- •Розвиток свинарства в країнах світу
- •Дикі предки та родичі свиней
- •Доместикаційні ознаки свиней
- •Корінні породи європи та азії
- •Господарські особливості свиней
- •Тривалість використання і продуктивність інбредних кнурів
- •20. Співвідношення тканин у тушах сільськогосподарських тварин, % (за Василенком д. Я.)
- •Склад жирової тканини, %
- •Властивості жиру різних тварин
- •Гамма-глобулінова забезпеченість організму
- •Прорізування та зміна зубів у свиней (за Редькіним а. П.)
- •Типи свиней за напрямком продуктивності
- •Інтер’єр свиней та методи його вивчення
- •Структура і властивості породи
- •Класифікація порід свиней
- •Породи сального непряму продуктивності
- •Породне районування свиней
- •Теоретичні основи селекції свиней
- •Відбір та підбір у свинарстві
- •Відбір за селекційними індексами (індексна селекція).
- •Племінний та виробничий зоотехнічний облік
- •Технологічне проектування процесу виробництва
- •Середовища для розрідження сперми кнурів
- •Ступінь розрідження сперми кнура з розрахунку одержання активних сперміїв з концентрацією 4 млрд/100 мл
- •Проведення опоросу. Годівля та утримання підсисних свиноматок і поросят-сисунів
- •Технологія вирощування племінного і ремонтного молодняка
- •Відгодівля свиней
- •Орієнтовна структура стада залежно від типу господарства за Яременком в. І.
- •Ветеринарно-санітарний захист
- •Загальні принципи профілактики хвороб
- •Гігієна праці та техніка безпеки у свинарстві
- •Процес роздавання кормів автоматизований.
- •1) Всі організації використовують чотири основних види ресурсів:
- •Менеджмент як вид професійної діяльності
- •Первинна переробка забійних свиней
- •Зміни в м'ясі після забою свиней і при зберіганні
- •Виробництво інших продуктів забою
- •Основні принципи і методи маркетингу
- •Процес маркетингу
- •Види маркетингу
- •Система маркетингу
- •Форми підприємницької діяльності
Менеджмент як вид професійної діяльності
Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.
Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об'єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:
менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації;
менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;
менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.
Тобто, менеджер — це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.
Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв'язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем.
До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.
Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).
Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну, тощо компоненти.
Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту: виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент, управління персоналом, управління дослідженнями та розробками, фінансовий облік, маркетинг, загальна адміністрація.
Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.
В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту: вищий, середній, нижчий.
Співвідношення сфер та рівнів менеджменту схематично відображено на рис. 3.
До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.
На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.
Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо. До цього прошарку належать менеджери-керівники виробничих та функціональних.
Рис. 3. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту підрозділів організації.
Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.
Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.
Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації визначають відповідний статус менеджера. Цей статус у свою чергу визначає характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками; з робітниками рівного рангу; з підлеглими. Такі міжособові відносини з іншого боку забезпечують менеджеру отримання інформації, яка йому необхідна для прийняття рішень.
ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА
ТРАНСПОРТУВАННЯ СВИНЕЙ НА М'ЯСОПЕРЕРОБНІ ПІДПРИЄМСТВА
Свиней, призначених для забою на м'ясо, перевозять на м'ясопереробні підприємства (МПП) залізницею, автомобільним, водним, а іноді повітряним транспортом. Перевезення свиней — складний і трудомісткий процес, який потребує чіткої організації і проведення цілого ряду заходів при строгому дотриманні встановлених правил. Благополуччя перевезення свиней залежить від ступеня підготовки їх у господарстві, стану здоров'я перед відправленням, якості транспортних засобів, швидкості перевезення, умов навантаження та розвантаження, виконання супровідним персоналом своїх обов'язків і суворого дотримання ветеринарно-санітарних правил.
Дозвіл на перевезення свиней в рамках території району дає головний лікар ветеринарної медицини району. Перевезення тварин всіма видами транспорту здійснюється тільки під контролем ветеринарної служби. Будь-яке транспортування свиней дозволяється при оформленні на кожну партію ветеринарного свідоцтва, дійсного протягом трьох, діб з дня видачі і тільки від пункту відправки до вказаного в документі МПП і товарно-транспортної накладної. Останню оформляють у трьох примірниках, із яких один залишається в господарстві; один у запечатаному конверті старший супровідник передає МПП, а третій, після оформлення прийнятої продукції, повертають відправнику.
Зважування свиней, призначених для транспортування, дозволяється не раніше ніж через 3 год після останньої їх годівлі і напування. Групи свиней формують із розрахунку місткості одного транспортного засобу з врахуванням маси тварин, їх фізіологічного стану. Багато турбот завдають свинки в стані тічки та охоти. Причин агресивної поведінки свиней немало: рефлекс самооборони, голод, охорона зайнятої площі. В кожній групі з'являються ватажки, які при переміщенні тварин відрізняються жвавістю і енергійністю, а за ватажком слідує вся група.
