Породи сального непряму продуктивності

Миргородська порода. Виведена в результаті складного відтворного схрещування місцевих українських чорно-рябих свиней з тваринами беркширської, середньої білої, великої білої та темворської порід. Створювалася порода в Миргородському, Полтавському і Хорольському повітах Полтавської губернії. На перших етапах порода формувалася без визначеної системи. Місцевих свиней поліпшували з метою одержання високоякісної свинини для приготування бекону на Полтавській беконній фабриці.

Науково-обґрунтовану програму щодо удосконалення свиней, одержаних у результаті народної селекції, почали впроваджувати з 1921, 1924 і особливо з 1929 р. під керівництвом професора Полтавської зоотехнічної станції (нині Інститут свинарства УААН) О. П. Бондаренка. Порода формувалася по соціальному замовленню того часу — високий попит на жирну свинину. Спеціальними дослідами було встановлено, що в тушах рябих свиней міститься на 16—18 % жиру більше, ніж у тушах великої білої породи.

Рис. Професор О. П. Бондаренко.

Важливе значення для породоутворювального процесу мала організація в 1936 р. у м. Миргороді племінного пункту, а з 1939 p.— Державного племінного розплідника. Формувалася порода в жорстких умовах годівлі й утримання. В результаті цілеспрямованої селекції була створена популяція невибагливих стресостійких, високорезистентних, життєздатних свиней, яку в 1940 р. затвердили як миргородську породу.

Державним планом породного районування миргородська порода затверджена у восьми областях України. Вона посідає трете місце серед інших порід країни. В 1963 р. у миргородську породу влилися подібні за походженням придніпровська, кролевецька і подільська породні групи. Свині миргородської породи густого м’ясо-сального типу продуктивності, з тенденцією у своєму розвитку на зниження сальності. Це переважно міцні тварини. Вони добре пристосовані до використання пасовищ. Тулуб у них бочкоподібний, широкий, глибокий; спина пряма, широка; добре розвинені окости; масть чорно-ряба (рис. 42, 43).

Рис. 42, 43.

У провідних селекційних стадах жива маса дорослих кнурів досягає 310—340, а дорослих свиноматок — 230—240 кг. Багатоплідність свиноматок 10—12 поросят, молочність 55—60 кг.

На контрольній відгодівлі молодняк живої маси 100 кг досягає у 186—190-добовому віці при середньодобовому прирості 690—710 г і витратах корму на 1 кг приросту 4,0—4,2 корм. од. Туші забитих тварин характеризуються високими якісними показниками, їх довжина становить 96—98 см, товщина шпику на рівні 6—7-го грудних хребців 25—40 мм, площа «м’язового вічка» 33—35 см², маса окосту 10,1—10,7 кг. М’ясо миргородських свиней має високі смакові якості за рахунок низького вмісту вологи і наявності жирових прошарків.

Генеалогічна структура породи включає 27 ліній і 60 родин. Провідні лінії Веселого, Грозного, Швидкого, Коханого, Ловчика, Дніпра, Камиша, родини — Смородини, Сороки, Зозулі, Фіалки, Русалки, Ягоди.

Провідним племінним підприємством по удосконаленню породи є племзавод їм. Декабристів Миргородського району Полтавської області.

Науково-методичну роботу по удосконаленню породи здійснює Інститут свинарства УААН. Порода удосконалюється в напрямі поліпшення м’ясності, підвищення скороспілості і багатоплідності. Генотип миргородських свиней має певну цінність в системі промислового схрещування і гібридизації. Здатність до ефекту гетерозису за основними продуктивними якостями проявляє миргородська порода з ландрасами, уельсами і великою білою.

Розводять свиней цієї породи головним чином у Полтавській, Сумській та Хмельницькій областях.

Селекційний процес по удосконаленню миргородських свиней характеризується високим динамізмом і забезпечує породі перспективу в її розведенні та поширенні.

Українська степова ряба порода. Виведена на базі української степової білої породи шляхом збагачення їх генотипами беркширської й мангалицької порід. Порода створювалася під керівництвом академіка Л. К. Гребеня. Роботу почали в «Асканії-Нова» у 1938 р. Для реалізації поставлених завдань по утворенню високопродуктивних і скороспілих свиней, добре пристосованих до умов клімату, з популяції української степової породи відбирали свиней рябої масті, які з’явилися в лініях Степняка і Дружка.

Рис. Академік Л. К. Гребень.

