32. Некласична онтологія: загальна характеристика.

Онтологія — це вчення про буття, розділ філософії у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує, принаймні, три значення цього поняття:Не класичнийонтологічний підхід до трактування буття — абстракція заперечується. Первинним є екзистенція, тобто існування людини, як такої

Екзістенція; — усвідомлення; — існування у світі; — Існування, як ….людина визначає сама себе

Основні ідеї некласичної онтологіїчерез які розкривається, специфічність людського буття. (ідея – це першопочаткова думка стосовно певних дій) ідея гуманізму — буття в першу чергу розкривається, як людське буття

ідея інфінітивізму — людина,усвідомлюючи свою скінченність дивиться на своє існування через призму нескінченності ідея трагізму — людина усвідомлює свою смертність і безліч турбот

ідея песимізму — людину оточує ніщо, людина приречена до самовизначення

33. Визначальні категоріальні характеристики світу.

Поняття світ має конкретно-історичний зміст, який визначається станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва. суспільних відносин, природи.

Поняття світ як світоглядна категорія формувалось ще в до філософський період розвитку людства. Його виникнення і розвиток повязані з практичним виділенням людини з природи. Опосередкування життєдіяльності людей процесом матеріального виробництва та системою суспільних відносин зумовило становлення суспільства як відповідної цілісності, в якій життя людей стало можливим тільки у формі колективної діяльності.

У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ, воно наповнюється конкретно-історичним та чуттєво-сприйнятним змістом

Світ — це цілісна система, яка розвивається в діалектичній єдності природи і суспільства. Така єдність суперечлива, про що свідчить історія їхньої взаємодії.

Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого — руйнує природу і створює загрозу власному існуванню.

Світ — це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як субєкт діяльності, котрий створює власний світ — світ людського буття.

(Тому найпростіше визначення поняття"світ" можна навести таке: Світ— це все суще, що є в людині та поза нею)

Типологія світу, в якій людина — це мікрокосм, а Всесвіт — макрокосм. бере початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття. Пізніше в цю типологію було включено сакральниіі світ символічного буття, що відповідав уявленням про місце надприродних сил у структурі універсуму. Наявність людського світу позначається передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, обєктивно-реальний, субєктивно-ідеальний.

34. Поняття природи.

Поняття природа в науковій літературі вживається у двох значеннях. У широкому — і суспільство, і навколишній світ. У вузькому — це частинка світу, яка протистоїть суспільству і взаємодіє з ним. + Приро́да (термін є частковою калькою латинського словаnatūra — від лат.nat (рос.

природа,англ.nature,нім. Natur f) —родити,породжу вати)має кілька значень.

1) У широкому розумінні — органічний і неорганічний матеріальний світ,Всесвіт,

у всій сукупності і зв'язках його форм, що є об'єктом людської діяльності і пізнання,

основний об'єкт вивчення науки. Все те, що не створене діяльністю людини.

2) Сукупність природних умов існування людського співтовариства. В побуті слово

«природа» часто вживається у значенні природне середовище, в якому живе людина (все,

що нас оточує, за винятком створеного людиною).

3) Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь,сутність (напр.,

процесів, явищ тощо).

Природа первинна. Людина є наймолодшим жителем, якщо порівнювати її з іншими формами життя. Виникнення життя на Землі є результатом саморуху і розвитку матерії при наявності відповідних природніх умов.

Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва. Природа існувала і далі може існувати без сусп. А сусп. без природи існувати не може.

В процесі виробництва між сусп. і природою відбувається обмін речовиною, енергією і інформацією. Природа є також могутнім засобом морального і естетичного розв. людини.

Існує не тільки фізичний, але й духовний звязок людини з природою — природні науки, оціночне ставлення. В сучасному світі людина змушена брати на себе відповідальність за збереження природи.

35. Народонаселення як природне явище.

Соціальна філософія аналізує народонаселення, його кількість, розселення, приріст {демографічний фактор, як один з природних чинників історичного процесу.

Ролі народонаселення в розвиткові суспільства.

Перший напрямок. Розвиток суспільства визначається зростанням народонаселення, його густотою, що це необхідна умова успішної життєдіяльності будь-якої держави.

Другий напрямок мальтузіанство-Т. Мальтус. Зростання народонаселення зло, що породжує злидні та страждання.

Т. Мальтус сформулював закон, згідно з яким населення має тенденцію до зростання в геометричній прогресії, а засоби до існування — в арифметичній. Наслідком цього є абсолютне перенаселення, що спричиняє голод, злидні, страждання.

Мальтузіанці абсолютизують біологічний фактор, але вони не беруть до уваги соціальний аспект народонаселення. Адже від стану суспільства залежить зростання чи гальмування темпів зростання населення.

Народонаселення, його зростання, густота, тобто демографічний фактор, постає як передумова та субєкт історичного процесу. Він відіграє надзвичайно велику роль у суспільному житті.