2. Методи вивчення фонду

Можливим і відповідальним є етап вибору методів вивчення. ®|(і,іпотечній теорії і практиці відомі різні методи, які створюють Ші'іііпк'ть одержати необхдні відомості про фонд. Найпростіши- » методи, що використовують бібліотекарі в повсякденній ро-

2. йиіійомство з новими надходженнями; читання окремих ви-

3. , перегляд рецензій, відгуків про книги; бесіди з читачами при І|)Жіінпі книжок тощо. Ці та інші методи дають певне знання, і‘ типі обмежені окремими виданнями або темами, що привер­ни і< у цей час увагу читачів, критиків та ін. Оперативність, не- І/Ломісі кість методів повсякденного вивчення фонду сприяли ЇХ; Шііім-піію серед бібліотекарів. Між тим, завдяки такому вивчен-

• ні п утнє цілісне, системне уявлення про фонд. Саме це потре- » іюряд з повсякденним здійснювати спеціальне вивчення. Метоли, що спеціально застосовуються для вивчення фонду, бііію можна поєднати у дві групи: кількісні; якісні. До кожної Ції* підносять методи, поєднані загальним призначенням, прийо­мні 1.1 наслідками вивчення. Так, методи кількісного аналізу по­миті і тікористанням різних цифр, котрі дають загальне уявлен- иро склад та використання фонду в цілому, або окремих його ІТИII ні змістом чи типологічним, хронологічним складом та ін- Іімп параметрами. Серед кількісних методів найбільшого поши­ті набув статистичний аналіз фонду.

Якісний аналіз фонду вимагає знань про наявність та викори- н п 11 і п бібліотеці документів із конкретних тем або безпосеред- і окремих видань. З цією метою використовують бібліографічний щі/і.'іІ гіічііий методи. Можна також звернутися до соціологічних ОЛІи дослідження.

( і її і ііі пічний аналіз фонду. Об’єктом аналізу є кількісні дані фонд та певний час (один, два, три, п’ять, десять років і т. д.). цільно проводити його щорічно, оскільки це дає змогу бібліоте- Ю стежити за змінами, що з’являються, оперативно реагувати них у процесі комплектування.

Проводячи статистичний аналіз, необхідно використовую! абсолютні цифри (обсяг фонду, книговидача, кількість читач ін) Відносні показники (читаність, обертаність тощо). Відносні п«к| ники обчислюються на підставі абсолютних цифр шляхом їх м<>|>1 няння. Слід звернути увагу на той факт, що абсолютні цифри і ні носні показники, які е в певній бібліотеці, відображають факти ний стан фонду та його використання. Для аналізу цього поі статньо. Фактичні дані треба порівняти з існуючими оптимальнії показниками або середньореспубліканськими (обласними, відомі ми), які розробляють і пропонують бібліотекам методичн} центр

Статистичний аналіз потребує певної послідовності в діях. II самперед слід з’ясувати абсолютні цифри. З цією метою викор стовують документи бібліотеки: 1) «Книга обліку фонду ЦБС» п сумарна книга, де з’ясовується обсяг наявного фонду, його ро.ш діл за окремими параметрами, а також рух; 2) щоденник робо бібліотеки, що дає змогу виявити кількість читачів, одержати д.і про книговидачу; 3) звіт бібліотеки за рік; 4) картотека (журіїпЛ реєстрації незадодоленого попиту читачів на книги та інші док менти. Здобуті абсолютні цифри слід записати до спеціальної та лиці (див. таблицю). Наступним етапом статистичного аиалії є обчислення відносних показників, які також необхідно занести д таблиці.

Важливе місце серед них посідає показник структури фонду - відношення абсолютної величини частини фонду до всього фонду подане у відсотках. У зв’язку з тим, що в цьому випадку обніме люється показник частини фонду, він має назву «пигома ваги (ПВ). З цього приводу користуються формулою:

ПВФ_спл=^ріОО о/о,

де Ф_Спл — фонд суспільно-політичної літератури, а Ф — загальнії фонд.

