Інтер’єр свиней та методи його вивчення

Поряд із візуальною оцінкою екстер’єру, промірами, визначенням маси свиней вивчати їх конституцію можна значно точнішими методами, що дозволяє вивчити структуру та функції органів, систем органів, тканин і різних залоз, які суттєво впливають на тип конституції, характер продуктивності. Необхідні знання більш глибоких біологічних процесів, що відбуваються в організмі свиней у різних умовах впливу зовнішнього середовища. Цього досягають при вивченні інтер’єру.

Під інтер’єром розуміють сукупність внутрішніх гістологічних, біохімічних та фізіологічних показників організму у зв’язку з його конституцією і напрямком продуктивності.

Інтер’єрний спосіб вивчення та оцінки якостей свиней повинен бути пов’язаний з екстер’єрним. Лише у цьому випадку можна розраховувати на позитивні результати. Завданням інтер’єрного дослідження у зоотехнії є глибше вивчення конституції нормальних тварин головним чином для того, щоб вивчити їх племінну цінність, правильно провести відбір і знайти найкращі прийоми їх вирощування й експлуатації.

Для вивчення інтер’єру застосовують різні методи: анатомо-гістологічний, фізіологічний, хімічний, гематологічний, рентгено-скопічний, ендокринологічний. Деякі дослідження проводять прижиттєве, а інші пов’язані з необхідністю забою свиней.

При прижиттєвому дослідженні важливе значення має кров, яка відбиває найважливіші життєві прояви організму і дає можливість визначити конституціональні особливості, фізіологічний стан та характер продуктивності тварин.

У складі крові вивчають її формені елементи, вміст сухих речовин, лужний резерв, буферність, гемоглобін, білок, цукор; кальцій, фосфор, мікроелементи, вітаміни, антибіотики. Особливу увагу приділяють червоній крові, що тісно пов’язана з активністю окислювальних процесів та зумовлює важливі біологічні й господарські якості свиней.

Виявлено значно вищий вміст альбумінів у крові свиней спеціалізованого м’ясного типу порівняно із тваринами універсального напряму продуктивності (табл. 29).

Таблиця 29

Концентрація загального білка, г%, та білкових фракцій, %,

у сироватці крові свиней різних конституціональних типів

(за Степановим В. І.)

Останніми роками розширюється вивчення груп крові свиней для використання їх у селекції. Встановлюється кореляція між групами крові та деякими господарсько корисними ознаками — багатоплідністю, скороспілістю, оплатою кормів.

Частота дихання і пульсу в спокійному стані свиней вказує на рівень адаптації організму до легеневого обміну, на характер роботи серцево-судинної системи. Останню вивчають шляхом виміру кров’яного тиску та застосування електрокардіографії.

Стан шлункового травлення свиней можна визначити за допомогою обмінних дослідів, спрямованих на вивчення перетравності поживних речовин раціонів, фістулювання тварин для оцінки активності шлункових ферментів.

Шкіра та щетина також можуть бути об’єктами вивчення, оскільки вони пов’язані із конституцією свині.

Застосування сучасних приладів різної конструкції дає можливість надійно визначити товщину шпику у живих свиней та використовувати ці дані у цілеспрямованій селекції на підвищення м’ясності. Прогресом у свинарстві є використання рентгеноскопії та рентгенографії, які дозволяють при житті тварини спостерігати за станом багатьох важливих систем і органів та характером їх функцій.

Контрольний забій свиней з наступним розбиранням та обвалюванням туш значно поглиблює знання інтер’єру як показника конституції, коли кожен орган або тканину можна зважити, виміряти, встановити їх об’єм. Наприклад, визначено, що м’ясні та беконні свині відрізняються від свиней універсального типу не лише особливостями розвитку м’язів та підшкірного жирового шару, а й мікроструктурою м’язових волокон. Свині різних конституціональних типів суттєво різняться між собою за розвитком кістяка, загальним виходом продуктів забою та їх якістю, морфологією і функцією щитовидної, надниркової та інших залоз. Гістологічні, біохімічні й біофізичні дослідження товщини м’язових волокон, функціонального стану органів і тканин, хімічного складу м’яса й сала, складу та міцності кісткової тканини супроводжуються встановленням внутріпородних і міжпородних особливостей свиней.

