60. Мова як засіб комунікації та пізнання.

Мова — засіб спілкування. Мова — основна форма національної культури і насамперед є першоосновою літератури. Мова існує у вигляді різноманітних актів мовлення, повторюваних усно й фіксованих за допомогою письма.

Мовлення — сукупність мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету.

Спілкування — це обмін інформацією, передача певної інформації однією людиною іншій. Спілкування здійснюється в мовленнєвих актах. Форми спілкування бувають різні: діалог, групова розмова полілог, монолог. Діалог і полілог вимагають участі у спілкуванні двох або кількох співрозмовників. Будь-яке мовне повідомлення — наслідок мовленнєвої діяльності певної людини.

Отже, обовязковий учасник спілкування, крім мовця, — слухач, реальний чи уявний. Мовлення, таким чином, — конкретне говоріння, усне чи писемне, а також сприйняття слухання або читання.

61.Функції мови.

спілкування, або комунікативна;

функція означення, або сигніфікативна;

функція нагромадження, збереження та передавання наступним поколінням суспільно-історичного досвіду людства;

забезпечення мисленевої діяльності;

виразна, або експресивна (за допомогою виразних засобів людина передає свої

переживання, своє ставлення до того, про що вона говорить, а також викликає відповідні

почуття в інших людей);

функція впливу (спонукання до дій та ін.)

У контексті свідомості мова виконує дві важливі функції: 1)є способом вияву ідеального змісту свідомості.2)є специфічним буттям, що формує свідомість. Вона концентрує в собі ті смисли і значення, які віднаходить і стверджує у світі людина. Тому мова щодо свідомості є її безпосереднім оточенням, яке впливає на неї змістом, внутрішньою спрямованістю. У цьому аспекті важливе значення має національна мова, оскільки, за словами В. Гумбольта, різні мови не просто дають різні позначення одного і того ж предмета, а й його різне бачення. Мова, як носій інформації, може вживатись і за відсутності предмета, якого вона стосується.

62.Поліструктурність мови.

До вербальних знакових систем належать природні мови, які складаються історично і утворюють основу культури тієї чи іншого народу, етносу. Вербальна система знаків поліструктурна, багаторівнева та розгалужена. Основною структурною одиницею природної мови є слово. В світі існує величезна кількість природних мов та їх діалектів. Вчені нараховують від 2500 до 5000. Виокремлюють також штучні, спеціально створені мови (мова математики, мова логіки тощо). Окрім того, культурологи виокремлюють і такі мови, які побудовані на системах образних знаків (мова музики, мова танцю і таке інші).

Найчастіше виділяють 4 основних рівні мовної структури: фонологічний (одиниця - фонема), морфологічний (одиниця - морфема), лексичний (одиниця - лексема) та синтаксичний (одиниця -речення). Названі рівні мають ієрархічні відношення: одиниці кожного попереднього рівня є будівельним матеріалом для одиниць наступного рівня.

Такий погляд на рівні мовної структури уперше сформульований французьким мовознавцем Емілем Бенвеністом, проте багатьма вченими заперечується на тій підставі, що фонеми не є носіями значення, а всі інші одиниці мають свою семантику, тобто фонеми складають план вираження і не є знаками, а морфеми, лексеми та речення є одиницями плану змісту.

63.Поняття соціокультурної комунікації.

Соціокультурна комунікація – процес взаємодії між суб’єктами соціокультурної діяльності індивідами, групами, організаціями, націями з метою обміну інформацією за допомогою усталених в певній культурі знакових систем мов, прийомів і засобів їх використання.

Засобом соціокультурної комунікації, є вся культура як системна сукупність різних культурних феноменів і процесів та кожний її феномен і процес окремо. Будь-який культурний об’єкт чи процес має символічні властивості.

Для деяких культурних форм семантична смислова функція є основною. Наприклад, вона є головною для природних і штучних мов, обрядів, ритуалів, церемоніальної і сигнальної поведінки, художніх образів.

В залежності від типу соціокультурного устрою можна виокремити такі типи соціокультурної комунікації: авторитарно-канонічна характерна для традиційного або природньозакритого, динамічно-конкурентна характерна для західного або відкритого суспільства та тоталітарно-бюрократична характерна для штучно-закритих суспільств.