II.3.6. Зберігання бібліотечного фонду

1. Зміст і чинники зберігання фонду

Важливим завданням кожної бібліотеки є не тільки спритні широкому І повному використанню документів, ЩО є в біблії) ІІ'ІІ а й зберігання її фонду як матеріальної та духовної цінності. рігання фонду — комплекс заходів, що забезпечують його охорпиу, один із основних процесів формування бібліотечного фонду. |)ш режливе ставлення до фондів бібліотек, турбота про їх збергжічі ня — обов’язок всіх державних органів, підприємств, закладів, оргйі нізацій, зафіксований в спеціальних інструкціях, державних син дартах, інших інструктивно-методичних матеріалах.

Збереження фондів значною мірою залежить від режиму Цші використання. А це потребує утримання фонду в спеціально іі|н стосованому та обладнаному приміщенні, забезпечення відповідне температури, вологості повітря в фондосховищах, належного с.ші тарно-гігієнічного режиму, додержання правил видачі та приймпи ня документів, своєчасного ремонту та реставрації зіпсованих доку ментів, виготовлення гарантійних копій тощо.

• стан зберігання бібліотечного фонду впливають різні чин- , нкі можна класифікувати як технологічні та соціальні. До їлогічних належать фізико-хімічний, біологічний, санітарно- НІчинй режим, а також протипожежна охорона в бібліотеці. До імі.них факторів належить виховна робота з читачами щодо пишного ставлення до фондів, а також відповідальність бібліо- ]Мн працівників за його збереження. Всі ці чинники діють на

1. комплексно. їх можна уникнути або звести до мінімуму шля- додержання всіх вимог зберігання та використання фонду.

1. Фізико-хімічні чинники зберігання фонду

Фі іико-хімічні ушкодження фонду виникають унаслідок нега­йно впливу на документи світла, пилу, температури та вологості )іри, порушень бібліотечними працівниками санітарно-гігієніч­ні режиму, механічних пошкоджень або природного старіння до­тів, а також невиконання протипожежних заходів у бібліотеці. 'Імень руйнування документів залежить від сили і довгочасності ІИиу на них світла. Найпростішим засобом захисту документів Шкідливого впливу сонячних променів уважають повну ізоляцію інісховища від денного світла. Але за умов масових бібліотек щ досягти неможливо. Тому в ЦБС освітлення приміщень фон- Ціімиша може бути як природним, так і штучним. При природ- V освітленні не допустиме попадання прямих сонячних променів фонди. Для цього застосовують світлорозвіююче скло для вікон, іінн ві жалюзі, штори, завіси тощо. Для віддзеркалювання світла нн приміщень фарбують у світлі теплі тони. Штори на вікна, ,мки шаф, вітрини бажано мати жовтого або зеленого кольору. Ціні фондосховища рекомендують розміщувати на північній або *1>иі1й стороні будівлі, стелажі ставлять перпендикулярно до ції.

При штучному освітленні застосовують переважно матові лампи і мірювання в 40—60 Вт на кожні 2 м міжстелажних проходів й /0 Вт на кожні 4—5 м в головному проході, а на робочих міс­ії 100 Вт. Використання люмінесцентних ламп у фондосхови- Іх не рекомендується. Світильники підбирають і монтують так, іГі іабезпечити рівномірність освітлення, запобігти механічного ічідження та забруднення ламп. Світильники мають бути пожежо- нпічними і непроникливими для пилу і вологи. Вся електропро» дкн береться в трубки, вимикачі герметично закриваються. Сві- Уіі.ііики розміщують від поверхні документів, стелажів та шаф на /н піні не менше 0,5 м.

Ііільшість приміщень фондосховищ у ЦБС — із нерегульованим їм атом. Папір, картон, клей, друкарська фарба, деякі інші мате- Ялн, з яких виготовляються видання, дуже чуйні до температури пологості повітря. Надмірна волога зменшує їх механічну міц-

1. її., сприяє прискоренню процесу старіння і створює сприятливі Мини для біологічних шкідників. Зберігання в занадто сухому при- Ііцснні також небажане, бо призводить до висихання та дефор-

мації документів. Різкі коливання температури та волоте 11 н теж прискорюють руйнування документів.

