- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення і його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Філософія життя: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.(консп)
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.(консп ---------)
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії матерія.
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розвязання.
- •40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції. (можна пошукати якусь кращу відповідь)
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини. (Не дуже)
- •57. Істина і правда.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61.Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •64.Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68.Основні характеристики суспільства.
- •69.Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72.Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73.Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •75.Цінності як ядро духовного світу.
- •76.Гуманізм філософії.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81.Поняття політики.
- •82.Поняття політичної системи та її структури.
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- •84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90.Поняття міжкультурної комунікації.
29. Основні рівні буття.
Буття, іноді Суще — одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку. Розділ філософії, який вивчає буття називається онтологія. Поняття «буття» дає змогу позначити і описати все, що є, все що існує — все. Буття як реальність багатогранна, надзвичайно складна по структурі. Залежно від підстав виділяють різні сфери, рівні і градації буття.
Основні рівні буття:
1 буття речей тіл: буття речей як цілого; буття речей вироблений людиною
2 буття людини: буття людини у світі речей; специфічне людське буття
3 буття духовного ідеального: індивідуальне духовне і обєктивне позаіндивідуальне духовне
4 буття соціального: індивідуальне і суспільне буття.
Головні сфери буття — природа, суспільство, свідомість та розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, обєднанні певною загальною основою.
Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є: буття речового, матеріального; буття субєктивного ідеального; буття біологічного живого; буття соціального суспільного.
30. Філософський зміст категорії матерія.
Матерія є причиною усіх причин, не будучи сама обумовлена ніякою причиною Ф. Бекон
Матеріальне — філософська категорія, яка дає уявлення про фундаментальну ознаку буття, а саме про його обєктивне
існування, незалежне від свідомості людини, її життєдіяльності наприклад, природа, космос, речовина, закони розвитку тощо.
У найдавніший філософів античного світу вже була думка про першооснову всього існуючого — вода, повітря, вогонь, атом тощо. НЕ УНІВЕРСАЛЬНІ
Анаксімандр першим дійшов до висновку — повинна бути єдина, загальна першооснова. Вона повинна бути всеохоплюючою, безмежною, вічною. апейрон. У Арістотеля, поняття матерії як філософської категорії, котра не має якихось конкретних ознак і є результатом абстрактного мислення людини.
Френсіс Бекон. матерія — це щось загаьне, всеохоплююче
Такий підхід відкидали ті, хто вважав першоосновою всього сущого дух, ідею, абсолютний розум, свідоме начало. єпископ Джордж Берклісвященник.
Матерія, — писав Ф. Енгельс, — є чисте творіння думки і абстракція. Ми відхиляємося від якісних відмінностей речей, коли обєднуємо їх під поняттям матерії. Матерія, як така, не є чимось чуттєво існуючим
Поняття матерії вироблено у філософії для позначення обєктивної реальності, котра дається людині у її відчуттях. Ця обєктивна реальність і є змістом такої філософської категорії, як матерія.
Матерію як поняття не можна ототожнювати з конкретними її видами.
31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
Визначення категорії матерія — обєктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і пізнаванне людиною. Рух — це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух — це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних обєктів, зміна їх станів (абсолютне). Спокій — це лише один із моментів руху (де він не спостерігається)+ (відносне). Кількість форм руху безкінечна. Джерело руху — сама матерія. Рух матерії — це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів. (Розвиток – це рух, що показує незворотність змін: прогресивний/регресивний і революція/еволюція).
Простір і час мисляться Ньютоном як реальності, але вони ніяким чином не взаємодіють із матерією, існують самі по собі. Це — метафізичне розуміння простору і часу.
Сучасна наука розглядає простір і час як форми існування матерії. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики.
Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення категорій простору і часу, слід вказати на велику кількість їхніх визначень, неосяжне багатство все нових і нових властивостей, їхню дискусійність та гіпотетичність. Простір — це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням обєктів, їхньою взаємодією (тривимірність, протяжність). Час — це внутрішньо повязана з простором і рухом обєктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів (одно спрямованість, неминучість).
Матеріалізм підкреслює обєктивний характер простору і часу, невіддільність від руху матерії: матерія рухається у просторі і часі.
Простір і час, матерія і рух невіддільні.