Спочатку було закладено три лінії — Рябого, Розбійника та Рідного. Надалі шляхом ввідного схрещування з беркширською і мангалицькою породами структура нової породи розширювалася. Порода формувалася в умовах пасовищного утримання з включенням до раціону великої кількості грубих і соковитих кормів.

Статус породи українські рябі свині одержали в 1961 р. Тварини за характером продуктивності відносяться до сального типу. Порода має неширокий ареал, її розводять у господарствах Херсонської і Миколаївської областей. Це великі тварини. Жива маса дорослих кнурів досягає 280—300, а свиноматок — 200—240 кг.

Екстер’єрні особливості: голова середньої величини з подовженим профілем рила, довгі стоячі вуха. Шия м’ясиста. Груди широкі й глибокі. Спина пряма. Крижі трохи спущені. Кінцівки міцні. Окости розвинені добре. Масть в основному ряба, але зустрічаються тварини руді, чорно-руді і чорної масті. Темна масть забезпечує захист тварин від сонячних опіків (рис. 44, 45).

Відтворні якості свиноматок невисокі. Багатоплідність становить 9—10 поросят, молочність — 45—50 кг. Молодняк на відгодівлі живої маси 100 кг досягає у 175—195-добовому віці при середньодобовому прирості 670—750 г і витратах корму на 1 кг приросту 3,5—3,9 корм. од.

Забійні якості досить добрі. Довжина туші досягає 94—97 см, товщина шпику — 27—29 мм, площа «м’язового вічка» — 28—36 см², маса окосту — 9,5—10,5 кг.

У породі створено 9 ліній — Рябого, Розбійника, Рекорда, Рижика, Рідного, Рубіна, Рассвєта, Ропота, Реала і 18 родин, в тому числі Рябої, Рєзвої, Ракети, Рокити, Робкої, Рєдкої.

Розводять породу у Херсонській та Миколаївській областях.

Кращими племінними господарствами по українській рябій породі є «Асканія-Нова», «Інгулець» та «Революція» Херсонської області. Породу удосконалюють за м’ясними і відгодівельними якостям.

Північнокавказька порода. Виведена за заздалегідь розробленим планом методом складного відтворного схрещування місцевих кубанських свиней з тваринами великої білої, беркширської та білої коротковухої порід при тривалій цілеспрямованій селекції. Породу створювали в господарствах Ростовської області і Краснодарського краю під методичним керівництвом академіка П. Ю. Ладана. Необхідність формування якісно нової популяції тварин виникла в результаті безсистемного масового схрещування місцевих кубанських свиней із тваринами великої білої породи, яке вели, починаючи з 1925 p., внаслідок чого були втрачені цінні якості кубанських свиней, а у помісей не формувалися достатньо консолідовані особливості пристосованості до різкоконтинентального клімату.

Рис. Академік П. Ю. Ладан.

Роботу по виведенню породи розпочали у 1936 р. у навчальному господарстві Новочеркаського зооветеринарного інституту (нині Донський ДАУ) і в ряді радгоспів та колгоспів Ростовської області і Краснодарського краю. В процесі селекції особливу увагу приділяли одержанню конституціонально стійких тварин, здатних до розведення в тваринницьких приміщеннях напіввідкритого типу протягом року з максимальним використанням грубих і соковитих кормів. Порода формувалася у сальному напрямі продуктивності. Кубанських свиней схрещували з кнурами великої білої породи і при жорсткому вибракуванні (90 %) відбирали помісі другого й третього поколінь для схрещування з кнурами беркширської породи з метою поліпшення скороспілості і сальності. Беркширська порода забезпечила підвищення цих якостей, але знизила багатоплідність свиноматок. Для усунення основного недоліку приливали кров білої коротковухої породи, використовуючи для цього багато плідних свиноматок. Офіційно порода затверджена у 1955 р. У результаті подальшої селекції порода суттєво удосконалювалася. Нині вона відповідає вимогам як сального, так і універсального типів продуктивності, поширена для розведення в Ростовській і Волгоградській областях, Краснодарському і Ставропольському краях Російської Федерації та в Україні (Луганській, Донецькій та ін. обл.). Свині північнокавказької породи характеризуються такими екстер’єрними особливостями: широка голова з невеликим вигином профілю рила; глибокі і широкі груди з округлими ребрами без перехвату за лопатками; спина й поперек широкі; крижі округлі; окости добре виповнені, округлі, глибокі, низько опускаються до скакального суглоба; кінцівки міцні; кістяк негрубий, ратиці тверді; щетина густа, м’яка, рівномірно вкриває весь тулуб, масть чорно-ряба, частково біла (рис. 46, 47). Жива маса дорослих кнурів досягає 310—350, а свиноматок — 220—230 кг. Свиноматки характеризуються добрими показниками багатоплідності — 10—11 поросят, молочності — 50—55 кг. Для тварин властивий прискорений ріст у молодому віці. На контрольній відгодівлі підсвинки досягали живої маси 100 кг за 178—185 діб при середньодобовому прирості 710—740 г і витраті корму на 1 кг приросту 4,0—4,2 корм. од. Довжина туші забитих тварин становить 90—92 см, товщина шпику над 6—7-м грудними хребцями — 30—32 мм, площа «м’язового вічка» — 28—30 см², маса заднього окосту — 10,6—10,8 кг.