Так, згідно з таблицею, в бібліотеці загальний фонд становмті 582834 пр., а фонд СПЛ — 162314. Питома вага Ф_СПл дорівнює

ПБФспл = • 100 % = 27,8 %.

Виявивши ПВ кожного галузевого розділу, бібліотекар одержуй відомості про галузеву структуру фонду. За цією методикою мож на з’ясувати типологічну, мовну та інші структури.

Поряд з структурою фонду з’ясовується структура видачі доку­ментів. Питома вага видачі (ПВВ) частини фонду обчислюється за формулою

ПВВ_спл = ^ • 100 %,

Д^е В_спл — видача суспільно-політичної літератури; В — загальна вида­ча фонду.

Статистичний аналіз потребує знань показника книгозабеїі ності (К), який відображає середню кількість бібліотечних мій на одного читача бібліотеки, або мешканця району, чи одіюгв бітника підприємства і т. д. Цей показник характеризує обсяг і ду (достатній, недостатній) відносно кількості читачів (мешкнй робітників) і визначає можливості бібліотеки щодо задоволі запитів та залучення нових читачів до бібліотеки. Обчисли»

К діленням кількості книжок, наявних у фонді, на кількість чні^ _к _ 582834

^У А ~ 42254 —

де А — кількість читачів.

Показник книгозабезпеченості виданнями за своїм значеіі може бути загальним, якщо йдеться про фонд в цілому, та ч,н | виїм, тобто забезпеченість окремих відділів (тип, мова).

За своїм кількісним виразом він різний в масових і наука бібліотеках. Методичними центрами запропоновано вважати оптимальну книгозабезпеченість у ЦБС 84-12, технічних біблії! ках підприємств— 15, науково-дослідних інститутах — 25-4-30 к жок на одного читача. Визначення науково обгрунтованих норі тивів книгозабезпеченості є однією з важливих проблем комнл тування.

Негативно впливає на фонд як велика, так і низька книго шв печеність. У випадку, коли К вище оптимальної, читачі не спромОІ ні використати увесь фонд, якась частина стає маловнкористопу ною, а між тим треба збільшувати площу фондосховища, тру, затрати на розстановку та зберігання документів, час витрати їх пошук за запитами читачів.

Навпаки, коли К нижче оптимального показника, виниклії; прогалини у фонді, читачі не одержують усіх необхідних докум тів, що впливає на якість задоволення їх запитів.

Знаючи оптимальний показник книгозабезпеченості і постій! здійснюючи аналіз, бібліотека може регулювати обсяг фонду, побігти надмірній або недостатній його повноті.

Про ступінь активності використання фонду та його відпоиі, ність запитам читачів у певній мірі свідчить показник обертанос (С) фонду, що виявляється відношенням кількості видач документі за певний час до одиниці обліку фонду:

1. _ В _ 988600 _?

Ф ~ 582834 ~ ¹ ’

Цей показник дає змогу з'ясувати, скільки разів у середньому вил валась кожна книга читачам. Він, також як і показник книгозабві печеності, може бути загальним (фонд в цілому) і частковим (оЦ ремі відділи, види видань, мова тощо).

Здійснюючи статистичний аналіз, слід виявити і показник читІ ності (Ч), який свідгить про інтенсивність читання одного читачі протягом певного часу:

її В 988600 _по

А ~ 42254 ¹⁶'

оми, що Ч дорослого читача дорівнює приблизно 17—23 іні и.і рік. У дітей цей показник дещо вищий, іімнпі дані дають змогу здійснити аналіз фонду бібліотеки пі окремі висновки щодо його стану, використання та намі- іі'" пі удосконалення роботи з комплектування, починати аналіз необхідно з виявлення оптимального обсягу Ні ного порівняння з фактичним. Оптимальний обсяг обчис- и і формулою: Ф=А-К, де Ф — фонд оптимальний; А — і и читачів бібліотеки; К—оптимальна книгозабезпеченість н, І .<ким чином, оптимальний фонд залежить від двох показ- і і'її.кості читачів та оптимальної книгозабезпеченості. Як- ► тчінчина змінна в кожній бібліотеці, то К — відносно ста- іИНниа, яка залежить від типу, виду бібліотеки, про що йшло- іііір,

