Прорізування та зміна зубів у свиней (за Редькіним а. П.)

Плечі бажано широкі, рівні, косо поставлені та м’ясисті; з’єднання з шиєю та спиною рівне, без уступів.

Холка широка, рівна, без западин між лопатками. Більшою екстер’єрною вадою є перехват за лопатками. Він, як ознака ослабленої конституції, може успадковуватися, що небажано для племінних свиней.

Грудна клітка у свиней всіх порід і типів повинна бути широкою. Вузька, коротка, з плоскими ребрами клітка — ознака ослабленого розвитку серця та легень. У тварин із широкою грудною кліткою між остистими відростками й ребрами велика довжина заповнена м’язами, що позитивно впливає на збільшення виходу м’яса у туші.

У добре розвинутих свиней обхват грудної клітки за лопатками дорівнює довжині тулуба або на 5—10 см менше.

Передні кінцівки (як і задні) оцінюють, оглядаючи їх спереду та з боків. При огляді спереду кінцівки повинні бути прямими, широко поставленими. Вузько поставлені, косолапі, іксоподібні небажані. При огляді з боку кінцівки повинні бути прямими, без кута у зап’ясті. Бабки мають бути короткими, з невеликим нахилом до горизонту. При значному нахилі (м’які бабки) тварини стоять на усіх пальцях, спираючись на п’яти. Копита бажані однакові за розміром та формою, з чистою блискучою стінкою, без щілин.

Середня частина тулуба. Спина бажана рівна та широка, пряма без западин та перехватів при з’єднанні з грудною кліткою та попереком. Суттєвою вадою є провисла спина, пов’язана із загальним ослабленням конституції. Особливо небажана провислість спини у молодняку.

Поперек повинен бути продовженням спини, непомітно переходити в крижі; бути рівним, широким, прямим та м’ясистим. Дуже довгі крижі спричинюють значне коливання задом при русі та нестійку ходу.

Боки у свиней всіх порід та напрямів продуктивності бажані довгі, рівні, з крутими ребрами.

Черево, в якому розміщені травні органи, повинне бути об’ємним і щільним. Нижня лінія черева бажана рівна, пряма, паралельна лінії горизонту.

Пахи повинні бути виповненими, щільними, не запалими.

Вим’я та соски у свиней мають бути розміщені рівномірно та симетрично, за кількістю — не менше 12. Ремонтних свинок з меншою кількістю сосків або кратерної будови (вдавлені у середину молочних залоз) не переводять в основне стадо, а вибраковують (рис. 11, 12). За цими ж показниками оцінюють і кнурів, тобто багатососковість та якість сосків успадковуються потомством з обох батьківських форм. Молочні залози у свиноматок розвинуті у вигляді часток, які розміщені на череві рівномірно двома рядами, що добре виражено у підсисних свиноматок. Дрябле відвисле вим’я — ознака жирового переродження тканини та низької молочності.

Рис. 11. Розвиток вим’я і сосків:

а, б — добрий; в — нерівномірний; г — кратерні соски

Задня частина. Крижі. Найбільш бажані довгі, широкі, рівні, прямі, з добре розвинутими м’язами. Вадою є порівняно вузькі крижі, їх мала довжина та шилозадість.

Окороки у свиней бажані широкі, довгі, округлі, добре виповнені.

Хвіст товстий, до кінця товщина його поступово зменшується. У здорових, особливо молодих, свиней хвіст закручений у кільце.

Задні кінцівки при огляді ззаду повинні бути широко поставлені. Вадою є зближення у скакальних суглобах та вивернуті, шаблисті, з виступаючими бабками. Тварини із слабкими кінцівками не пристосовані до умов промислових технологій. У зв’язку з цим оцінці кінцівок при селекції свиней слід приділяти особливу увагу, оскільки, слабкість не повинна передаватися спадково. Кінцівки оцінюють, оглядаючи тварин під час відпочинку або коли вони рухаються. Тварини з добре розвинутими та правильно поставленими, кінцівками нормально рухаються, широким кроком. Спина та поперек повинні при цьому бути рівними.

Рис. 12. Кратерні соски

Статеві органи необхідно уважніше оцінювати у кнурів. Сім’яники повинні бути нормально розвинутими. Однобічних, а тим більше двобічних крипторхів необхідно .вибраковувати, бо ця вада може успадкуватися. Сім’яники повинні бути однакового розміру і знаходитися в мошонці на одному рівні.

Шкіру оцінюють за товщиною, будовою та станом. У нормі вона повинна бути ніжною, середньої товщини, еластичною, гладенькою. Товста шкіра вказує на грубість тварини, зморшкувата — на ніжність конституції. У тварин із білою шкірою колір повинен бути біло-рожевий. У деяких порід свиней шкіра та щетина пігментовані. Темний пігмент виконує захисну функцію від жарких променів сонця.

Щетина свиней може бути різною за кольором, довжиною, формою і щільністю. У свиней культурних порід щетина повинна бути довгою, густою, блискучою, рівномірно покривати тіло. У більшості випадків щетина пряма, іноді дещо хвиляста. Вадами є рідка та тьмяна щетина.

Оцінка екстер’єру — свиней є основою для визначення відповідного класу тварини залежно від її зовнішніх переваг і недоліків. При екстер’єрній оцінці також необхідні дані про вік, живу масу та основні проміри кожної тварини.

Стать тварини впливає на екстер’єр і розвиток. Кнури завжди більших розмірів, ніж свиноматки, мають міцні ікла, міцний кістяк, розвинутішу передню третину порівняно із задньою.

Щоб оцінка екстер’єру була точнішою, слід звертати увагу на загальні зоотехнічні положення:

у природі не існує ідеальних тварин, бо у кожного чемпіона є статі, які, на погляд експерта, мали б бути кращими;

кожну стать, кожну частину тіла тварини треба оцінювати не ізольовано, не відірвано від організму, а в комплексі, як частину єдиної морфофізіологічної системи;

цінність тварини визначається не сумою незначних екстер’єрних вад, а різницею між загальною її будовою та цими вадами: чим гармонійніше побудована тварина в цілому, тим чіткіше виражений бажаний екстер’єрний тип, тим менше значення мають його деякі екстер’єрні вади. Чим гірше побудована тварина, тим більше значення для її оцінки мають ті ж самі вади;

найрезультативнішою буде оцінка, коли оцінюють конкретну тварину, пристосовуючи її до подальшого використання;

для більшої об’єктивності перед початком оцінки відповідних особин рекомендується оглянути все стадо, щоб мати уявлення про загальний стан і тип свиней у господарстві.

У практиці свинарства найпоширенішими методами оцінки екстер’єру є: окомірна оцінка, вимірювання свиней та розрахунок індексів будови тіла, побудова графіків-профілів та фотографування.