Особливе значення у формуванні конституціонального типу свиней мають залози внутрішньої секреції, пов’язані з діяльністю нервової системи. Різнобічне їх дослідження відкриває багато нового у вивченні діяльності організму як єдиної цілісної системи.

Лише вивчення інтер’єрних особливостей у динаміці і в зв’язку з різними зовнішніми — внутрішніми факторами, що впливають на ці особливості, може дати багатий матеріал для правильних уточнень і висновків у вивченні конституції та накреслити шляхи для управління процесами формування конституціональних типів свиней.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ КОНСТИТУЦІЄЮ, ЕКСТЕР’ЄРОМ,

ЗДОРОВ’ЯМ І ПРОДУКТИВНІСТЮ СВИНЕЙ

Конституція свиней тісно пов’язана з їх здоров’ям. Вона відображає відповідність анатомо-фізіологічних особливостей організму умовам, у яких існує тварина, і поряд з тим є показником здоров’я, міцності та стійкості тварини.

В ареалі різних порід, і навіть в одному стаді можна спостерігати свиней, що різняться між собою за міцністю конституції. Тому одним із найважливіших показників при селекції повинна бути міцність конституції. Особливого значення набуває відбір за конституціональною міцністю у зв’язку зі створенням ліній, заводських типів та порід, спеціалізованих за м’ясною продуктивністю.

Визначено, що м’ясні свині найчастіше характеризуються деякими конституціональними недоліками: гормональною та вегетативно нервовою нестійкістю, підвищеною чутливістю серцево-судинної системи, незадовільною здатністю транспортування кров’ю кисню, зниженням якості свинини. Вперше подібні прояви у свиней спостерігали в Данії у кінці XIX ст., проте спеціальні дослідження щодо цього цілеспрямовано почали проводити з 50-х років теперішнього століття. Ослаблення конституції тварин, що супроводжуються гострими серцевими захворюваннями з генерацією скелетних м’язів, нервовою збудливістю, було названо стресовим синдромом свиней, або синдромом поганої адаптації (PSS). Зниження якості свинини назвали синдромом палевого, м’якого, ексудативного стану м’язів (PSE). Наслідком такого стану є денатурація деяких саркоплазматичних білків та їх наступне сполучення із фібрилярними білками під впливом низького рН та високої температури м’язів. Нестача кисню у м’язах спричинює порушення резервів аденозинтрифосфату та креатинофосфату, анаеробний гліколіз та зниження рН. М’язи стають блідими, втрачається їх вологопоглинальна здатність.

Різко виражені конституціональні типи е результатом однобічного розвитку системи, однієї функції за рахунок інших. Такий розвиток в одному напрямі веде до порушення нормального взаємозв’язку організму з середовищем і часто супроводжується небажаними проявами перерозвитку та ослабленням конституції.

Свині міцної конституції характеризуються кращим розвитком внутрішніх органів усіх систем, більшою життєздатністю організму та кращим здоров’ям, ніж тварини рихлої конституції.

Одна з важливих якостей конституції — адаптація, тобто здатність свиней пристосовуватися до змін умов зовнішнього середовища, зберігаючи рівень продуктивності та здоров’я. Адаптація — це динамічне поняття, що стосується фізіологічної реакції організму на різкі зміни умов зовнішнього середовища. У процесі адаптації змінюється обмін речовин та поведінка тварини.

Таблиця 30

Ендокринний індекс адаптаційних можливостей порід свиней

(за Доброхитовим Г. М.)

В умовах промислових комплексів здатність свиней присто-совуватися до складної обстановки набула важливого значення. Не кожна порода та лінії відзначаються високою адаптаційною пристосованістю, у деяких з них в незвичних умовах проявляється депресія продуктивності, загальна реакція свиней і як наслідок зниження економічності виробництва.

Провідна роль у забезпеченні пристосувальних якостей свиней належить нейроендокринним факторам, функціональним особливостям надниркової залози. Важливе значення має також індекс розвитку надниркової залози щодо відповідних показників щитовидної залози. Для новонародженого поросяти характерна однакова маса цих залоз, що пов’язано з великою адаптаційною лабільністю фізіологічних функцій молодого організму.

У міру росту, розвитку та старіння організму маса щитовидної залози стає більшою маси надниркових залоз і разом з тим погіршуються адаптаційні можливості організму. Вагові співвідношення зазначених залоз у свиней різних порід, вирощених в індентичних умовах годівлі та утримання до 100 кг живої маси (вік 6 міс), наведено у таблиці 30.