Генеалогічна структура породи представлена 14 лініями і 36 родинами. Найпоширеніші лінії Кубанця, Солов’я, Побєдителя, Брода і родин Кубанки, Пчілки, Шумної, Казарки, Пастушки та ін.

Племінну роботу по удосконаленню породи проводять в племінних господарствах «Горняк» і «Побєда» Ростовської, «Індустрія» Луганської областей, навчальних господарствах «Донське» і «Краснодарське» Краснодарського краю.

На основі порід північнокавказької і п’єтрен виведений донський м’ясний внутріпородний тип північнокавказьких свиней (ДМ-1), який перевищує основну породу за середньодобовим приростом на 5—7 %, масою заднього окосту — на 15 і виходом м’яса в туші — на 7—10 %.

Перспективні дослідження з породою спрямовані на поліпшення м’ясних якостей, а також підвищення скороспілості і оплати кормів продукцією. Порода користується попитом для проведення міжпородного схрещування на великих свинарських комплексах.

Велика чорна порода. Це найдавніша порода Англії. Виведена шляхом схрещування існуючої корнуельської та чорних есекських свиней і тривалої цілеспрямованої селекції. Становленню породи сприяло створення у 1899 р. товариства по розведенню великих чорних свиней.

Порода належить до сального напряму продуктивності. Це одні із найбільш конституціонально міцних і багатоплідних свиней, які невибагливі до умов утримання. Свині добре використовують пасовища.

Для свиней великої чорної породи характерна пропорційна будова тіла. Голова середніх розмірів, вуха великі, звисаючі на очі, шия коротка, мускулиста; груди бочкоподібні, широкі і глибокі; спина довга, широка, пряма; боки добре обмускулені; поперек широкий; зад розвинений добре, довгий і широкий, окости широкі, округлі, опускаються до скакального суглоба; кінцівки міцні, прямо поставлені, бабки короткі, прямі; ратиці міцні; шкіра (після ошпарювання) біла; щетина густа, чорної масті.

Тварини середніх розмірів. Жива маса дорослих кнурів становить 260—290, свиноматок — 200—250 кг. Багатоплідність свиноматок — 10—11 поросят. Підсвинки на відгодівлі живої маси 100 кг досягають у 180—186-добовому віці при середньодобовому прирості 730—750 г і витрата корму на 1 кг приросту 3,9—4,1 корм. од.

Свиней великої чорної породи завезли після Великої Вітчизняної війни у господарства Ставропольського краю. Племінні господарства по розведенню породи тепер створені і в Україні, Білорусі, Російській Федерації. Це одна з найчисленніших імпортних порід, які розводили в колишньому Радянському Союзі.

У структурі породи нараховується 14 ліній і 20 родин. Серед них лінії Нарциса, Граніта, Беркута, Піона, Орташа, Ройстона, Бікслея і родини Ками, Вєтки, Грації, Малки, Рози та ін.

Провідними племзаводами вважаються «Красная звезда» Донецької і «Тернопільський» Сумської області.

Свиней великої чорної породи широко використовують для промислового схрещування. Добрі результати одержують при поєднанні кнурів великої чорної із свиноматками великої білої порід та при реципрокних схрещуваннях.

Потомство характеризується високою життєздатністю, інтенсивним ростом і м’ясною продуктивністю. Масть потомства в основному біла. Велика чорна порода становить інтерес для вивчення комбінаційної здатності при створенні нових типів і ліній свиней у системі гібридизації.