Етикетці діафільму, діапозитивів Гоп3—' магнітН01 ф°_ногРами, на

му. Штемпель також ставлять _ня^аидів) > фільмокопії, мікрофіль- портретами, географічними каота1»^В°^{рОТІ а}Р^{куШ1В 3 малі}°нками, даними чи вклеєними в документ я я ^{схемами}' кресленням, вкла- шо мають менш ніж 17 стопінпі Додані до нього. На книгах, останній сторінці. На тих жуонял*\г ^{Штемпел}ь вДРУге ставлять на ного аркуша, перший штемпель кь’х,™' "^Є мають окремого титуль- лу. Другий (як і на книгах) ставп» ^{Є ставити 6} ■ •^іа?_І^{ВИ ж}УР^на-

штемпель також найзручніше ставигЛ-^{На 17 сТ}°^{Р 3 газетах}

Штемпель замовляють у _СПец ^{біЛЯ Назвй на П0ЛЯХ}‘

Що розробляє бібліотека, і затвердї^™ ^майсТ?^Р™ ³Р^ап^К0М-’ бібтіотеки крім штемпелів _в ^^уі°ть у вищій організації. Деякі

екслібриси, тобто художньо офопмГ^Т-^{Ь На} документах так звані зви бібліотеки. Оформлені етикетки 13 зазначенням на-

Останнім часом масові біЯпїгхг. екслібрисів приватних о?іб які бі ^практ*^{куК>ТЬ проставл}ення ські фонди свої власні зібрання! ^{бЄЗКОштов}н° передають у громад- У процесі технічної обробки ня , •

гає індивідуальному обліку простяп ^0Му Д°^кумен„^Т1’ ^що підля- Чітко пишуть або проставляють за ^{ТЬ шве}нтаР™и номер. Його

тарний номер ставлять на титульній °^П°^М0Г0Ю І ?^{1 3}‘ ^І“^ЄН'

Иіульнщ сторінці або ці зворип і на

17 сторінці під штемпелем чи поряд з ним. Інколи відділи або філіали ЦБС, до яких книга надійшла в кількох примірниках, при­писують до нього через риску порядковий номер одержаного при­мірника.

Крім штемпеля та інвентарного номера, на кожному документі проставляють шифр зберігання документа. Шифр — це умовне по­значення, що показує, в якому саме місці на полицях зберігається той чи інший документ. Він має літерний або цифровий вигляд у залежності від способу розстановки фонду. В ЦБС він складає­ться із класифікаційного індексу та авторського знака. Шифр пи­шуть на документах у різних місцях: у верхній лівій частині обкла­динки (палітурки), титульної сторінки або на її звороті у верхньо му лівому кутку, в товстих документах на корінці на відстані 20 мм від нижнього його краю тощо.

Для того, щоб легше було розставляти і знаходити документи на полицях, на тих з них, що мають темний колір обкладинки, шифр пишуть безпосередньо на палітурці спеціальною пастою або біли­лами, а на світлому оправленні — чорною пастою. На окремі книги наклеюють спеціальні ярлики певного розміру. Так, для книжок — 20X30 мм, для підшивок газет і комплектів журналів застосовують ярлики розміром 80x120 мм, де крім шифру зазначають назву журналу, рік видання і номери, що входять до комплекту. Запов­нений ярлик наклеюють так, щоб він не псував назву твору, прізви­ще його автора або ілюстрацій.

Часто в бібліотеках для полегшення розстановки, використання та пропаганди фонду, а також його вивчення та перевірки на доку­ментах певного року видання або певного структурного підрозділу наклеюють ярлики відповідного кольору.

Подальша робота бібліотекаря з книгами, журналами та інши­ми документами потребує знання термінів повернення їх до бібліо­теки читачем. У зв’язку з цим під час технічної обробки на них наклеюють аркуші термінів повернення, кишеньки для зберігання книжкового формуляра, заповнюють його. Контрольні аркуші і ки­шеньки наклеюють на внутрішньому боці оправи книги. На конт­рольних аркушах зазначають, коли документ має бути повернений, а іноді ще й номер читацького формуляра, оскільки в багатьох бібліотеках їх розставляють за терміном повернення книг.