Для великої білої, білої довговухої, великої чорної та естонської беконної порід характерне високе вираження даного показника — 68—75,3 %. Відомо, що одна з порід цієї групи (велика біла) має високі адаптаційні можливості й одержала поширення у багатьох кліматичних зонах. Муромська, миргородська, брейтовська та українська степова біла породи відрізняються мінімальними індексами (47—39,3 %).

Встановлено, що між рівнем розвитку м’ясності, якістю м’яса та масою надниркових залоз існує позитивний зв’язок.

У міру збільшення м’ясності знижується інтенсивність кольору м’яса, збільшується кількість у ньому води та зменшується маса надниркових залоз.

Науковими дослідженнями також встановлено взаємозв’язок між групами крові і енергією росту свиней.

Таблиця 31

Зв’язок груп крові та приростів свиней

(за даними Почерняєва Ф.К.)

Молодняк свиней, які мали групу крові Аа мали і більші середньодобові прирости (660г), найменша енергія росту була у свиней з групою крові Ао.

Завдання селекціонера зводиться до того, щоб при селекції свиней на м’ясність не втратити конституціональної якості — високої пристосованості організму. У племінних свиней це проявляється у зниженні багатоплідності, тому що в основі регулювання процесів репродукції та адаптації лежать одні й ті ж фізіологічні (ендокринні) фактори. У кнурів-плідників при цьому знижується статева активність, кількість спермопродукції та її запліднювальна здатність; у свиноматок порушується процес овуляції, знижується здатність до виношування поросят, змінюється молочна продуктивність; у приплоду знижується інтенсивність росту в ембріональний та постембріональний періоди, розвиток особин; у свиней на відгодівлі порушується обмін речовин, що супроводжується зниженням приростів живої маси та збільшенням витрат кормів на одиницю продукції. Такі тварини частіше хворіють.

ПОРОДИ СВИНЕЙ

ФАКТОРИ ПОРОДОУТВОРЕННЯ

В основу породоутворення покладена теорія формоутворювальних процесів. Порода є продуктом людської діяльності. Людина весь час спрямовувала свою діяльність на підвищення продуктивних якостей свиней та поліпшення інших корисних ознак. У процесі такої спрямованої діяльності формувалися нові спадкові якості. Ізолюючи свиней від природних умов, людина створила для них інші параметри життя, значно змінила характер годівлі, умови утримання і суттєво вплинула на процес відтворення.

З урахуванням відповідної природної пластичності організму свиней різні умови домашнього утримання спричинили значні відмінності їх від своїх диких предків. Домашні свині набули суттєво нових ознак, які не виражені або зовсім відсутні у диких форм.

Процес доместикації дав можливість у межах виду сформувати крайні форми, які стали основою для створення різноманітних за своїм призначенням та корисністю порід.

Таким чином, залежно від комплексу ознак, які характеризують будь-яку групу свиней, їх розділили на породи, які розводять у господарствах із певною господарською метою.

Порода — це сукупність тварин одного виду, яка сформувалася під впливом діяльності людини, характеризується спільністю походження ознак, високим їх успадкуванням і здатністю прогресивно змінюватися у майбутньому.

Більшість порід, які розводять в Україні, створені шляхом комбінативної мінливості, тобто комбінування різних генотипів та шляхом збагачення і поліпшення генотипів місцевих порід, які добре пристосовані до зональних умов годівлі й утримання.

У селекційному процесі шляхом схрещування низькопродуктивних тварин із високопродуктивними, яких інколи завозили із-за кордону, створювали на комбінативній основі цілком нові цінні популяції (рис. 16).

Породи	Вихідні породи
Українська степова біла	Місцеві × англійська велика біла
Миргородська	Місцеві × беркшири, велика біла англійська, темворси
Українська степова ряба	Місцеві × велика біла × беркшири, мангалицька
Полтавська м’ясна	Велика біла × миргородська, п’єтрен, ландрас, уессекс-седлбекська
Українська м’ясна
Велика чорна	Англійські місцеві довговухі × неаполітанські, китайські
Ландрас	Датські місцеві × англійська велика біла
Дюрок	Схрещуванням місцевих ліній червоних свиней США
П’єтрен	Беркширська × велика біла
Червонопоясна спеціалізована лінія м’ясних свиней	Полтавська × велика біла, ландрас, дюрок, гемпшир

Рис. 16. Схема походження найбільш поширених свиней в Україні

Вперше методику породоутворення розробив академік М. Ф. Іванов, який у 1926 р. розпочав цю роботу і за короткий час створив українську степову білу породу свиней.