Для забезпечення оптимальних умов зберігання фонду и сховищах необхідно постійно підтримувати температуру І і відносну вологість повітря 55±5 %. Для кінофотофоподоку найбільш сприятливою вважають температуру 10±2°С при і відносній вологості.

Вимірювальний прилад встановлюють у головних проході відстані 1,4—1,5 м від підлоги з розрахунку один комгілс'кі її я нату чи ярус. Контроль за температурою та вологістю повГірн < нюють в бібліотеках не рідше як двічі на тиждень, як іі|і| вранці за допомогою побутового термометра, а також пспхро аспіраційного чи побутового.

Температуру вимірюють за допомогою сухого термомоїр міститься на психрометрі. А вологість — за допомогою псих ричної таблиці на основі різниці температур сухого і волоіогО мометрів.

Психрометрична таблиця

іс	6,5	7	7,5	8	8,5	9	9,5	10	10,5	11	11,5	12	12, п
14,0	29	33	38	42	46	51	56	60	65	70	74	79	84
14,5	26	зо	35	39	43	47	52	56	61	65	70	75	80
15,0	23	27	32	36	40	44	48	5ї	57	61	66	71	75
15,5	21	25	29	32	37	41	45	49	53	58	62	66	71
16,0	18	22	26	30	34	37	42	46	50	54	58	63	67
16,5	16	20	23	27	31	34	38	42	46	50	55	59	63
17,0	14	17	21	24	28	32	36	39	43	47	51	55	59
17,5		15	19	22	25	29	33	36	40	44	48	52	56
18,0		13	16	20	23	27	ЗО	34	37	41	45	49	53
18,5			14	17	21	24	28	31	35	38	42	46	49
19,0				15	19	22	25	29	32	36	39	43	46
19,5				13	17	20	23	26	ЗО	33	36	40	43
'20,0					15	18	21	24	27	ЗО	34	37	41
20,5						16	19	2?	25	28	31	35	.38
.21,0						14	17	20	23	26	29	32	36
21,5							15	18	21	24	27	ЗО	33
22,0							13	16	19	22	25	28	31
22,5								14	17	20	23	26	29
23,0								13	16	18	21	24	27

Для зволоження термометра в побутовому психрометрі Є СІ. І чи . трубка, куди наливають невелику кількість води. При наипіни її ВОДИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ його охолодження. В психрометричній ТІїЛлИМ в місці пересікання показника вологого термометра і різниці [юііін ників між сухим і вологим термометрами знаходять величину покм ника вологості повітря.

Температуру та вологість повітря регулюють за допомогою при строїв централізованого кондиціювання повітря, які найчастіше мри ектують ще при побудові фондосховища.

• піп бібліотечного фонду значною мірою залежить і від додер­тим в фондосховищі санітарно-гігієнічних умов зберігання доку- 'II гін.

і Однією з основних причин псування документів є наявність у по- ||м приміщень газів і шкідливих домішок. Особливої шкоди за-

IIІ фонду підвищення кислотності паперу в процесі його збері- ІНн'і Руйнівно впливає на папір сірчана кислота, накопичувана Цін 'і і док гідролізу алюмінієвих галунів, які застосовують для його уніжчовання. Псуються документи також унаслідок поглинання Іііером сірки або окису азота, наявних у великих кількостях в ат- ■І'фері великих міст. У повітрі приміщень для зберігання докумен­ті середньодобова концентрація шкідливих домішків не має пере- ІІІіумати санітарні норми, встановлені Міністерством охорони здо- ііі'н Склад сірчаного газу має складати не більше 0,15 мг/м³, окису ■ну — 0,10 мг/м³.

Важливою умовою довгочасного зберігання є захист фондосхо- ІІіін.'і від пилу (підтримання чистоти підлоги, стін, стелажів, доку- Піп'ів). Для боротьби з пилом найчастіше використовують такі при- ■|Н)Ї: для невеликих приміщень — малогабаритні камерні обезпи- | И • 11. і ч і; для вітрин і шаф — тонковолокнистий фільтр. Шарами цьо- |н матеріалу прокладають стики в корпусі вітрин та краї скла. За- Ихісовують також систему вакуумного забирання за допомогою ■куум-помпи.

