22. Філософські ідеї психоаналізу.

Засновником теорїї психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 — початку 20 століття Зиґмунд Фрейд

Спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо.

Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо. Людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих та агресивних спрямувань.

Започаткував — Броєр, Фрейд працював з ним. Працюючи окремо, Фрейд визначив, що пацієнт може наблизитися до розкриття забутих подій не тільки під час гіпнозу, але й при використанні техніки вільних асоціацій.

Фрейдизм в кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Два глобальних космічних інстинкти: Ерос сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження і Танатос інстинкт смерті, агресії, деструкції. Людська життєдіяльність — це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є двигунами прогресу.

Несвідомі в першу чергу, сексуальні прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, дають мотивацію для дій.

Структурна модель психіки

нижній шар Воно, найбільш примітивна інстанція.

середній шар Я відповідає принципу реальності.

верхній шар Над-Я служить джерелом моральних і релігійних почуттів,

Воно та Над-Я з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки. + Комплекс Едипа

23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.

Герменевтика — мистецтво тлумачення різних текстів, символів, змістів социокультуры., теорія й методологія інтерпретації. Мета — виявити зміст тексту, виходячи з його обєктивних граматичні значення слів і їх історично обумовлені варіації і субєктивних наміру авторів підстав. Філософська проблематика герменевтики вперше стала розроблятися Фрідріхом Шлейермахером 1768-1834, вплив И.Канта й особливо Г.Фихте. Головна функція герменевтики — у виявленні способу вираження думки, що визначає індивідуальність, своєрідність тексту. Протиставляв герменевтику діалектиці й граматиці. Для розуміння цілого необхідно зрозуміти його окремі частини, але для понимния окремих частин уже необхідно мати подання про зміст цілого.

ВІЛЬГЕЛЬМ ДИЛЬТЕЙ — представник філософії життя. Герменевтика ж виступає як метод розуміння культури. Герменевтика перетворюється в специфічний метод спілкування наук. Герменевтика — це сполучна ланка між філософією й історичними науками. відповідної епохи, що, у свою чергу, припускає розуміння залишених цією епохою объективаций життя.

В XX в. герменевтика поступово оформляється у філософію герменевтики.

М.Хайдеггер у якості життєвого миру розглядає мовну реальність. Мова — будинок буття. Тому герменевтика не тільки мистецтво тлумачення текстів, але й здійснення буття, що найбільше повно проявляється в багатозначній творчості поетів. Тлумачення поетичного слова — головна мета й функція герменевтической філософії.

24. Філософські ідеї структуралізму.

Структуралізм — методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємоповязаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра. Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології, психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму. У більш вузькому (і строгому) значенні під Структуралізмом мають на увазі комплекс наукових і філософських ідей, пов'язаних із застосуванням структурного методу і одержали найбільше поширення в 60-х рр.. у Франції (французька Структуралізм ). Його основні представники - французькі вчені: етнолог К. Леві-Строс, історик культури М. Фуко, психоаналітик Ж. Лакан, літературознавець Р. Барт, а також мистецтвознавець У. Еко (Італія). 

Об'єкт дослідження конкретно-наукового Структуралізм (філософ.) - культура як сукупність знакових систем, найважливіша з яких - мова, але в яку входять також наука, мистецтво, релігія, міфологія, звичаї, мода, реклама і т.д. 

В 1970-х роках структуралізм потрапив під вогонь критики. Його звинувачували в жорсткості й антиісторичності. Проте чимало теоретиків структуралізму, таких як Мішель Фуко й Жак Лакан, продовжують впливати на європейську філософію .

Окрім літературознавства існують структуралістські теорії у філософії науки, антропології та соціології. На думку Алісон Ассістер для структуралізму характерні чотири фундаментальні ідеї, з яких сформований інтелектуальний тренд. По-перше, структура — це те, що визначає позицію кожного елемента в цілому, по-друге, кожна система на думку структуралістів має структуру. По-третє, структуралісти цікавляться структурними законами, які мають відношення радше до існування, ніж до змін. І, нарешті, структура — це та реальна річ, яка лежить під поверхнею чи видимістю значення.

Філософські інтерпретації Структуралізм (філософ.) можна розділити на дві основні лінії - філософські ідеї самих вчених-структуралістів і структуралістських ідеологію, розповсюдилася в 60-і рр.. у Франції. Філософські ідеї структуралістів формулювалися в процесі осмислення переходу гуманітарного знання на абстрактно-теоретичний рівень і його зближення з природознавством.

Поняття несвідомого тут, навіяне традицією фрейдизму, разом з тим суттєво переосмислено: несвідоме «структуроване як мова» (Лакан), воно «накладає структурні закономірності на що надходять ззовні елементи - імпульси, емоції, уявлення, спогади» (Леві-Строс).