Тривалість використання і продуктивність інбредних кнурів

Свинки у 3—4-місячному віці виявляють ознаки статевого збудження, однак їх статеві органи у цьому віці ще недостатньо розвинуті, яйцеклітини не дозрівають. Деякі автори повідомляють, що помісні тварини та свинки скороспілих порід досягають статевої зрілості на 1—1,5 міс раніше свинок великої білої породи і при кожній овуляції виділяють більше яйцеклітин. Перша овуляція і статева охота у більшості свинок настає до 6—7-місячного віку, однак розвиток їх статевої системи ще не закінчується. Вік першого парування свинок впливає на репродуктивні якості їх у першому і наступних опоросах (табл. 11).

В одомашнених свиней час запліднення не залежить від сезону року; від 5-місячного віку до 6—8 років через кожні 18—21 день послідовно проявляються три стадії статевого циклу — рівновага, збудження й гальмування. При цьому проходять глибокі зміни у фізіологічному стані всього організму. У стадії рівноваги (близько 10 днів) свиноматка веде себе спокійно і не реагує на кнура, у яєчниках жовті тіла розсмоктуються і починають розвиватися нові яйцеклітини, ростуть фолікули.

Таблиця 11

Вплив віку першого парування свиноматок

на їх репродуктивні якості (за Любецьким М. Д.)

У стадії збудження (3—5 діб) гіпофіз виділяє гормон пролін А, що призводить організм свиноматки у стан підвищеної статевої активності. До кінця другої і початку третьої діб настає охота — період найвищого статевого збудження. У присутності кнура в свиноматки проявляється рефлекс нерухомості, вона допускає кнура до парування. Статева охота у молодих свиноматок триває 40—50 годин, у тих, що вже поросилися 50—60 годин, овуляція відбувається відповідно через 24—30 годин та через 20—24 години від початку охоти. Тривалість овуляції 2—3 год. Після овуляції яйцеклітини зберігають здатність до запліднення протягом 6—8 год. Одночасно з овуляцією стінки піхви, матки та яйцепроводів починають скорочуватися і виділяють слиз, що допомагає руху сперміїв у статевих шляхах і запліднюваності яйцеклітин. Після завершення овуляції охота у свиноматок продовжується ще близько доби, потім статеве збудження затухає.

Стадія гальмування настає під впливом гормонів, що виділяються жовтим тілом яєчників. Набряк статевих органів, виділення слизу, статеве збудження тварин поступово припиняються. Через 5—10 годин після закінчення охоти свиноматка не реагує на кнура. В умовах спеціалізованих комплексів встановлено, що період від відлучення поросят до нового прояву свиноматкою охоти (період природного відпочинку) залежить від тривалості підсисного періоду, кількості попередніх опоросів і сезону року. При відлученні поросят від свиноматок у кінці першого місяця підсосу (на 21—33-й день) абсолютна більшість свиноматок (81,4—80 %) приходять в охоту через 10, а 58,7—76% — через 6 днів. При надранньому відлученні поросят — на 1—20-й день після опоросу, у зв’язку з інволюцією статевих органів прояв охоти у більшості свиноматок затримується.

Важливе виробниче значення має чітко встановлена закономірність зниження статевої активності свиноматок у найтеплішу пору року. У серпні, наприклад, до 30 % свиноматок не приходять в охоту в перші 30 днів після відлучення поросят, тоді як у жовтні таких свиноматок близько 8 %, а у грудні — лише 2 %. Запліднюваність свиноматок також найбільш ритмічна у зимові місяці (77—89 %), з травня вона починає знижуватися до кінця серпня (серпень — 63—65 %). У зв’язку з цим у літні місяці на комплексах треба збільшувати групи свиней для осіменіння за рахунок ремонтних свинок, щоб забезпечити одержання молодняка протягом усього календарного року (рис. 8). Відтворні якості свиноматок більшою мірою залежать від їх віку (табл. 12) та віку кнурів-плідників, які до них підбирають (табл. 13).

Таблиця 12

Зміни відтворних якостей свиноматок

у процесі їх експлуатації

(за Ухтверовим М. П. і Назаркіним Г. Н.)

При гомогенному віковому підборі батьків для потомства характерні кращі результати: опороси від них значно багатоплідніші, приплід — з кращою енергією росту та резистентністю. Батьки, спаровані у молодому віці, відзначаються меншою багатоплідністю. Репродуктивні якості старих особин значно поступаються перед дорослими. При гетерогенному підборі в усіх випадках спостерігається значний вплив віку свиноматок на їх багатоплідність. Найгірші результати одержують від парування молодої свиноматки із старими кнурами і навпаки.

Дослідами вчених і практикою свинарства встановлена позитивна кореляція багатоплідності свиноматок у першому і наступних опоросах. Свиноматки, значно багатоплідніші при першому опоросі, зберігають цю якість і надалі та краще вирощують свій приплід (табл. 14).

