23. На середньому рівні управління вирішуються питання:

1. стратегії менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється кадрова політика, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад;

2. управління виконавцями (керівник доводить до робочих місць виробничі завдання, забезпечує їх необхідними ресурсами, контролює виконання завдань, трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

3. планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад;

4. реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

24. На верхньому рівні управління:

1. відбувається безпосереднє управління виконавцями (керівник доводить до працівників завдання і контролює виконання, забезпечує їх ресурсами, регулює трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

2. здійснюється планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад.

3. розробляються стратегія менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється політика менеджменту персоналу, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад.

4. реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

25. Провідними цілями менеджменту персоналу є:

1. досягнення максимізації прибутку, мінімізація витрат організації;

2. забезпечення достатнього рівня ефективності, рентабельності і конкурентоспроможності організації та її продукції;

3. підвищення ефективності функціонування організації, покращення якості трудового життя персоналу;

4. підбір, навчання персоналу і управління ним з метою ефективного виконання завдань організації та досягнення її цілей.

26. Об’єкт менеджменту персоналу — це

1. найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

2. первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

3. широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації;

4. лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.

27. Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є:

1. найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

2. первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

3. лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції;

4. широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації.

28. Високий рівень єдиновладдя керівника, особисте визначення ним стратегічної лінії та прийняття рішень, широке застосування відповідних санкцій до окремих осіб і робочих груп притаманне:

1. демократичному стилю керівництва;

2. автократичному стилю керівництва;

3. ліберальному стилю керівництва;

4. стратегічному стилю керівництва.

29. Розподіл повноважень і участь працівників в управлінні, особисте прийняття керівником погоджених з підлеглими рішень, спрямованість на групи або особи, які бажають і частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань притаманні:

1. демократичному стилю керівництва;

2. автократичному стилю керівництва;

3. ліберальному стилю керівництва;

4. стратегічному стилю керівництва.

30. Мінімальне втручання керівника у роботу підлеглих, делегування їм права приймати рішення, надання свободи у визначенні своїх цілей і в контролі за роботою притаманні:

1. демократичному стилю керівництва;

2. автократичному стилю керівництва;

3. ліберальному стилю керівництва;

4. стратегічному стилю керівництва.

31. Автократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

1. яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

2. які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

3. які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

4. які не володіють високою кваліфікацією, але відповідально та позитивно відносяться до організації.