ІРМІІмось до таблиці (с. 43). Ці дані характеризують фонд іюі ЦІ>С. У бібліотеці 42254 читача. За формулою з’ясування ЙЛііііого обсягу її фонд має дорівнювати 338032 (якщо К=8) НІН (якщо К = 12). Фактично фонд налічує 582834 пр., тобто »• шідмірну повноту. Про це ж свідчить і показник книгоза- ічюї ті 13,2. Тому навіть при значній читаності (23,3) фонд Не цінується недостатньо. Загальна обертаність його становить |,7. Уже ці перші дані дають змогу пропонувати бібліотеці цін більше читачів, а також вивчити ту частину фонду, що її гиі.о використовується.

ііПчілно за оптимальним обсягом проаналізувати галузеву іVІ»у фонду. Знайомство з нею свідчить, що вона була пору- Нм початку року відносно оптимальних показників: забагато

і політичної та художньої літератури, менше — природ-

іп ьоііої (ПНЛ) та літератури з мистецтва і спорту. І лише Іінчл література відповідає оптимальним показникам. ІПпіюючи комплектування протягом року, бібліотека прак- нс іміпила стан справ. Між тим видача і обертаність свід- Лро тс, що галузева структура не відповідає запитам читачів, яку і цим слід проаналізувати кожний розділ окремо, нц суспільно-політичної літератури за своїм обсягом значно щупав (28 %) оптимальний показник (22 %). Протягом року ро їділ надійшла значна кількість видань і навіть незважаючи що вибуття (37,7%) перевищувало надходження (35,5%), м пага СПЛ зменшилась лише на 0,2 %. Поряд з цим ПВ СИЛ становить лише 23,4% від загальної видачі, тобто мсчіше ПВ фонду, та й обертаність СПЛ найнижча в біб-

1. (1,4), навіть нижча від загальної (1,7). Якщо розглянути нкн книгозабезпеченості СПЛ (3,8) і читаності (5,4), вони шісокі. Але читаність більша від книгозабезпеченості лише рп і.і, тимчасом як в інших розділах — 2,2—2,3 раза (ПНЛ, нч.і, мистецтво). Все це дає змогу дійти висновку, що змен- і.П сиг фонду бібліотеки перш за все слід за рахунок СПЛ. нд потребує ретельного якісного аналізу з метою з’ясування

невиправданої дублетності, а також виявлення застарілих :ій стом видань.

За такою схемою необхідно проаналізувати усі галузеві рої і на підставі аналізу зробити загальні висновки про склад ти ми ристання окремих розділів і фонду в цілому, а також виявиш стини фонду, які мають вивчатися ретельніше та цілеспрнмоіі ше. Тому статистичний метод вважається першим кроком у справі, а тому слід за ним здійснити якісний аналіз.

Серед методів якісного аналізу найбільшого поширення їм бібліографічний, завдяки надійності та конкретності висипи Назва методу виникла внаслідок використання під час випчеі різних бібліографічних посібників. Технологія його залежить завдань, що ставить бібліотека під час вивчення, від можливої бібліотеки. Доцільно використовувати бібліографічний метод І вивченні окремого розділу фонду.

Якщо вивчення якогось розділу заплановано, бібліотекар :пі.і легідь виявляє нові бібліографічні посібники відповідно до тої тики розділу. В масових бібліотеках краще звернутися до рс мендаційних видань, у наукових — до видань державної бібліоі фії або науководопоміжних. Посібники порівнюються з каталої и бібліотеки (систематичним, алфавітним) і з’ясовується, які ви їй ня відсутні в бібліотеці, які нові теми не набули відображсіі у фонді і в каталогах, які видання застаріли тощо.

