс прямі та портфельні інвестиції?

7. Охарактеризуйте суть міжнародної міграції робочої сили, її форми і основні тенденції розвитку.

8. В чому суть міжнародних валютних відносин?