Г Серед побутових пристроїв, призначених для загального прибн- іШнии, вилучення пилу з приміщення фондосховища, найчастіше за- Ііосовують пилосос. Однак звичайні пилососи малопридатні для Вилігшого захисту фондів бібліотек від пилюги.

.V приміщеннях підтримують постійну частоту. Не рекомендує- п і-я тримати в приміщеннях для зберігання фонду сторонні пред­мет, особисті речі, одяг та взуття, харчові продукти тощо.

І Іерш за все необхідно не допускати попадання бруду до фондо- •'Лоїіища. Для цього біля зовнішніх дверей бібліотеки розміщують І'іфебки, решітки, килимки, щоденно здійснюють вологе прибирання Приміщень, щомісяця організують санітарні дні. Підлогу, плінтуса, Цокольні частини стелажів протирають за допомогою 2,5±0,5 % |ннчину формаліну. Один раз на рік здійснюють гігієнічну обробку документів пилососом або ватними тампонами, змоченими у роз­чині формаліну. Обробку розпочинають з верхніх полиць. Марле- ипми тампонами послідовно оброблюють нижні, бокові краї, корі­нець документів, поверхню оправ і завершують верхнім обрізом.

Усі документи, що складають бібліотечний фонд, при довгочас­ному зберіганні та використанні зазнають фізико-хімічних змін, тоб- ю підлягають природному старінню та фізичним ушкодженням. Па­пір і матеріали оправ (шкіра, ледерин тощо) старіють, втрачають механічну міцність, стають крихкими, з часом стираються на порох. Крім того, в громадських бібліотеках документи швидко фізично анотуються. Цей складний фізико-хімічний процес залежить як від ндастивостей матеріалу, з якого зроблено документ, так і від умов його зберігання та використання.

Механічні пошкодження документів виникають насампоро/і - мЦ слідок неохайного користування читачів фондами: перегиііиюіц і її рінки, закладають в книги тверді та гострі предмети, пнрімт малюнки, карти, креслення тощо. Механічні пошкодження ммФуи

з’явитися і з вини бібліотекаря, якщо він не дотримується сіп* |НЧ

них умов зберігання того чи іншого виду документа (книг, пгрІшінЯ них видань, кінофотофонодокументів, карт тощо).

Оскільки механічним пошкодженням легше запобігти, ніж Ці потім ліквідувати, бібліотечні працівники мають насамперо і і нщ ощадливо відноситись до документів (що само по собі є важ імніїі елементом загальнолюдської та професійної культури), а нінніВ виховувати навички культурного поводження з книгами у гнм||

Механічно ушкоджені документи підлягають ремонту або |нч ми рації. Ремонт або найпростішу реставрацію документів здійсниіиїМ бібліотечні працівники, а дуже пошкоджені документи — флмнні реставратори. Вклеювання аркушів або зошитів, що випали, ніійН нюється за допомогою фальца (смуги паперу довжиною, рініініф книжковій сторінці, шириною — 1,5—2 см). Складають фальц н ПІЦ здовжиному напрямку вдвоє, нижню його сторону приклеююи. нн зовнішньої сторони корінця аркуша. Після просушування арі\у|Ц( вільну половинку фальця підганяють під аркуш і приклеюю 11, ні другого корінця. Розриви на полях і тексту ліквідують за доіюміиі гою конденсаторного, цигаркового чи мікалентного паперу.

В разі великих розривів на аркушах застосовують полімо піт акрилатну емульсію. Для цього складають до купи краї ролринін тексту і змочують розрив 10% розчином поліметилакрилл і іиі| емульсії.

Якщо потрібно відновити відсутні аркуші, то це можна зробиш шляхом приклеювання латки. Розмір її має бути більше відсутньої частини на 2—2,5 см. Краї латки лишають на 1 —1,5 см вільмимМя Після просихання нєприклеені краї латки обрізають. Коли виріиіН|І тільки частина тексту, папір приєднується до обриву аркуша крпЙ в край. Край обриву розправляють за допомогою вологого марлотнО тампону. Підібраний для латки папір підкладають під обрив і ирн стим олівцем окреслюють контур недостатньої частини. По окрім леному контуру обрізають зайвий папір і накладають латку іиі аркуш. Лінії з’єднань закріплюють з обох боків за допомогою ііупмі ких смуг конденсаторного паперу.