Таку роботу можна проводити при отриманні в бібліотеку ним бібліографічних посібників. У такому разі фонд вивчається н і лежності від надходжень цих видань, а не за планом біСіл( теки.

Внаслідок використання бібліографічного методу бібліотек робить висновки: вилучити частину книжок як застарілі (спис додається); доокомплектувати фонд виданнями (складаюті»; картки для його картотеки); здійснити редагування каталогів (и фавітного, систематичного) з‘метою відображення усього найми го в бібліотеці фонду тощо.

Зазначений метод свідчить лише про укомплектованість фон документами і не дає відомостей про їх використання читачам Тому поряд з бібліографічним доцільно використовувати аналіпі ний метод, який дає змогу з’ясувати обертаність фонду з тем, гал зей, а також кожної окремої книги чи іншого документа. Отрима ня цих відомостей та їх аналіз — важливий засіб оцінки якос роботи бібліотеки з комплектування та пропаганди фонду. За Гп> допомогою з’ясовується відповідність фонду запитам читачів.

Аналітичний метод може застосовуватися як продовження Г>| ліографічного, тобто вивчається використання фонду або окремії книжок із тих же тем та розділів. Поряд з цим він може викорИ стовуватися як відокремлений. І в тому і в іншому випадку пео(| хідно проаналізувати книжкові формуляри, а в разі їх відсутікі сті — аркуші повернення, де зареєстровано кількість видач окрі) мих видань. Отримані відомості доцільно поєднати в таблицю.

		Кіль­ кість пр.	Скільки разів видавався	Причини
їм її аз- о|»у	Рік ви­дання			заста­ ріла	непро­ фільна	надмір­ ність пр.	недостат­ність пр.	При­ мітки

,мі пік такого аналізу бібліотекар має змогу з’ясувати: які ні' і.іслужено забуті і потребують активного пропагу- ці(І индання слід вилучити з фонду і з якої причини; які необхідно поновити або збільшити кількість примірників; •<м (розділів) слід вилучити видання; з яких тем (розділів)

3. фонд тощо.

и, аналітичний метод дає змогу в певній мірі з’ясувати нн п. комплектування і використання фонду. Але зважаючи омІсі кість він застосовується в бібліотеках обмежено.

НнГі склад фонду можна вивчити також за допомогою сопіо* N методів: анкетування, інтерв’ю, експертної оцінки, контент- ннцо. Позитивним у цих методах є те, що вони дають змо- Нііі ставлення читачів до фонду бібліотеки, їх оцінку діяль- ІОлІотек щодо комплектування. Деякі соціологічні методи цмосу вивчити безпосередньо фонд (контент-аналіз. експерт­нії), інші — відповідність фонду запитам читачів, д цих методів- привертає увагу контент-анадіз,-Якяй ст-&о- Жлиність водночас вивчати склад Фонду і його використан- Иологія його впровадження передбачає кілька послідовних обхідно з'ясувати змістовні одиниці аналізу. Це можуть ті параметри фонду (тематичний, типологічний та ін.)^На пмслідків статистичного аналізу і плану бібліотеки слід ги розділ, що буде вивчатися, і теми, які розкривають його дми. таблицю).

Вивчення розділу фонду методом контент-аналізу

За мовами

Типи видань?

Використання

•••• розділів і тем

Ііотгшка І.отаніка (наука про рослини) Іютанічні сади І кологія Окремі рослини

Усього

14

лП

13

38

19

61

79

Слід накреслити типологічний та мовний склад цього рої З цією метою бібліотекар звертається до документів Верхом місцевої Ради, де зазначені перспективи розвитку регіону їй мих галузей народного господарства, науки, культури, тико-типологічного плану бібліотеки; нових бібліографічний кажчиків тощо. Це дає змогу утворити своєрідну модель |чі фонду.

