3. Основні методи аналізу ризиків

При управлінні проектами важливо вчасно звернути увагу на визна­чення ризику в процесі оцінки доцільності прийняття тих чи інших рі­шень. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам необхід­ної інформації та даних для прийняття рішень про доцільність участі в проекті та розробки заходів по захисту від можливих фінансових втрат.

Організація робіт по аналізу ризиків може виконуватися у такій по­слідовності:

1. Підбір досвідченої команди експертів.

2. Підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами.

3. Вибір техніки аналізу ризику.

4. Встановлення факторів ризику та їх значимості.

5. Створення моделі механізму дії ризиків.

6. Встановлення взаємозв'язку окремих ризиків та сукупного ефек­ту від їх дії.

7. Розподіл ризиків між учасниками проекту.

8. Розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту. Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кіль­кісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розмі­ри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують ме­тод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та поне­сені витрати.

Експертний метод, відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення ду­мок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встано­вити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень, так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявлен­нях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхово­го та грального ризику.

Статистичний метод спочатку використовувався в системі ПЕРТ (РЕКТ) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод стати­стичних випробувань (метод "Монте-Карло"). До переваг цього методу належить можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу на те, шо початковим пунктом в аналізі ризику проекту є встано­влення невизначеності, притаманної грошовим потокам проекту. Цей аналіз можна проводити декількома шляхами, від неформального суд­ження до комплексних економічних та статистичних аналізів, що вклю­чають самостійні підрахунки до великомасштабних комп'ютерних мо­делей.

Методики визначення ризику проекту:

1. Аналіз чутливості реагування.

Аналіз чутливості проекту покликаний дати точну оцінку того, наскільки має змінитися ефективність проекту в разі певної зміни хоча б одного з вихідних його параметрів. Чим сильніша ця за­лежність, тим вищий ризик реалізації проекту. Інакше кажучи, незначне відхилення від початкового задуму здатне суттєво впли­нути на успіх проекту в цілому.

Аналіз чутливості проекту застосовують у двох випадках:

1. Для визначення факторів, що найбільшою мірою вплива­ють на результати його здійснення.

Серед факторів, що аналізуються, можуть бути: тривалість інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг продажу, плата за позикові кошти, вартість сировини, податки тощо.

У результаті проведення розрахунків визначають фактори, що мають найбільший вплив на ЧТВ проекту. Ознайомленість з таки­ми факторами дозволяє вчасно вжити додаткових заходів щодо зменшення вірогідності настання небажаних подій.

2. Для порівняльного аналізу проектів.

Метод ЧТВ базується на методології дисконтування грошових пото­ків. Для застосування цього підходу ми використаємо такі етапи:

1. Знаходимо теперішню вартість кожного грошового потоку, вклю­чаючи як прибутки, так і витрати, дисконтовану на вартість ка­піталу.

2. Сумуємо ці дисконтовані грошові потоки, і отриманий результат визначимо як чисту теперішню вартість проекту. Якщо ЧТВ>0, то проект доцільно прийняти. У протилежному випадку — від нього слід відмовитися. Якщо ми маємо два проекти, що виключають один одного, то перевага віддається проекту з більшим значенням ЧТВ.

Очікувані фіксовані та змінні витрати проекту будемо називати базо­вими, оскільки у ході управління вони будуть змінюватися. В аналізі чут­ливості ми змінюємо кожну змінну величину на декілька визначених процентних пунктів вище та нижче очікуваної величини, не зачіпаючи інших факторів. Таким чином, визначаємо вплив кожного фактора (обсяг продажу, змінні фактори і вартість капіталу) на значення ЧТВ. Набір зна­чень ЧТВ зображується на графіку разом із змінною величиною, яка бу­ла змінена. Схема показує графіки чутливості проекту для трьох ключо­вих вхідних змінних величин (чим крутіший нахил, тим чутливіша ЧТВ до змін у змінних величинах. Якщо ми розглядаємо два проекти, то той, який із крутішими лініями чутливості, буде ризикованішим ).