2. Батьківсько – дитяче консультування.

Батьківсько - дитяче консультування пов’язано з турботою батьків щодо психічного розвитку їх дітей. Вони прагнуть переконатися, чи здорова дитина, чи вірно вони її виховують, отримати пораду психолога з цього приводу. Метою ж психолога є визначитись з психодіагностикою розвитку дитини та спрямувати батьків на самостійний та відповідальний пошук шляхів спілкування із своєю дитиною. Вікові сходинки розвитку, вважав Л. С. Виготський, можливо було б порівняти з історичними сходинками або епохами в розвитку людства, з еволюційними епохами в розвитку органічного життя або з геологічними епохами в історії розвитку Землі. Розвиток дитини є ні що інше. Як постійний перехід від однієї сходинки до іншої, пов`язаний зі змінами в будові особистості дитини. Таким чином, за словами Виготського, перед нами розкривається абсолютно закономірна, повна глибокого сенсу ясна картина. Критичні віки змінюють стабільні. Перші є переломними пунктами в розвитку, зайвий раз підтверджуючи те, що розвиток дитини є діалектичний процес, в якому перехід від однієї сходинки до іншої відбувається не еволюційним, а революційним шляхом. Звернення до психолога часто пов’язано саме з тим, що в дитини відбувається природна вікова криза, а батьки намагаються „повернути” її до „щасливого минулого”:

• Чому трирічний такий активний та неслухняний?

• Що робити, як п’ятирічний підглядає у ванній кімнаті за мамою?

• Чому семирічна поводиться неначе мавпа?!

• Десятирічний вкрав в родині гроші та витратив на жуйки!

• Тринадцятирічна не відходить від дзеркала...

• Він вже в одинадцятому класі, а його хвилюють лише комп’ютерні ігри!

Класична тріада: дитина, підлітковий вік, юність – в науці розшифровується в більш детальній періодизації: період новонародженості – з моменту народження до одного-двох місяців; немовля – перший рік життя; раннє дитинство – другий і третій роки життя ; дошкільне дитинство – від трьох до шести років; молодший шкільний вік – від шести до десяти-одинадцяти років; підлітковий вік – від одинадцяти-дванадцяти до чотирнадцяти-п`ятнадцяти років; рання юність – до сімнадцяти років.

Без точного знання того, з чим дитина народжується на світ, без глибокого розуміння процесів його природного розвитку по біогенетичним законам важко відтворити повну і достатньо складну картину розвитку дитини, будувати на її основі навчання та виховання.

Дитина вже при народженні має немалий запас практично готових до вживання, складних сенсорних та рухових здібностей – інстинктів, дозволяючи їй пристосовуватись до світу і швидко прогресувати в своєму розвитку. У новонародженого від народження є багато складних рухів, які розвиваються, в основному за генетично заданою програмою в процесі дозрівання організму, в тому числі рефлекторних, виникаючих відразу і без спеціального навчання з перших годин життя під впливом відповідних внутрішніх і зовнішніх стимулів, закодованих в якості ключових в програмах розвитку цих рухів.

Немовля, якому від народження лише 1-2 дні, вже здатен розрізняти хімічні речовини на смак. Нюх починає функціонувати також відразу після народження. Такими ж властивостями володіють елементарні зір,, рух та слух.. В перші два місяці дитина демонструє здатність до рефлекторного повороту голови у відповідь на дотик якого-небудь предмету до куточку рота, сильно стискає долоні при торканні їх поверхні, виконує загальні некоординовані рухи руками, ногами, головою. У нього є також здатність зорового спостереження за рухомими об`єктами, обертає голову в їх сторону.

Слід також назвати групу процесів, сприяючих самозбереженню та розвитку дитячого організму. Вони пов`язані з регуляцією травлення, кровообігу, дихання, температури тіла, обмінних процесів і т. ін. Безперечно вродженими є смоктальні, захисні, орієнтовні, хапальні, опорно-рухливі і низка інших рефлексів; всі вони чітко проявляються вже на другому місяці життя дитини.

Особливе значення має розвиток рухів в перші місяці життя. Моторика немовляти від народження має доволі складну організацію. Вона включає в себе багато механізмів, призначених для регуляції пози. У новонародженого нерідко проявляється підвищена рухова активність кінцівок, яка має позитивне значення для формування в майбутньому складних комплексів координованих рухів.