Необхідно з’ясувати відповідність фактичного фонду утиоі моделі. Під час її порівняння з систематичним каталогом <Н теки з’являється кількісна характеристика змістовного наїкніц фонду. Водночас бібліотекар отримує відомості про типолоі'І і мовний склад фонду за визначеними темами. Добуті дані ц змогу зробити висновок про укомплектованість фонду за ми ні ними параметрами. Поряд з цим порівнюється фонд із новнмн ліографічними покажчиками, щоб мати відомості про прощі з окремих тем і видань.

Виявити лише укомплектованість фонду недостатньо. Ви ж знати ступінь його відповідності запитам читачів, про що енш використання. Тому наступна дія — виявлення використаним окремих документів, так і документів з тієї чи іншої теми. Перл даються окремі документи з однієї теми, потім отримані поєднуються, що створює можливість зробити певні ВНС ІІО Під час перегляду окремих видань слід звернути особливу у на ті, що використовуються активно, або не використовую зовсім.

Завдяки цьому можна зробити певні висновки та виробити комендації: поширити комплектування фонду за темами (пер тем), видами, мовами видань; докомплектувати фонд виданії (перелік видань); змінити не придатні для користування нп/і і (список); збільшити кількість примірників таких видань (списи посилити пропагування книжок (назви) та ін.

У зв’язку з тим, що контент-аналіз трудомісткий метод, А слід використовувати згідно з перспективним планом так, щоб п Відні розділи вивчати не рідше одного разу на п’ять років.

Кожний із зазначених методів має і певні недоліки. їх не с.1 використовувати ізольовано. Лише послідовне, заплановані* { вчення фонду взагалі, а також його відокремлених частин ріанії» методами дасть бібліотекареві змогу об’єктивно оцінити фоі| здійснювати керування ним, раціонально організувати процес ка плектування, досягти такого складу фонду, щоб він повною міро відповідав завданням бібліотеки і запитам її читачів. 1

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. З якою метою здійснюється вивчення фонду? 2., Які існують методи ІІІІГ вивчення? 3. Які абсолютні цифри слід використовувати для статистичного пні лізу? Де вони містяться? 4 Які відносні показники необхідно мати для статисті ного аналізу? Про що свідчить показник книгозабезпеченості (обертаності, чия ності)? 5. Чим відрізняються аналітичний та бібліографічний методи від сі«|| стичного?

|ИІ мім, оптимальний обсяг фонду бібліотеки-бази практики.

‘■Іин Ніг галузеву структуру фонду бібліотеки-бази практики з оптималь­нії ІІІІГІІІШКИ.

'і і. міигозабезпеченість читачів бібліотеки-філіалу і ЦБ, порівняйте

іИММ ІІПКЯЗННКОМ.

2. І Система постачання бібліотек документами

.'II. Нагальна характеристика системи постачання

ІЦНІІІІМ чинником якісності фондів бібліотек є створення и і \ систематичного, першочергового поповнення усіма ви- йу ментів. Протягом десятиліть склалася система постачан­ні своєю структурою поділяється на засоби і джерела і уші ним.

ІібіІ комплектування сприяють рішенню питання про те, як,

можна придбати необхідний документ. До них від-

«икуиіилю, безкоштовне придбання видань та інших доку- (іюдіїрунок читачів або закладів, книгообмін, одержання Іонного обов’язкового примірника).

І" >і.і це установи, заклади, які постачають бібліотекам МІ документи: бібліотечні колектори, книжкові магазини, Ми малага, бібліотеки, що мають обмінні фонди тощо. Спо- мїї чектування передбачають наявність певних джерел, зав- им ін>ііп реалізуються і, навпаки. Так, закупівля документів і м и в бібліотечних колекторах, книжкових магазинах

ржані створено сталу систему постачання бібліотек доку- н, нка покликана забезпечити першочерговість і своєчас­на;! ходжень у фонди. Це проявляється в тому, що і бібліо- нжерс'Ла постачання виконують єдині державні завдання; і. иихованню трудящих, розвитку науки і виробництва, мн> перебудови в економічному і соціальному житті краї- р, використовуючи духовний і інформаційний потенціал руку іа інших документів, джерела постачання разом з Ними покликані впливати на підвищення культурного та ІІноіо рівня, відродження національної самосвідомості кож- н і суспільства.

