- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення і його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Філософія життя: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.(консп)
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.(консп ---------)
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії матерія.
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розвязання.
- •40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції. (можна пошукати якусь кращу відповідь)
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини. (Не дуже)
- •57. Істина і правда.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61.Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •64.Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68.Основні характеристики суспільства.
- •69.Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72.Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73.Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •75.Цінності як ядро духовного світу.
- •76.Гуманізм філософії.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81.Поняття політики.
- •82.Поняття політичної системи та її структури.
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- •84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90.Поняття міжкультурної комунікації.
82.Поняття політичної системи та її структури.
Політична система – це певна сукупність взаємоповязаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості та внутрішні закономірності, властиві саме цій спільності.
Як одна з форм соціального руху матерії, політична система тісно повязана з особливою формою діяльності людей політикою. Бере участь у розвязанні таких загальносоціальних завдань, як інтеграція суспільства, розподіл у ньому матеріальних і духовних цінностей; монополія на державний примус у масштабах всього суспільства і використання для цього спеціального апарату; має досить складну внутрішню будову. Політична система має монополію на здійснення влади.
Сучасне наукове знання про політичні системи поділяється на два підходи. В першому з них політична система подається як теоретичний, ідеальний конструкт, який дає змогу виявляти і описувати системні властивості різних політичних явищ. У другому більш конкретному тлумаченні поняття політична система визначає реальний складний механізм формування і функціонуван-ня владних відносин у суспільстві.
Отже, політична система становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими звязками і властивостями елементів, її можна визначити як системну сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, повязаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.
Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозвязку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закономірні звязки між елементами. політичні відносини політична свідомість політична культура.
83.Держава – складова політичної організації суспільства.
Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Вона виконує винятковий і необхідний обсяг діяльності з управління, розпоряджається ресурсами суспільства і регулює його життєдіяльність. Держава – основне знаряддя влади.
Платон уявляв ідеальну державу як ієрархію трьох станів: правителів-мудреців, воїнів і чиновників, селян і ремісників. Основоположник утопічного соціалізму Т.Мор стверджував: держава – це змова багатих проти бідних. Г.Гегель вважав, що держава – це образ і дійсність розуму, це життя Бога в світі.
Різні погляди на походження держави: теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, теорія насильства.
Держава виражає суспільний публічний характер людської діяльності. Держава уособлює публічну владу і підпорядковує собі всі виявлення інших суспільних властей, держава за допомогою права регулює суспільні відносини і своїм велінням надає їм загальнообовязкового змісту, держава виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається його людськими, матеріальними і природними ресурсами.
Функції: внутрішні та зовнішні. Внутрішніми прийнято вважати господарсько-організаційну, управлінську, соціальну, національно-інтегративну, демографічну, освітянську, культурно-виховну, екологічну, правоохоронну функції. До основних зовнішніх функцій держави слід віднести дипломатичну і оборонну.