У ЦБС у кожний документ вкладають формуляр. Книжковий формуляр — це картка певної форми (105X74 мм), у верхній час­тині якої на друкарській машинці або від руки пишуть прізвище автора, назву книги, вартість, рік видання, інвентарний номер і шифр зберігання документа. Доки книга на полиці, формуляр буде в ній, коли ж її видають читачеві, формуляр виймають і лишають у бібліотеці. У відповідних графах зазначають номер читацького формуляра особи, якій видана ця книга, а також строк повернення книги. Формуляр сприяє реєстрації видачі та контролю за своє­часним поверненням документа, використовується для вивчення фонду.

Ангорський знак — це умовне позначення прізвища автора чи першого слова назви документа. Вони полегшують розстановку документів в алфавітній послідовності. Авторський знак структур­но складається з початкової літери прізвища автора або назви документа і цифри, що визначається за спеціальними авторськими таблицями.

Нині для визначення авторських знаків застосовують авторські таблиці, складені відомим бібліотекознавцем Л. Б. Хавкіною (дво­значні і тризначні). Масові бібліотеки користуються двозначними авторськими таблицями. В Україні вийшло кілька видань «Автор­ських таблиць», складених з урахуванням того, що в бібліотеках документи українською і російською мовами об’єднуються в одно­му спільному алфавіті на полицях і розставляються разом.

У ЦБС авторські знаки визначають за останнім виданням дво­значних таблиць Л. Б. Хавкіної, які структурно складаються з двох частин: власне авторських таблиць та правил користування ними. Авторські таблиці — це алфавітний перелік найбільш поширених початкових літеросполучень прізвищ і назв, пронумерованих араб­ськими цифрами від 11 до 99. Авторські знаки розміщені верти­кальними колонками в точній алфавітній послідовності. Оскільки цифровий стовпець для кожної букви єдиний, то задля економії місця він розміщений між двома складовими стовпцями на суміж­ні літери і відноситься до складів, які стоять зліва і справа:

В 11 Г

Ва 12 Га

Ваз 13 Газ ІЗ

Для того, щоб встановити за допомогою авторських таблиць авторський знак на певне прізвище, треба розшукати найближчий до цього прізвища склад. Наприклад, для прізвища Карамзін та­ким складом буде «Кар». Напроти нього стоїть цифра 21. Отже, авторський знак для прізвища Карамзін буде К21. Для прізвища Карпенко-Карий вибирають найближчий склад — «Карп», якому відповідає цифра 26. Отже, авторський знак для прізвища Карпен­ко-Карий буде К26. Авторський знак для прізвищ Короленко, Кро- пивницький буде відповідно К68 і К83. Таким чином, книги авто­рів, прізвища яких починаються на букву «К», буде легко розста­вити на полиці в точній алфавітній послідовності, користуючись авторськими знаками. Наприклад:

Карамзін — К21

х Карпенко-Карий— К26

Короленко — К68 Кропивницький — К83

В авторських знаках між буквою і цифрою ні крапки, ні риски не ставлять. Риску ставлять лише після букв, що схожі з цифрамиї «З», «І», «О», «Ч», наприклад, 3-31; 1-17; 0-20; 4-28.

Може статися так, що в таблицях не буде потрібного складу» РИиГі збігався б з початком прізвища чи назви. Тоді авторський р 11. і к дається за найближчим передуючим складом. Наприклад, тре­ті,і знайти авторський знак на прізвище Кібрік. У таблиці нема складу «Кіб», а є близькі до нього склади «Кі» і «Кіл». Прізвищу Кібрік присвоюють авторський знак К38 (за складом «Кі»), в про- ТІїлежному випадку порушується алфавітний порядок. Якщо автор МіН'- подвійне прізвище, авторський знак дається за першою части­ною прізвища. Наприклад: М. Є. Салтиков-Щедрін — С16. Якщо шпор відомий за його дійсним прізвищем і за псевдонімом, для ін'іх книг цього автора встановлюють єдиний авторський знак у за­лежності від того, за яким ім’ям його більше знають. Наприклад, книги письменника Г. Квітки-Основ’яненка виходили і за псевдо­німом Основ’яненка, і за дійсним прізвищем — Квітка, але найбіль­ше за подвійним прізвищем: Квітка-Основ’яненко. Тому авторський ішак дається саме за цим подвійним прізвищем, незалежно від того, яке зазначається у книзі — К32.

Якщо в одному і тому ж відділі збираються книги авторів з однаковими прізвищами, то до авторського знака кожної з цих книг додається перша (заголовна) буква імені автора. Наприклад: В. Г. Афанасьєв — А94 В; П. М. Афанасьєв — А94 П.

