57. Істина і правда.

Істина завжди одна, а правда у кожного своя. Звідси, істина — обєктивна і дескриптивна, а правда — субєктивна і нормативна

Істина — це знання, що відповідає дійсності і має підтвердження цієї відповідності.

Правда — це почуття і усвідомлення людиною будь-якого знання істини чи хиби як істини.

Незважаючи на субєктивне джерело формування, правда — це знання про стан речей, до якого небайдужа людина і з огляду на який вона будує образ мети діяльності, бажаного буття, світу.

Зазначимо, що поряд із процесом перетворення істини на правду виникнення небайдужого ставлення до відомих властивостей дійсності відбувається процес протилежний — рух від правди до істини.

58. Поняття методу і методології.

Метод — шлях до чогось, за допомогою якого досліджується явище дійсності, тобто спосіб соціальної діяльності. Методологія у філософії має два значення: перше — система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге — вчення про систему, теорія методу. Методологія — метанаукове дослідження, спрямоване не на обєкт, а на знання про обєкт, тобто на методи і засоби, за допомогою яких здобуте. Основне призначення методології — здійснювати критичні функції у ставленні до науки. Така традиція закладена німецьким філософом Іммануїлом Кантом. На думку Канта, перед методологією стоїть завд ання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання.

(Філософські методи: класичні(діалектика, метафізика) і некласичні (дизайн аналіз, методі логічного аналізу, феноменологічний, трансцендиинтальний, методі лінгвістичного аналізу, психоаналітичний, маєвтичний. принцип історизму)

У сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. Питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці Ганс Гадамер, Генріх Ріккерт та ін.. Сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. Багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику і, метафізику.

У науці XX ст. широке розповсюдження одержали загальнонаукові методи: системний досліджує обєкти як системи; структурно-функціональний пізнає обєкти структурно як роздроблені цілісні, де елементи структури заповнюють певні функції; кібернетичний, імовірний, моделювання та ін.. А також: Аналіз , Абстрагування, Ідеалізація, Індукція, Дедукція, Аналогія. Моделювання. Науковими методами емпіричного дослідження є: спостереження; порівняння і експеримент,; вимір До методів теоретичного дослідження належить формалізація, аксіоматизація, гіпотетико-дедуктивний.

59. Основні форми наукового пізнання.

В науковому пізнанні формуються і набувають відносної самостійності такі форми та засоби пізнання, як ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.

Ідея — це форма наукового пізнання, яка відображає звязки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення. (першопочаткова думка стосовно певних дій)

Проблема — це форма наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. (це усвідомлена, але ще невирішена суперечність між знаннями і дійсністю)

Гіпотеза — це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена. (це одне з можливих вирішень проблеми)

На основі трьох зазначених форм наукового пізнання в їхній діалектичній єдності формується наукова концепція, яка обґрунтовує основну ідею теорії.

Концепція — це форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять. Теорія — це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики обєкта. (концепція – це основна ідея будь-якої теорії, теорія – цк форма систематизації наукового знанняЮ спосіб опису об’єктивної дійсності, засіб пояснення її закономірності.)

(закон – це поняття яке відображає необхідні суттєві стійкі повторення тих чи інших явищ)

Усі форми наукового діалектично взаємоповязані, і взаємообумовлюють одна одну.