Гамма-глобулінова забезпеченість організму

3-місячних поросят різних порід (за Доброхотовим Г. М.)

Аналіз наведених матеріалів свідчить, що пігментовані породи: північнокавказька, миргородська, велика чорна, беркширська — широка, пряма без западин та перехватів при з’єднанні з грудною відрізняються невеликою кількістю крові в організмі (на 1 кг живої маси 39,2—43,5 г), але в сироватці крові міститься підвищена кількість гамма-глобуліну (1,58—2,26 г на 100 г сироватки).

Для свиней білих порід генетичного потенціалу великої білої породи характерний порівняно високий вміст гамма-глобуліну (1,63—1,80 г на 100 г сироватки крові) та висока забезпеченість організму кров’ю (45,8—56,7 г на 1 кг живої маси). Винятком є уржумська, муромська та кемеровська породи.

На формування конституціонального типу, зміцнення конституції свиней впливає генотип особини, біологічно повноцінна збалансована годівля, оптимальні умови утримання та догляду у зимовий нелітній періоди, режим експлуатації, селекційна робота.

При оцінці конституції та екстер’єру свиней перш за все необхідно врахувати стан їх вгодованості, тобто кондицію. Залежно від господарського використання розрізняють три основні кондиції свиней: племінну (заводську), виставочну і відгодівельну. Кожна з них досягається відповідними умовами годівлі і утримання тварин. Поряд з цим існують кондиції, які характеризують відхилення від норми: ожиріння та виснаження.

Екстер’єр свиней та методи його оцінки. Вивчення конституції починається з оцінки екстер’єру, в основі вчення про екстер’єр лежить аксіома про зв’язок форми та функції.

Екстер’єр — це зовнішня будова тварини у зв’язку з її біологічними особливостями та господарською цінністю.

Для спеціаліста облік особливостей екстер’єру в загальній оцінці свиней має важливе значення, бо при цьому оцінюються не лише конституціональні якості, а й рівень розвитку м’ясності — головної ознаки продуктивності у сучасних порід свиней. Оцінка екстер’єру повинна базуватися на стандартах, встановлених для кожної породи, породної групи або групи порід одного напряму продуктивності. Для правильної його оцінки, крім загальних принципів та підходів, необхідні конкретні практичні знання: вік свині, напрям продуктивності, стать, фізіологічний стан та інше. Оцінці підлягають лише тварини, що знаходяться у нормальному стані вгодованості.

При оцінці екстер’єру ставиться завдання визначити форми будови тіла, міцність конституції свиней, стан їх здоров’я, здатність для використання в умовах промислової технології (рис. 9).

Для описання екстер’єру тіло свині умовно поділяють на передню, середню та задню частини. До передньої частини відносять голову, шию, плечі, холку, грудну клітку та передні кінцівки; до середньої — спину, поперек, боки, черево, передній та задній пах, соски; до задньої — крижі, окороки, задні кінцівки та статеві органи. Оцінку екстер’єру необхідно проводити у відповідній послідовності від голови до хвоста; спочатку вивчають статі передньої частини, потім — статі середньої і в останню чергу — статі задньої частини.

Рис. 10. Статі свині:

1 — голова; 2 — ганаші; 3 — вуха; 4 — шия; 5 — підгруддя; 6 — холка; 7 — лопатка; 8 — плече; 9 — п’ястя; 10 — бабка передньої кінцівки; 11 — спина; 12 — грудна клітка; 13 — поперек; 14 — здухвинна ділянка; 15 — черево; 16 — препуцій; 17 — крижі; 18 — окіст; 19 — сідничні горби; 20 — скакальний суглоб; 21 — бабка.

Передня частина. Голова має різну форму. Будову голови зумовлює кісткова основа — череп, форма та розмір якого передаються спадково. Голову свиней оцінюють насамперед за розміром, довжиною, лінією профілю. За розміром вона повинна бути пропорціональною тулубу; Загальним критерієм для визначення є гармонійність будови тварини, коли голова пропорціональна тулубу, не виділяється більшим або малим розміром. Свині з грубою головою не бувають скороспілими. Мопсовидна, перерозвинута голова свідчить про слабку конституцію; довга, вузька — ознака примітивності породи.

Нормальна голова має широкий лоб та широко поставлені блискучі очі. Щелепи повинні бути нормально розвинуті та симетричні. Значним недоліком є зменшення однієї з щелеп, внаслідок чого відсутній нормальний прикус. У зв’язку з цим тварини погано пережовують корми і відстають у розвитку. Значною вадою є косорилість, тобто скривлення рила у боки.

Форму профілю голови свиней оцінюють за лінією, що йде від п’ятачка по носових кістках через лоб до потиличного гребеня. Курносість у нормі спостерігається у беркширів (мопсовидність), однак для свиней великої білої та інших порід є значною вадою. Для останніх характерна голова з трохи угнутим профілем.

Вуха у свиней різних порід різні за формою і розміром. Так, у ландрасів та свиней великої чорної, білої довговухої, полтавської та української порід вуха нависають на очі; у свиней великої білої, миргородської, північнокавказької, української степової білої й інших порід — невеликі, спрямовані вперед, у боки.

Ганаші у свиней повинні бути виповненими, але не відвислими. Лише у свиней сального типу можливі дещо важчі ганаші. Зуби. У дорослої свині 44 зуби, з них 12 різців, 4 ікла та 28 кутніх (у кожній щелепі та з кожного боку по 7).

У свиней культурних порід спостерігається порівняно невелика різниця у зміні зубів (табл. 28).

Шия в усіх свиней універсального типу повинна бути середньої довжини, щоб переходила у тулуб без перехватів. Плоска довга шия — показник пізньоспілості тварин, коротка жирна характерна для сальних свиней.

Таблиця 28