46. Феноменологічна концепція свідомості.

У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості.

Перша з них прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга

– констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її

сутності, природу та походження. Перша концепція– матеріалістична. Друга– феноменологічна, ідеалістична. Останній напрямок– феноменологічний– представляють такі філософи, як Гуссерль, Гегель.

У Гегеля феномен свідомості є проявом абсолютного духу, незалежного від людини. Саме розглядові цієї проблеми Гегель присвятив свою працю“Феноменологія духу”. Поняття“феноменологія” означає вчення про Єдине у своєму роді, неповторне. Цим неповторним, на думку філософів цього напрямку, є феномен людської свідомості. Феномен(з грецької) – явище, єдине, унікальне, неповторне.

Під свідомістю феноменологія розуміє“чисту” свідомість, абстрактну, відірвану від людини, незалежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі і є людина, яка цієї свідомості не має. Гуссерль вважав, наприклад, що свідомість саме є таким унікальним феноменом, незалежним від людини і її суспільного середовища. Філософія, на думку Гуссерля, може бути зрозумілою як“строга наука”, лише тоді, коли вона своїм предметом має таку

“чисту”свідомість. Однак при цьому поза увагою феноменології залишаються такі

важливі питання, як: що таке свідомість, що вона відображає, яке її походження, генезис, біологічні та соціальні передумови тощо. + Феномен свідомості пов'язаний пов'язаний з такими її структурними елементами:

-сукупність знань про світ – вирізнення об’єкта і суб’єкта, де об’єкт постає пізнаючим я, а об’єкт – не я (середовище) – ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей і самої себе – наявність міжособистісних стосунків – забезпчення цілеспрямованої діяльності. Аспекти свідомості у феноменологічній концепції 1) феноменологічна редукція (наводила нам приклад, що бачимо лише 2 стіни будівлі, але домислюємо, що їх є 4), 2) інтенціональність та інтерсуб’єктивність…

47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.

(рівнева структура: чуттєво-сенсативний, раціонально-логічний, емоційний, мотиваційно-вольовий, інтуїтивний)

Свідомість не зводиться до психіки людини. Свідомість — це насамперед знання. Важливу роль пізнавальної когнітивної, емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості.

Логічна структура когнітивної діяльності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленного та інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві образи й понятійні структури. Основні форми: Поняття -відображається клас предметів з їх істотними і загальними ознаками; Судження — стверджується,є або істинною, або хибною; Умовивід — одержують нові думки — висновки.

Емоційна сфера свідомості — складне, мало досліджене явище. Емоції — це відображення обєкта у формі психічного переживання, хвилювання.

Мотиваційно-вольова сфера свідомості складається із мотивів, інтересів, потреб субєкта в єдності зі здібностями у досягненні цілей.

Чуттєве пізнання є безпосереднім відображенням у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів обєктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи. Основні форми: Відчуття — відображення зовнішніх властивостей предметів обєктивного світу; Сприйняття — відображення зовнішності предметів обєктивного світу; Уявлення — це відтворений у памяті образ зовнішності предметів.

Основними формами раціонального логічного пізнання є поняття, судження та умовиводи.