При тривалих перевезеннях залізницею, водним і автомобільним транспортом господарство зобов'язане забезпечити свиней якісним комбікормом із розрахунку 2,5 кг на голову. Як підстилку можна використовувати солому, тирсу, стружку або волокнистий торф. Старшим супровідником призначається постійний робітник господарства, який має досвід перевезення свиней на даному виді транспорту.
Тривалість транспортування залізницею свиней, призначених для забою на м'ясо, повинна бути до чотирьох діб (300—800 км). Триваліше перевезення незадовільно впливає на здоров'я тварин. Свиней перевозять у спеціальних або звичайних вагонах, для цього обладнаних.
Норми завантаження свиней в один вагон такі:
табличка
Залізниця повинна подавати для перевезення свиней тільки справні, чисті, продезинфіковані і вимиті вагони. У вагонах змонтовані залізні корита для напування, з'єднані трубами з. бачками для води, розміщеними під дахом; є полички для розміщення кормів і підстилки, витяжні вентилятори.
Свиней у вагони навантажують на станціях, які мають худобонавантажувальні постійні або тимчасові платформи. У випадку заборони навантаження господарство-відправник зобов'язане вивезти тварин з території станції протягом двох годин.
У жаркий період року норму навантаження свиней зменшують на 10—15 % для запобігання перегріванню і тепловим ударам.
При температурі повітря вище 25 °С транспортувати тварин у звичайних вагонах заборонено. В дорозі корми свиням роздають три рази на добу у вигляді зволожених мішанок або пійла, напувають на станціях улітку не менше двох, взимку — не менше одного разу на день, краще перед годівлею. В середньому для одноразового напування однієї голови необхідно 1,5 л води температурою 9—15 °С.
Супровідники повинні утримувати вагони в чистоті, прибирати гній на відповідних станціях, при необхідності подати тваринам першу допомогу. Дорізувати хворих тварин протягом транспортування (в дорозі) категорично заборонено. Трупи прибирають на встановлених станціях з оформленням акта. Вивантаження із вагонів проводять не пізніше шести годин з моменту їх подачі протягом 30 хв.
Рис. 63. Навантажувально-розвантажувальна естакада
Порівняно із залізничним перевезення свиней автомобільним транспортом значно економніше, особливо на відстані до 300 км. З цією метою використовують спеціальні автомобілі і звичайні бортові автомобілі. Транспортні засоби повинні бути чистими і відповідним чином обладнаними. Заборонено транспортувати свиней на автомобілях, які використовують для перевезення отрутохімікатів і нафтопродуктів. Навантаження тварин на скотовози організовують за допомогою відкритого трапу, а в пристосовані автомобілі — зі спеціальних майданчиків-трапів і платформ. Свиней вантажать з таким розрахунком, щоб тварини могли вільно лежати. Допускається одночасне перевезення свиноматок і кастрованих кнурів, дорослих свиней і добре розвинених підсвинків (рис. 63).
Влітку свиней транспортують в найбільш прохолодний, час доби, а на підлогу причепу насипають пісок, змочений водою. В холодний період підстилка повинна бути сухою і теплою.
Заборонено перевозити свиней автомобілями всіх систем при температурі нижче –20 °С і вище +25 °С. Для супроводження свиней, в дорозі призначають супровідників, швидкість руху автомобілів на асфальтованих дорогах не вище 60 км, на булижних і щебеневих — 45, на ґрунтових — не вище 25—30 км за годину. При перевезенні свиней на невелику відстань, що за часом займає менше 6 год, їх не годують. Під час зупинок на відпочинок супровідник зобов'язаний почистити причіп від гною і покласти підстилку. Використаний автотранспорт для перевезення свиней після механічного очищення дезинфікують.
Перевезення автотранспортом значно впливає на організм свиней, особливо тривале незручне положення тіла при неправильному або дуже тісному їх розміщенні. Низькі температури свині переносять краще, ніж високі. Втрати живої маси свиней залежать від відстані та часу перевезення. При транспортуванні до 200 км вони досягають до 3,8 % (табл. 97).
При перевезенні автотранспортом у свиней можуть спостерігатися незначні травми у вигляді пошкоджень і невеликих ран по всьому тілу, іноді мають місце переломи кінцівок та ребер. Розтягнення і розриви сухожилків, переломи, вивихи кінцівок виникають частіше при перевезенні свиней без підстилки на слизькій підлозі причепу.
Таблиця 97
Норми втрат живої маси свиней при перевезенні автотранспортом, %
Для перевезення свиней по водних магістралях використовують спеціально обладнані судна-скотовози, невеликі партії можна транспортувати на вантажних суднах. Залежно від тривалості перевезення і періоду року тварин розміщують на палубі або в трюмах по 20—25 голів у загоні при площі підлоги 0,5—0,7 м2 на одну тварину. Свиней забезпечують необхідною кількістю корму, а на 30 голів призначають одного супровідника.
