- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення і його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Філософія життя: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.(консп)
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.(консп ---------)
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії матерія.
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розвязання.
- •40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції. (можна пошукати якусь кращу відповідь)
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини. (Не дуже)
- •57. Істина і правда.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61.Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •64.Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68.Основні характеристики суспільства.
- •69.Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72.Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73.Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •75.Цінності як ядро духовного світу.
- •76.Гуманізм філософії.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81.Поняття політики.
- •82.Поняття політичної системи та її структури.
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- •84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура та антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90.Поняття міжкультурної комунікації.
79.Поняття власності та її форм.
Власність — складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин. Вона займає центральне місце в економічній системі.
Обєкти власності - це все те, що можна привласнити чи відчужити.Субєкти власності - це персоніфіковані носії відносин власності.
Найскладнішою проблемою економічної науки є проблема форм власності. Існують два підходи до класифікації форм власності:
1Вертикально-історичний підхід визначає історичні форми власності, низький рівень розвитку - колективна власність, високий – приватна. Горизонтально-структурний підхід визначає класифікацію економічних форм власності, а також її види і типи.
Існує два основних типи власності: приватна власність - виключне право на володіння. Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів, існує у двох формах: державній і колективній
80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
Сучасний етап НТП прийнято називати науково-технічною революцією НТР. Насамперед необхідно уточнити співвідношення понять НТП і НТР.
Науково-технічний прогрес - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, Науково-технічна революція - це більш вузьке поняття. Вона являє собою одну із стадій чи форм НТП, коли він набуває прискореного, стрибкоподібного характеру. Виявом науково-технічної революції є докорінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки. При цьому розвиток техніки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності.
Розглядаючи сутність НТР, необхідно враховувати зміну місця та ролі людини в процесі виробництва, що відбувається у результаті технічного прогресу.
Соціальні наслідки НТР:
- загострення екологічної обстановки,
- зміна взаємовідносин у системі людина-техніка робітник стає регулятором, наладчиком, програмістом
- зміна змісту і характеру праці збільшується питома вага творчих, пошукових визначальних функцій
- зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеціалістів
- підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів
- прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності
- інтернаціоналізації суспільних відносин
- втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, технічна свідомість
- виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах
81.Поняття політики.
Політика - це мистецтво управління державою. Аристотель
За своєю природою політика стосується усіх сфер суспільного життя. Як соціальне явище політика носить відносно самостійний характер. На думку М. Вебера, коли мова йде про політику, то це поняття слід пов’язувати передусім із владою та державою. Політика означає прагнення до участі у владі або до виявлення впливу на розподіл влади або між державами, або всередині держави між групами людей, наділених владою.
Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою як соц. Явище) - це мистецтво управління д-вою, це участь гром-н у справах д-ви сусп. інститути та обєднання гром-н, напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви, засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.
Основні функції політики:
задоволення владнозначущих інтересів усіх груп і верств сус-ва.
раціоналізація конфліктів і протиріч
примус в інтересах окремих верств населення
інтеграція різних верств нас-ня
політична соціалізація особистості
забезпечення соц-ек-ного та соц-пол розвитку всього сус-ва