Велика імпульсивна активність рук дитини спостерігається вже в перші тижні його життя. Ця активність включає розмахування руками, хапання. В три-чотири місяці дитина починає тягнутися рукою за предметами, сидить з підтримкою. В 5 місяців вона вже хапається за нерухомі предмети руками. В 6 місяців дитина сидить на стільці з підтримкою, а в 8 сідає без сторонньої допомоги. У віці біля 9 місяців немовля стоїть з підтримкою, повзає на животі, а в 10 ходить з підтримкою і повзає, спираючись на руки і коліна. В 11 місяців дитина вже стоїть без підтримки, в 12 – ходить, тримаючись за руку дорослого, а в 13 – ходить самостійно. При проведенні батьківсько – дитячого консультування, якщо дитина раннього віку слід розпитати батьків, чи відповідав розвиток дитини нормі у віці до року. Ця інформація допоможе як психологу так і батькам зрозуміти, чи ми маємо справу з особливостями характеру дитини або її вихованням, чи треба звернутися до лікаря за належним лікуванням (детальніше дивись підручник з дитячої патопсихології). По допомогу до психолога в цей час найчастіше звертається хтось із членів родини із скаргою на „незрозумілу” поведінку матері дитини. Якщо жінка залишається наодинці з немовлям цілодобово, не маючи часу виспатися, відпочити, поспілкуватися з дорослими людьми, то (за умови слабкого типу вищої нервової діяльності) виникає надмірна тривожність, або надмірна байдужість до дитини. Мати починає тривожитись, чи не хвора дитина на якусь тяжку хворобу, чи дише, чи взагалі жива… Ця тривога парадоксальним чином може переноситись на оточення, молода мати починає уникати спілкування з друзями: щоб не занесли інфекцію, щоб не зурочили. Завдяки такій поведінці перевтома та тривога зростають ще більше, аж поки ситуація не стає Під час психологічної консультації слі спрямувати зусилля родини на розвантаження молодої мами, створення для неї щонайменше 8 годин сну, не обов’язково поспіль, та години – двох відпочинку без дитини. Тоді прояви тривоги почнуть зменшуватись і мати зможе приділяти достатню увагу спілкуванню з дитиною.

За інших рис характеру, мати, яка почувається перевтомленою та безпорадною, намагається емоційно „відмежуватись” від дитини. Вона здійснює піклування про немовля, але не сміється, не розмовляє з ним „дитячою мовою”, намагається годувати з пляшечки не беручи дитину на руки.. У цьому випадку також слід розвантажити жінку та поступово навчати її спілкуванню з малою дитиною, радіючи будь яким спробам емоційної взаємодії. З часом дитина само почне усміхатись, радіти і сприяти емоційному спілкуванню матері.

З усіх органів чуття найголовніше значення для людини має зір. Він першим починає активно розвиватися з самого початку життя. Вже в місячної дитини можна зафіксувати спостерігаючи рухи очей.

Достатньо добрий рівень розвитку рухів очима спостерігається у дитини приблизно в 3 місяці. Приблизно з другого місяця життя в дитини спостерігається здатність розрізняти найпростіші кольори, а на третьому-четвертому місяцях – форми предметів. В два тижні у немовляти, напевне, вже сформувався єдиний образ обличчя і голосу матері.

На другому місяці життя немовля особливим чином реагує на людей, виділяючи і відрізняючи їх від оточуючих предметів. На посмішку матері немовля у віці 2-3 місяців реагує також посмішкою і загальною активізацією рухів.

Розглянемо деякі дані, які характеризують розвиток сприйняття предметів і пам`яті у немовлят. Помічено, що така властивість, як предметність виникає перед початком раннього віку, біля одного року. Здатність запам`ятовувати і зберігати образи в пам`яті впродовж першого року життя. До 3-4-місячного віку дитина, напевне, здатна зберігати образ сприйнятого предмету не більше однієї секунди. Після 3-4 місяців час зберігання образу збільшується, дитина набуває здатності впізнавати обличчя та голос матері в любий годину дня. В 8-12 місяців вона виділяє предмети в зоровому полі, при цьому впізнає їх не тільки в цілому, але й окремі частини.

Якщо протягом першого півріччя життя дитина має здатність впізнавати предмети, то впродовж другого півріччя життя вона демонструє здатність відновлення образу предмета в пам`яті.

До кінця першого року життя відносяться перші ознаки наявності мислення у дитини в формі сенсомоторного інтелекту. Подальший прогрес їх мислення безпосередньо пов`язаний з початком розвитку мови.

При затримці сенсо – моторного розвитку дитини слід спрямувати батьків до лікаря – невропатолога, та почати корекційну програму. Наступні вправи можна використовувати для покращення сенсо – моторики дитини у віці від одного до півтора років.