Якщо на полицях збираються різні твори одного автора однієї галузі знань, до авторського знака додають першу літеру назви Кожної книги, але не велику, а малу. Це дає змогу розставити тво­ри певного автора в чіткому алфавітному порядку.

Прізвища іноземних авторів інколи подаються на документах в різних транскрипціях (Гашек Я — Хашек Я). Щоб зібрати їхні твори в одному місці, встановлюють за довідниками найбільш пра­вильну або найбільш поширену транскрипцію прізвища і усім йогс книгам присвоюють єдиний авторський знак, незалежно від форми написання прізвища в книзі. У книгах, перекладених з іноземних мов, ім’я автора наводять повністю, що утруднює визначення автор­ського знака. Як правило, прізвище в цьому випадку стоїть остан­нім. У китайських, корейських, в’єтнамських авторів прізвище ста­виться перед ім’ям, тому авторський знак підбирають за першим словом.

Якщо документ має двох або трьох авторів, авторський знак визначається за прізвищем першого з них. На документи чотирьох і більше авторів опис складають під назвою, тому авторський знак присвоюється за першим словом назви.

Якщо документ не має азтора, авторський знак підбирають за першим словом назви. Бувають випадки, коли в галузевому відділі є кілька творів, назва яких починається однаковими словами. Для цих творів авторський знак визначається за першим словом, а по­тім до однакового авторського знака додають малу букву ближ­нього слова, що не збігається:

А 43 п Актуальні питання А 43 ф Актуальні філософські

Іноді назва документа починається з прийменника, сполучники чи заперечення. В такому разі можливе присвоєння комбінованоЛ авторського знака, який складається з перших двох слів назви-Л прийменника і наступного за ним слова. Наприклад: Н 31 «На суші і на морі» (За сполученням: «Нас...»). У випадку, коли назва доку! мента починається з числівника, вказаного цифрою, авторський знак дається за його буквеним написанням.

Авторський знак для творів колективних авторів визначається у відповідності з заголовком — повним чи скороченим — опису найї менування цього колективу в каталозі даної бібліотеки.

Видання біографічного характеру в практиці роботи бібліотеи одержують авторський знак переважно не за прізвищем автора* а за прізвищем тієї, особи, якій ця біографія присвячується. Прій цьому перша літера прізвища автора біографії включається дД складу авторського знака (після його цифрової частини). Наї приклад:

П 91 М Маймін Е. А. Пушкін. Життя і творчість

Персональні авторські знаки не можуть бути присвоєні ніяким іншим авторам. У тому випадку, якщо на персональний знак при» йдеться прізвище якого-небудь іншого автора, йому присвоюють! даний авторський знак, але з додатком до нього цифри «0». На4 приклад:

Толстой Л. М. Т 53 Толстой Н. Ф. Т 530

, Використання «Авторських таблиць» дає змогу підтримувати порядок на полицях, скорочує час, необхідний для пошуку докумен­тів і їхньої розстановки.

Щоб полегшити та прискорити технічну обробку документів, уніфікувати цей процес, ЦБС частково автоматизують та механік зують його. Так, в ЦБС застосовують такі технічні засоби, як дру­карські машинки, електрографічні копіювальні апарати, мінірота-і тори, напівавтоматичні нумератори, паперорозрізувальне обладнан­ня, механічні зшивачі документів тощо.

Повну бібліотечну обробку документів, тобто їх систематизацію, визначення авторського знака, складання бібліографічного запису і технічну обробку мають здійснювати бібліотечні колектори. Вони зобов’язані оправляти книги, видані у м’яких оправах. Але, на жаль, цю роботу вони виконують досі не повністю.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які основні процеси технічної обробки документів? 2. Яка робота входить у поняття «штемпелювання документів»? 3. Поясніть, що таке шифр зберігання документа, яка технологія проставлення шифру на документах? 4. Яка структура та принципи побудови двозначних авторських таблиць? 5. Як визначити автор­ський знак для документів, в яких вказано автора? 6. Коли авторський знак да­ється за назвою твору? 7. Як визначити авторський знак для прізвищ іноземних авторів? 8, Яке призначення та правила застосування персональних авторських знаків?

1. Оформіть книжковий формуляр для навчального посібника.

2. Здійсніть технічну обробку 2—3-х книг або журналів.