У період транспортування необхідно організувати триразову годівлю і напування свиней. Температура води повинна бути 9—15 °С. Холодна вода призводить до підвищеної перистальтики кишечника і викликає пронос у свиней. Особливу увагу слід приділяти вентиляції, видаленню із трюмів аміаку, сірководню та вуглекислого газу. При виявленні хворих тварин або трупів супровідники повинні обов'язково їх ізолювати і попередити про це адміністрацію судна.
Про прибуття судна в порт (пристань) адміністрація повідомляє одержувача вантажу і транспортний ветеринарно-санітарний нагляд. Вивантаження тварин здійснюють силами і засобами одержувача при обов'язковій участі супровідників і дотриманні тих самих правил, що й при навантаженні. Тому, хто одержує тварин, повертають залишки кормів і весь інвентар. Судно після вивантаження свиней чистять і миють, при необхідності дезинфікують силами й засобами одержувача під контролем ветеринарного наглядача.
При перевезенні свиней повітряним транспортом необхідно дотримувати правил і технічних умов, погоджених з органами державного ветеринарно-санітарного нагляду. Підлогу літака вкривають вологонепроникним матеріалом, на який посипають підстилку. Навантажують тварин у місцях, погоджених з адміністрацією аеропорту. Кількість супровідників визначають з відправником вантажу за погодженням з адміністрацією. Під час польоту (до 6 год) свиней не напувають і не годують. При тривалому польоті на проміжних аеродромах тварин слід нагодувати і напоїти.
Після вивантаження тварин приміщення літака необхідно очистити і продезинфікувати, а поголів'я піддати огляду представника ветеринарно-санітарного нагляду.
ПЕРЕРОБКА СВИНЕЙ
Вгодованість свиней (ГОСТ 1213-74). Залежно від живої маси, віку і товщини шпику свиней розділяють на п'ять категорій вгодованості.
До першої категорії відносять свиней (не включаючи свиноматок) до 8-місячного віку живою масою 80—105 кг, відгодованих у спеціалізованому господарстві, білої масті, без плям і різних змін на шкірі. Товщина шпику 1,5—3,5 см. Самці повинні бути кастровані не пізніше 2-місячного віку.
До другої категорії відносять свиней (за винятком свиноматок) живою масою 60—150 кг і товщиною шпику 1,5—4 см, а також підсвинків живою масою від 20 до 60 кг і товщиною шпику не менше 1 см. В цю категорію переводять свиней першої категорії, якщо вони мають на шкірі травми, пухлини та інші зміни.
До третьої категорії відносять свиней, які мають товщину шпику 4,1 см і більше незалежно від живої маси.
Четверта категорія включає свиней (кнури і свиноматки) живою масою більше 150 кг і товщиною шпику 1,5—4 см.
Самці другої, третьої і четвертої категорій вгодованості повинні бути кастровані не пізніше 4-місячного віку.
П'ята категорія — поросята-молочники живою масою 4—8 кг, у яких не виступають ребра, остисті відростки спинних хребців.
Оцінка м'ясних якостей тварин за живою масою не досконала, суб'єктивна, призводить до конфліктів, особливо при визначенні вгодованості і норми скидок на вміст шлунково-кишкового тракту. Зважування свиней не дає чіткого уявлення про вихід м'яса, оскільки цей показник залежить від породи, віку, статі, вгодованості, режиму годівлі, ступеня наповнення шлунково-кишкового тракту і ряду інших факторів, значення яких встановити в кожному конкретному випадку складно. З 1 січня 1980 р. уведені в дію «Єдині правила здачі-прийому тварин і розрахунків за них по масі і якості м'яса», якими керується більшість підприємств м'ясної промисловості.
Тварини, доставлені на м'ясокомбінат за графіком, повинні бути прийняті протягом двох годин з моменту прибуття.
Після перевірки документів і ветеринарного огляду свиней розділяють за віком, статтю і способом переробки (із зняттям або без зняття шкури), приймають за кількістю голів і в звичайному порядку відправляють на забій. За зваженими тушами визначають категорію вгодованості і маркують відповідним штампом, результати оформляють актом у двох примірниках, один з яких передають господарству (рис. 64).
Рис. 64. Частини тіла, за якими визначають вгодованість:
1 — шия; 2 — лопатка; 3 — холка; 4 — 6—7-й грудні хребці; 5 — спина; 6 — поперек; 7 — окіст; 8 — передня пахвина; 9 — задня пахвина
Для обліку виконання плану закупок, а також оплати транспортних витрат роблять перерахунок на живу масу. Категорію вгодованості м'яса при прийомі свиней визначають оглядом туш згідно з вимогами ГОСТу.