нинішні характер системи проявляється і в її організаційній |Н Ус,І діяльність книготорговельних закладів підпорядко- нінлміим державним органам. У сільській місцевості, крім Попсюдженням книжок займається Споживча кооперація, поширення останнім часом набуло придбання у фонди ||| ніих копій окремих документів (фотокопії, мікрокопії

тощо), які виконують великі бібліотеки та інформаційні Отже, усі вони є державними закладами, що зумовлює ді'рИїН характер всієї системи постачання бібліотек.

Системі постачання бібліотек притаманні певні властижн іЯ номанітність джерел, охоплення всієї території країни, :іаО< іД ня через державні джерела бібліотек усіх типів і видів ін> ч\ від відомчої належності.

Значна кількість існуючих джерел постачання, неоднакопі ■ ливості використання, різниця в організації обслуговувашпі пД тек привернули увагу бібліотекознавців, які зайнялися їх мЛ нацією. Сталої точки зору на це питання немає, але з’ясожииЛ групування джерел постачання бібліотек документами має ідіЯ ватися за різними ознаками: організація обслуговування (іюЛ лізовані, нецентралізовані); місце знаходження (місцеві, іінмЯ ні); значення в обслуговуванні (головні, допоміжні); цільои§И значення (загальні, спеціальні); витрати на придбання (кпінш безкоштовні). Одне і те ж джерело може одноразово ОЦІІІІОИШ за різними ознаками. Так, обласний бібліотечний колектор д ч н 9 обласного центру буде централізованим, головним, спеці млЯ джерелом. Найбільшого поширення набула класифікація ял ні нізаційною ознакою, тобто на централізовані та нецентралі ніі джерела.

До централізованих відносять джерела, що дають змогу ■ плектувати бібліотеку з єдиного центру, скласти договір на і|>М /- лий час, централізувати використання коштів. Вони також ін печують бібліотекам можливість своєчасно і повно придбати ні хідні документи. Звернення бібліотеки до них дає змогу плануй процес комплектування, забезпечує планомірність розвитку фя повноту придбання видань та інших документів, раціональне пій ристання коштів.

Централізованими джерелами є бібліотечні колектори, Ь іщ кова палата, які постачають обов’язковий примірник.

У роботі централізованих джерел є певні недоліки (поруш® строків забезпечення, не повною мірою виконання замовлень то|І але практика їх використання в цілому виправдала себе.

Нецентралізовані джерела здебільшого використовують»^-»! і допоміжні. Вони нерідко сприяють оперативному одержанню ікі видань, додаткових примірників документів, що давно ми Пі»| з друку. До нецентралізованих джерел відносяться книжкові ми зини, кіоски, обмінні фонди, подарунок читачів або закладів та ІН джерела, де можна замовити копію (фотокопію, ксерокопію, мін фільм тощо) і з якими не здійснюється постійний зв’язок, НІ’* попереднього договору на тривалий час.

У практичній діяльності бібліотеки водночас звертаються ик централізованих, так і нецентралізованих джерел. Сукупність використання дає змогу поширити можливості вибору документ своєчасно придбати в необхідній кількості саме те, що кормег ться попитом читачів.

ііііі ііотечний колектор — джерело централізованого постачання бібліотек

їїШчшіання, типи та структура бібліотечних колекторів

кумініП колектор — де спеціалізоване книготорговельне Ми, призначене для планомірного книгопостачання біблі-

(і і мого існування вони неодноразово змінювали статус,

№ 11 а жди їх важливим завданням було постачання біб- Иімш книгами.