Таблиця 13

Вплив віку батьків на кількість і якість потомства

Таблиця 14

Взаємозв’язок багатоплідності свиноматок у першому опоросі

з продуктивністю в наступних опоросах

Інбридинг впливає негативно на тривалість використання свиноматок у стаді і їх продуктивність (табл. 15). Інбредні свиноматки різних ступенів при паруванні з аутбредними кнурами показують неоднакову експлуатаційну цінність, але значно меншу, ніж аутбредні тварини.

Досягнення сучасної науки і результати кращих господарств свідчать, що підвищення інтенсивності використання свиноматок при однакових витратах коштів на їх утримання може забезпечити збільшення виходу поросят у 1,5 рази, що рівнозначно збільшенню маточного поголів’я на 30—35 % (9, 48, 13, 54).

Таблиця 15

Продуктивність інбредних свиноматок

та тривалість їх використання у стаді

Відгодівельні та м’ясні якості свиней. Відгодівельні якості свиней визначають величиною середньодобових приростів живої маси, віком досягнення товарної категорії та витратами кормів на одиницю приросту живої маси (1 кг або 1 ц).

При повноцінній годівлі та задовільному утриманні підсвинки сучасних порід та помісі у 6—7-місячному віці досягають живої маси 100—120 кг, у зв’язку з чим передові спеціалізовані господарства виробляють з розрахунку на кожну тварину у стаді, враховану на початок року, 150 кг товарної свинини, або 15—25 ц у живій масі на одну свиноматку.

Породовипробування 1965—1966 pp., проведене на станції контрольної відгодівлі Науково-дослідного інституту тваринництва в Кехтне (Естонія), підтвердило високі потенційні можливості свиней на відгодівлі практично всіх порід, яких розводили в колишньому СPCP (табл. 16). Середньодобовий приріст живої маси по 18 породах становив 720 г, скороспілість (вік досягнення маси 100 кг) — 183 дні, витрати кормів на 1 кг приросту — 4,03 корм. од. У 1975 р. на станції контрольної відгодівлі ВІТу одержані подібні результати.

Таблиця 16

Основні підсумки державного породовипробування свиней

у Кехтні (станція контрольної відгодівлі Естонського НДІ

тваринництва, за даними Степанова В. І.)

Остаточну живу масу підсвинків на відгодівлі визначають вимогами до якості продуктів забою та економічними розрахунками. Враховуючи, що більша частина витрат при виробництві свинини припадає на корми, визначення критичної живої маси, після якої починають збільшуватися витрати кормів на одиницю продукції, сприяє підвищенню рентабельності її виробництва. Беконну свинину найвищої якості можна одержати при досягненні підсвинками живої маси 80—105 кг до 8-місячного віку. На великих комплексах технологія передбачає відгодівлю свиней до 112 кг живої маси у 222-денному віці.

Витратами кормів свині відрізняються від інших сільсько-господарських тварин. В оптимальних умовах на 1 кг приросту живої маси підсвинки використовують 4—5 корм. од. і менше, про що свідчать численні наукові дослідження і передова практика ведення галузі; дорослі тварини — 5—7 корм. од. (велика рогата худоба та вівці при інтенсивній відгодівлі на 1 кг приросту витрачають 7—12 корм. од.; табл. 17).

Таблиця 17

Витрати кормів на виробництво 1 ц свинини та яловичини

(при інтенсивній відгодівлі)

Як свідчить таблиця 17, на 1 ц свинини порівняно з яловичиною витрати кормів у 2 рази менші.

Із збільшенням передзабійної живої маси свиней витрати кормів на 1 кг приросту збільшуються (табл. 18).

Ознаки, які визначають відгодівельні якості, мають достатньо високий показник успадкування (h²). Величина його, за дослідженнями ряду авторів, за середньодобовими приростами у свиней великої білої породи становить 40—77, породи ландрас — 36—45, порід дюрок та беркшир — 24—45; за витратами кормів — відповідно 30—50; 30—50 та 20—34. Відбір за фенотипом ремонтного молодняку надійно забезпечує підвищення даної ознаки у стаді.

Забійні та м’ясо-сальні якості свиней. Забійний вихід —це відношення забійної маси до передзабійної живої маси тварини після 24-годинної голодної витримки у відсотках. Забійна маса включає в себе масу туші без крові, голови, шкіри, кінцівок по зап’ясні та скакальні суглоби, внутрішніх органів. При приготуванні бекону, окостів, корейки, шпику шкіру з туші не знімають, тому у забійну масу включають масу туші зі шкірою, нирками, нирковим жиром, голови з вухами, кінцівки по скакальний та зап’ясний суглоби.

Таблиця 18

Залежність витрат кормів від величини

передзабійної маси свиней