Теоретичні розробки селекції, які запропонував М. Ф. Іванов, знайшли широке впровадження в породоутворювальному процесі колишнього СРСР та багатьох країн світу. На цьому принципі селекціонери удосконалювали існуючі та виводили нові породи. Методичний принцип виведення нових порід, який розробив М. Ф. Іванов, можна сформувати так:

ретельний відбір за міцністю конституції батьківських пар;

жорстке вибракування тварин, які не відповідають цільовому стандарту;

закріплення бажаних успадкованих якостей шляхом застосування інбридингу;

відбір кращих потомків за бажаними ознаками неспоріднених між собою тварин і утворення на їх основі структурних започаткувань породи — ліній та родин;

спрямоване вирощування молодняку, яке включає повноцінну годівлю, правильне утримання та активний моціон з метою визначення потенційних можливостей створених генотипів.

Основним фактором створення нової породи є соціальне замовлення на якість продукції та певні зональні вимоги при розведенні свиней. Щодо української степової породи, то тут виникла потреба в тваринах, які б добре пристосувалися до розведення на півдні України в умовах жаркого клімату і були невибагливі до якості годівлі. Порода формувалася на базі місцевих низькопродуктивних генотипів, які були дуже витривалими, невибагливими до утримання і годівлі, мали міцну конституцію, що еволюційно сформувалася в умовах цієї зони. За вісім років М. Ф. Іванов створив племінне ядро нової високопродуктивної породи свиней, яка зберегла бажані властивості місцевих свиней.

Створення української степової породи свиней у нашій країні показало, що шляхом обґрунтованої цілеспрямованої селекції можна впливати на продуктивні якості тварин, а сама селекція тут перетворюється у виробничу силу, з допомогою якої створюють ознаки, бажані для людини.

Значний вклад у теорію і практику племінної справи в свинарстві внесли академік Л. К. Гребінь і професор О. П. Бондаренко.

За даними багатьох вітчизняних вчених (О.І. Овсянников, Ф.К. По-черняєв, П.П. Остапчук, В.П. Рибалко) доведено, що породоутворення в цілому проводилось трьома шляхами:

Перший — це виведення порід без міжпородного схрещування на основі акліматизації імпортних порід та поглибленої племінної роботи з тваринами в бажаному напрямі. На такій основі була створена вітчизняна велика біла порода свиней.

Другий шлях —це створення порід на основі поліпшення місцевих груп свиней. За цим методом виведена миргородська, а в регіонах Росії — лівенська, брейтовська, муромська та уржумська породи.

Тепер у нашій країні місцевих неполіпшених свиней майже немає, тому нові породи створюють на основі схрещування висококультурних порід. Таким шляхом виведені українська м’ясна і полтавська м’ясна породи свиней.

Процес породоутворення триває і нині. Залежно від потреби змінюються напрями продуктивності існуючих порід та створюються нові породи або пластичні популяції свиней, які за короткий час можуть суттєво змінити свій продуктивний статус.

Нова популяція набуває статусу породи, якщо вона достатньо чисельна, щоб забезпечити аутбредне розведення. Вона повинна мати динамічну структуру, яка б забезпечила її розвиток, і характеризуватися консолідованою спадковістю для збереження своєї специфічності.

Удосконалення існуючих порід — це невід’ємний елемент племінної роботи, яка забезпечує прогрес галузі. Одні й ті ж породи не можуть існувати постійно в незмінному стані. Динамізм потреби людини в якості і кількості продукції свинарства зумовлює розгортання робіт щодо виведення нових порід, ліній і типів Свиней.

При виведенні нових м’ясних типів чи ліній селекцію ведуть не тільки на високу продуктивність, а й на здатність тварин реалізувати свій генетичний потенціал в жорстких умовах промислової технології протягом усього періоду.

Породоутворювальний процес в Україні — це науково обґрунтована цілеспрямована, скоординована система, яка спроможна за короткий час задовольнити вимоги споживача в якісній свинині.