уЦімі'іна кількість бібліотечних колекторів, що в залежно- Ш'ір'їдкованості, завдань, кола бібліотек, які обслуговую- Бинмі.і'и на універсальні та спеціалізовані. Універсальні Мііі. усі бібліотеки, розташовані в межах області, краю (і міч їх відомчої підпорядкованості. Ці колектори прода- р)і• і їм книги з різних галузей знання, різних видів за ІІрн иі.ічснням. До універсальних належать також міські и, м к І утворюються у великих містах з метою поліпшення Ьйммііч бібліотек, що функціонують в них. Такі колекто-

2. м Кривому Розі, Севастополі, Ялті та інших містах.

ЙЛІ Н шли і колектори обслуговують бібліотеки певного типу ІМйукпііі, технічні, шкільні) або певного відомства.

(йі'рі пльні бібліотечні колектори покладені завдання: пла- н м кгупання бібліотек з урахуванням їхнього типу, куль- ІЦіімічного профілю району, національного складу насе- цн І п< 11 • -1111 я методичної та консультаційно-бібліографічної ГОІГілІотекам; широка реклама і пропаганда творів друку, кмині ї їмдання зумовлюють функції бібліотечного колекто- ||пи\н.чння діючих бібліотек згідно з укладеним догово- ІрИІІІ.І книжкового фонду нових бібліотек; вивчення їх по­винніш пропозицій книготоргу щодо видання та перевидан- ТІЯііої літератури; надання методичної і консультаційно- Кфічніїї допомоги бібліотекам шляхом використання різних І форм роботи; здійснення централізованої обробки нової ■Ні .інбсзпечення бібліотек предметами друкованої бібліо- к ПІКИ.

Ийннііі завдань і функцій, покладених на колектор, сприяє й, тобто певна кількість відділів відповідно до обсягу ній Загальними для більшості бібліотечних колекторів І| консультаційно-бібліографічний, комплектування, книж- МВД. нейтралізованої обробки, бібліотечної техніки. В за-

1. МІ І кількості бібліотек, що обслуговує колектор, їх типів,

2. комплектування може створюватися кілька відділів ком­ин мч /ібо групи (сектори) в самому відділі. Так, може бути комплектування дитячих та шкільних бібліотек, бібліотек Ииич.ілміпх закладів, технічних тощо. В окремих колекто-

ІІОІоті.пі відділи для розповсюдження нереалізованих своє- ирім друку (вільного комплектування).

Завдання, функції, структура колекторів регламентовані вим положенням про бібліотечний колектор, а організація ро з бібліотеками — інструкцією про комплектування бібліотек у ліотечних колекторах.

2. Організація комплектування бібліотек у бібліотечному колекторі

Спільна робота бібліотеки і колектора розпочинається з ук дання договору, що є юридичною основою їх відношень. К.ОЖ колектор на підставі типової форми договору створює такий до: мент, виходячи з місцевих умов. У договорі мають знайти відоб ження обов’язки колектора та бібліотеки, загальні витрати бібл теки на комплектування на рік з розподілом їх за квартала галузями знань. Окремо зазначаються кошти на бібліотечну т ніку. Тут також мають бути застереження про санкції щодо пор учення договірних умов.

Договір укладають лише з бібліотеками, зареєстрованими у в конавчому комітеті місцевих Рад народних депутатів і мають шт ну одиницю бібліотекаря. Він складається у двох примірниках (д бібліотеки і колектора) і поновлюється щорічно. Дійсним є догові підписаний директором колектора, завідуючим бібліотекою а керівником закладу, якому вона належить, а також скріплен печатками. Кожний договір має певний номер, що є умовним позн ченням бібліотеки і використовується в різних облікових док ментах.

Згідно з договором бібліотека передає до колектора тематико! типологічний план, що дає змогу більш поглиблено вивчати запит' бібліотек, здійснювати якісний відбір документів, надавати ціле спрямовану допомогу в комплектуванні.

