Знайомство
Всі учасники розташовані в одному великому приміщенні. Психологи представляються, та пропонують учасникам назвати свої ім’я та свій статус у родині. Опитування починається від наймолодших:
Я – Василь, син Іванових.
Я – Оля – старша дочка Петренків.
Коли перше знайомство пройшло, тренери нагадують розклад роботи табору та його правила:
Ми починаємо вчасно.
„Я – висловлювання.”
Правило „Стоп”.
Прохати про допомогу як тренерів, так і одне одного.
Не залишати межі тренінгового простору під час занять.
Власна мета участі у тренінгу
Кожен з членів родини отримує по декілька липких листочків двох кольорів та позначає на них власне ім’я. На синьому слід написати: „Що ти сам хочеш дати протягом ближніх десяти днів своїм домашнім”, на жовтому – „На які зміни з їх боку я сподіваюсь”. Тренери допомагають написати це малим дітям, що ще не вміють писати самостійно. Всі ці побажання заносяться на „піскові годинники” кожної родини, на їх верхню частину. Аркуші з цілями залишаються на видноті протягом усього часу перебування в таборі і коли учасники відчувають, що їх цілі досягнуто, то переміщують власні аркуші донизу. Це дозволяє тренерам контролювати процес досягнення особистої мети.
Сподівання від табору.
Коли ця робота буде закінчена, тренери починають опитувати (з наймолодших членів родини) чого саме вони чекають від перебування у таборі.
Я сподіваюсь, що батьки помиряться.
Я сподіваюсь знайти нових друзів.
Я мрію, що мама помітить, що я вже доросла.
Я хочу знайти спільну мову з чоловіком.
Я хочу, щоб Ви привчили мою дружину вирішувати питання зі мною, а не зі своєю мамою...
Один з тренерів занотовує всі ці побажання та реакції на них з боку інших членів групи з метою подальшого аналізу.
„Долоні – квіточки”
В сім учасникам видаються великі аркуші паперу ( по одному на родину0, та мисочки з розведеною гуашевою фарбою. Можна вмочити руку у фарбу та залишити на „родинному аркуші” свій відбиток за дуже обмежений час. Помивши руки підписати фломастером своє ім’я поруч з відбитком. Цей аркуш нам стане у пригоді в подальшому, а зараз допоможе приблизно оцінити згуртованість родин та їх ієрархію. Порівняємо два малюнки:
|
Згуртованість першої родини та ізольованість другої впадають у вічі. Психолог не має обговорювати отримані зображення, чи стимулювати їх обговорення. Він лише пропонує родинам самостійно подумати, чи подобаються їм отримані зображення, та попередити, що з часом та перебігом тренінгу вони можуть змінитися на краще.
На цьому закінчується перший блок занять та учасники відправляються відпочивати та готувати обід.
Проблема та мета родини.
Батьки, що відокремились від дітей на власне заняття, обговорюють з психологом у колі своє бачення проблем родини, та бажаного результату їх подолання. Наприклад:
Ми постійно сваримось через дрібниці.
Вона не хоче поступитися ні в чому...
Ми хотіли б навчитися долати ці дрібні конфлікти, не відчуваючи образи одне на одного.
Нас турбують наші діти, вони постійно ревнують, змагаються за нашу увагу і не чують зауважень.
Ми хотіли б дати раду їм та собі.
Психолог задає уточнюючи запитання та занотовує проблеми та цілі родини, так, як вони висловлені. Якщо батьки не погоджуються між собою, психолог намагається сформулювати таку мету, з якою всі б погодилися.
Я хочу, щоб вона мене поважала!
Я хочу, щоб ти не ображав мене, особливо при дітях!!
Ви хочете навчитися спілкуватись не ображаючи одне одного?
Так, це було б гарно.