Великі бібліотеки з метою збереження цінних документів па нн падок втрати або пошкодження оригіналів документів створюючі, страховий фонд — сукупність страхових копій особливо цінних документів бібліотеки. Страховий фонд є недоторканою частішою бібліотечного фонду. Він зберігається окремо від оригіналів ДОку ментів. ЦБС, як правило, створюють страховий фонд найціннішій краєзнавчих і місцевих періодичних видань.

Бібліотечний фонд — постійне джерело підвищеної пожежної небезпеки. Виникненню і розвитку пожежі сприяє наявність у фон досховищах вогненебезпечних речовин (підлога, перекриття, облад

її", папір, картон тощо), окислювача (кисень повітря) та джерел Имнчіия пожежі (пошкоджені електропроводка, технічні засоби) Саме тому будівля бібліотеки потребує максимальної ізоля- |Н;і сусідніх будинків, а всередині бібліотеки — ізоляції фондо- инща від адміністративних і робочих приміщень. Але досі ці ви-

2. не виконуються. Більшість бібліотек-філіалів розташовані іиміїценнях (інколи старих) житлових будинків. і'іінчіь протипожежної безпеки приміщення значною мірою за­їк і. від забезпечення своєчасних профілактичних заходів, а та-

1. іиання та виконання бібліотечними працівниками правил про- рожежної безпеки.

Як основний матеріал для ізоляції робочих приміщень і фондо- МИта використовують цеглу. Подібні вогнестійкі перегородки лить і всередині сховища. Вони ділять все сховище на окремі Ції або відсіки. Всі дерев'яні конструкції обробляють вогнестій-

2. речовинами, перекриття на горищі покривають піском. Під- й, двері в фондосховище, виробничо-службові приміщення, що прнстовуються для роботи з документами, теж мають бути вог- ИІГікпми. Споруджують протипожежні перешкоди: протипожеж- г 11 її п, перекриття, протипожежні зони та розриви з межею вогне- Ійкості не менше 2,5 см.

Особливу увагу звертають на електропроводку. Як правило, її Іііують у металеві коробки, в стіни, стелі, міжповерхові перекрит­ії! допомогою загального рубильника електрострум у фондосхо- Ше відключається від загальної (центральної) електромережі, приміщенні фондосховища забороняється тримати електронагрі- і)Ні прилади, а також палити.

Ііудівлю та приміщення для зберігання документів обладнують жсжною та охоронною сигналізацією. Засобами пожежної сигна- Iмції є ручні та автоматичні оповіщувачі. На випадок пожежі має

ііі передбачено автоматичне відключення систем витяжної вен- інції, кондиціювання повітря та системи димовитягування.

2. кожному приміщенні для зберігання фонду вивішують план рративної евакуації читачів і документів на випадок аварії або ИХІйного лиха, а також список осіб, які відповідають за евакуа-

ііі Фондосховище проектується так, щоб люди, які перебувають Иьому, мали змогу евакуаційними запасними шляхами і виходами лишити приміщення в короткий строк з гарантією повної безпеки, •'допустиме загромадження цих шляхів і виходів у процесі роботи іпдосховища.

На випадок пожежі в бібліотеці мають бути спеціальні вогнегас- шмі. Найкращим засобом боротьби з пожежею є порошкові (сухі) н*і пегасники. Як допоміжні можна застосовувати вуглекислотні і І/ікопінні вогнегасники хоча вони й шкідливі для документів. Вог­ні псники пристосовані для швидкого і зручного застосування при ніжежі однією особою. Бібліотеки повинні мати вогнегасники з роз- Ійхупку один на 100 м² площі підлоги, але не менш одного на окре- іс приміщення. У великих фондосховищах встановлюють автомл Інші вогнегасники.

Хоч давно доведено, що вода при тушінні пожежі наноси ГЬ | кументам більших збитків ніж сам вогонь, вона до цього мін у В шається одним з найпоширеніших засобів гасіння пожежі, Пні можна використовувати лише в тих випадках, коли з’ясуетм'Д можливість впоратися з пожежею за допомогою ручних шн пі'ГМ НИКІВ. Крім ТОГО, в момент пожежі не СЛІД відкривати ВІКИ ІІ, <'СНіЯ ки приплив повітря сприяє спалаху вогню.