Бібліотеки можуть комплектуватися в колекторі очно або заоч но. При очному комплектуванні їх працівники мають постійно і сис тематично, відповідно до складеного розпорядку, відвідувати колектор з метою ознайомлення з новими надходженнями, одер жання консультацій тощо. Заочне комплектування передбачав зв’язок колектора з бібліотеками за допомогою пошти, періодич-‘_: них зустрічей на семінарах, а також налагодження контактів з ме тодичними центрами. Безумовно, очне комплектування дає повніш інформацію про видані документи, поширює світогляд бібліотекаря,і сприяє поліпшенню якісного складу фонду бібліотек. Ці риси не-' придатні заочному комплектуванню. Тому колектори все частіше використовують форми очного комплектування з тими бібліотека-¹ ми, що не мають змоги відвідувати його систематично. Серед бібліо- і тек району виділяється одна, куди в певні дні приїздять працівни-1 ки колектора із зразками нових надходжень. Для бібліотечних працівників заздалегідь готуються огляди літератури, інформацій- І ні повідомлення. Таким чином, бібліотечні колектори створюють 1 рівні умови бібліотекам для комплектування їхніх фондів.

|і і пильно здійснити замовлення на літературу і її розподіл між Ітсками колектору допомагає Рада з комплектуваннясус- ііий орган, який має сприяти поліпшенню комплектування фон- ЙіГілІотек. У складі Ради важливо забезпечити наявність пред- Ііііпкш як колектора, так і бібліотек різних типів, що він обслу- \і Під бібліотек у Раді беруть участь працівники методичних ірій відповідної мережі. Частіше це обласна бібліотека, цен- іц.м.і наукова бібліотека вищих навчальних закладів, відділ на-

ІІІ II освіти тощо.

І'ііда виконує певні функції: здійснює вивчення виробничо-еко- МІ'іиого і культурного профілю області; надає допомогу в скла- Ііпі попереднього замовлення бібліотек і зведеного замовлення И'кюра; вивчає фонди бібліотек; сприяє координації комплек­сніші між ними; бере участь у розподілі видань, що надійшли в Меженій кількості примірників, або не замовлених бібліотеками, Іиглядає спірні питання. Робота Ради планується. Активна її ді- і пісгь сприяє правильному розвитку фондів регіону, дає змогу (побігти конфліктним ситуаціям між колектором і бібліотеками.

ІЗібліотечннй колектор комплектує бібліотеки лише виданнями, Зо були замовлені. Забороняється надсилати до бібліотек не за­пилені документи. У випадку, коли в комплекті літератури, що Ми дійшла з колектора, є такі видання, бібліотека має право ПОВер- Цуїм їх. Вартість повернених книг, витрати щодо пересилки спла­нує колектор.

Щоправда, є видання, які не знаходять відображення в планах Иіідавництв, а за своїм змістом, актуальністю мають своєчасно дово- дитися до читачів. Такі видання за узгодженням Ради з комплекту- Иііння колектор надсилає в бібліотеки без замовлення відразу піс- /І)і надходження. В цьому випадку колектор інформує бібліотеки Про рішення Ради і кількість примірників, виділених для них.

Бібліотечний колектор приймає попередні замовлення на підста* ні річних планів випуску літератури окремих видавництв або планів редакційної підготовки випуску літератури. Додаткову інформацію для попередніх замовлень бібліотеки одержують з бюлетенів, блан­ків для замовлень, щорічних списків книг бібліотечної серії. Необ­хідні для попереднього замовлення інформаційні видання бібліоте­ка одержує у бібліотечному колекторі і повертає туди заповнені бланки або талони «Замовлення». Робота з попередніми замовлен­нями є однією з важливих у діяльності колектора. Вона дає змогу не лише цілеспрямовано комплектувати бібліотеки, а й вивчати їх запити, потреби в літературі.

Необхідність надавати консультаційно-бібліогпафічну допомогу бібліотекам обумовила використання в роботі колекторів такої фор­ми, як «групи колективного комплектування». Такі групи утворю­ються відповідно до типу і виду бібліотеки. Це можуть бути групи комплектування міських або районних ЦБС, шкільних, дитячих та юнацьких бібліотек. Така диференціація при утворенні груп ство­рює можливість колектору краше вивчати запити, ураховувати спе­цифіку під час підготовки оглядів, зустрічей, тобто здійснювати