0. Узгодження ролей.

1. Кожен малює по три зображення, які асоціюються з собою.

2. Вони викладаються по вертикалі наступним чином:

• Що я демонструю?

• Що відбувається насправді?

• Що я приховую?

3. Подружжя формулює, як взаємодіють ці істоти та як можна змінити їх розташування, щоб воно стало найкращим.

Наприклад:

• Мудрець не помічає кішки.

• Дракон гнівається на клоуна,

• А дитина боїться бурхливого моря...

• Яким чином ви можете це змінити?

• Клоун грається з кішкою.

• Дракон купається у морі.

• Так, а мудрець навчає та заспокоює дитину!

Вищим рівнем сумісності є ціннісно-орієнтаційна єдність, що фіксує ступінь збігу оцінок подружжям сімейних цілей і цінностей.

Розрізняють такі сімейні цілі [13]:+

• пов’язані з вихованням дітей, коли для сім’ї особливо важливе саме спільне виховання дитини батьком і матір’ю;

• що припускають насамперед подальший розвиток подружжя як особистостей, включаючи захоплення на дозвіллі, інтенсивне і змістовне внутрішньо сімейне спілкування;

• зумовлені важливістю створення свого домашнього гнізда з наданням йому своєрідності і затишку.

0. Наші мрії.

1. Чоловік та жінка окремо пишуть перелік своїх мрій на найближчі 10 років.

2. Вони порівнюють свої переліки та намагаються створити загальну програму розвитку своєї сім’ї.

При цьому існують гендерні відмінності в сімейних цінностях. Так жінки більшою мірою орієнтовані на народження і виховання дітей, духовне спілкування членів сім’ї, задоволення потреби в любові, особистому щасті, взаєморозумінні. Чоловіків же порівняно з жінками в сімейному житті більшою мірою приваблює можливість задоволення сексуальних потреб, ведення здорового способу життя, упорядкуван­ня побуту.

Серед загальнолюдських цінностей чоловіки найчастіше виокрем­люють цікаву роботу, професійне зростання, а також впевненість у собі, матеріальну забезпеченість і спілкування з друзями.

Розбіжності в поглядах чоловіків і жінок на сімейні цілі й цінності, інші аспекти життєдіяльності сім’ї у принципі можна подолати у про­цесі їх взаємної адаптації до спільного способу життя.

У широкому розумінні під адаптацією (від лат. абаріо — присто­совую) розуміється цілісна система активних і спрямованих дій інди­віда, що сприяють не тільки підтримці динамічної рівноваги в конкретних умовах, а й забезпечують можливість еволюції при їх зміні [8].+ У психології адаптація – це єдність двох процесів: асиміляції (у найзагальнішому розумінні зміни оточення для успішного пристосування) і акомодації (зміни самого себе з тією самою метою). Таким чином, психологічна сутність адаптації полягає у взаємному уподібненні подружжя, узгодженні, зближенні думок, почуттів і поводженні на основі насамперед таких психологічних механізмів пізнання один одного, як ідентифікація і рефлексія.

Розрізняють такі напрямки адаптації:

• матеріально-побутову, що полягає в координації прав і обо­в’язків подружжя, формуванні моделей сімейного бюджету, що задовольняють їх обох;

• морально-психологічну, що ґрунтується на узгодженні інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, світогляду;

• інтимно-особистісну, що передбачає досягнення сексуальної гармонії, морально-психологічне задоволення інтимними стосунками.