7. Діалектика та метафізика як філософські методи.

Метод — це сукупність правил дії, спосіб, знаряддя, які сприяють розвязанню теоретичних чи практичних проблем.

Універсальні

1. діалектика — взаємодія протилежностей, у первісному значенні розумілась як мистецтво вести бесіду з метою спростування аргументів суперника і зясування змісту понять. Коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх

взаємозалежність, взаємо перехід і рух. Принципи: руху думки від загального до конкретного, єдності логічного та історичного, єдності взаємопротилежних протилежностей. Три закони: перехід кількісних змін у якісні, єдність і боротьба протилежностей, заперечення заперечення

2. метафізика — противага діалектиці, предмети розглядаються відособлено, статично і однозначно

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. До них належать: аналіз і синтез; індукція і дедукція; аналогія і моделювання; абстрагування і конкретизація; системний аналіз.

Альтернативами діалектики є також софістика навмисне порушення законів логіки і еклектика довільне поєднання різних сторін речей. До альтернатив діалектики відносять також догматизм абстрактний спосіб, не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу і релятивізм однобічне зясування суті істини.

Діалектика як теорія розвитку — метафізика і негативна діалектика; як логіка — софістика і еклектика. як теорія пізнання — догматизм і релятивізм.

8. Основні функції філософії.

Серед функцій філософії найперше значення мають такі:

- світоглядна: знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири

- пізнавальна: озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності

- логічна: сприяє формуванню культури людського мислення

- соціально-адаптивна: допомагає зорієнтуватися у проявах суспільного життя

- виховна: прищеплює інтерес і смак до самовиховання.

+ методологічна, критична, конструктивна, діагностична.

Усі названі функції мають як індивідуально-особистісне, так і суспільне значення. ведуть людину до ознайомлення із тим, які саме життєві позиції вона може зайняти.

9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.

Категорії — це форми відображення відбитка в думці універсальних законів обєктивного світу.

Категорії — це універсальні форми людського мислення. Це універсальні форми людського мислення Арістотель. Це найбільш загальні поняття, які носять загальний і необхідний характер.

Діалектика — парні категорії, полярні сторони цілісних явищ. Серед розмаїття звязків реального світу філософське пізнання виділяло різні типи всезагальних звязків. Поняття про такі звязки можуть бути обєднані в дві групи категорій.

Перша група детермінантні звязки. До неї належать категорії: сутність — явище взаємодія сутності і явища, причина — наслідок всі процеси в світі детерміновані, тобто виникають, розвиваються і зникають закономірно, необхідність — випадковість Всі явища

в світі взаємоповязані, взаємообумовлені, можливість — дійсність , етапи становлення і розвитку явища.

Друга група категорії, що відображають організацію, побудову буття. Це такі категорії, як одиничне — загальне всеохоплюючий характер. Він властивий всім явищам, форма — зміст зміст — єдність елементів, форма — зовнішне упорядкування єдності, частина — ціле тощо.

10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.

Філософські категорії — це найзагальніші гранично широкі поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального й духовного світу, в яких і через які здійснюється філософське мислення, і які служать вихідними принципами пізнання перетворення світу. Тому філософське знання має категоріальний характер. Категорії є окремими поняттями, які виражають внутрішнє, суттєве відношення між явищами й тому певною мірою теж є законами. Та діалектику цікавлять парні категорії, виражають взаємозвязок та рух. Кожна наука через свої категорії здійснює пізнання. Разом вони утворюють систему знань певної науки.

Категорії філософії відрізняються всезагальністю. Обєкт філософського дослідження не обмежується ніякими рамками. Система категорій діалектики становить ідеальний каркас, основу філософського знання, мову філософії.

Розвиток категорій — це розвиток звязку між ними. В основі цього звязку лежать історичний спосіб розгляду, методи мислення, які визначають місце і роль категорій у системі філософського знання.

В античності Арістотель виділив і систематизував десять категорій сутність, кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія страждання. Це була недосконала система, свою систему категорій І.Кант. До неї ввійшли категорії: кількість, якість, відношення, модальність ще не наукова. Гегель уперше ввів динамічну систему категорій. Категорії розглядались як самостійні творчі сутності.

Філософські категорії мають історичний характер. Вони не вічні. їх формування здійснювалось поступово, старі категорії, змінюючись разом з розвитком науки й пізнання, наповнювались новим змістом. З розвитком науки й практики виникали нові філософські категорії. Важливою рисою співвідносних категорій є їх взаємозвязок. Філософські категорії виступають і як всезагальні форми мислення. Будь-яка людина використовує ці категорії.

Функції — світоглядна уявлення про суттєві властивості світу й методологічна задають пізнанню початкові умови.