2. Аналіз сценарію.

Найбільш простим методом формального опису невизначеності є аналіз можливих сценаріїв розвитку. Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє оцінити одночасний вплив кількох параметрів на кінцеві результати проекту через ймовірність настання кожного сценарію.

При цьому економіст відбирає "поганий" набір обставин (низька ціна продажу, низький обсяг продажу, високі змінні витрати на одиницю тощо), базовий та "добрий". Потім розрахо­вуються ЧТВ при поганих і сприятливих обставинах і порівнюються з очікуваною ЧТВ або ЧТВ у базовому випадку.

Приклад розрахунку

Сценарій	Ймовірність виходу (Рі)	Обсяг продажу, од.	Ціна про­дажу, грн.	ЧТВ, тис. грн.
Найгірший випадок	0,25	15000	1500	5768
Базовий випадок	0,50	20000	2000	6989
Найкращий випадок	0,25	25000	2500	23390

Коефіцієнт варіації ЧТВ проекту можна порівняти з коефіцієнтом "середнього проекту", щоб отримати уявлення про відносну ризиковість проекту. Існуючі проекти корпорації в середньому мають коефіцієнт ва­ріації приблизно 1,0. Таким чином, на основі цього виміру ризику проек­ту менеджери корпорації дійдуть висновку, що даний проект більш ризи­кований, ніж "середній" проект корпорації.

3. Ринковий ризик (або бета-ризик).

Розглянемо за допомогою прикладу.

Середніми ризиками вважаються ті, що мають тенденцію піднімати­ся й зменшуватися синхронно з розвитком загального ринку. Визначимо рівняння ринку:

Наприклад, р, = 1,1; &,у = 8%; к„, = 12%. Таким чином, вартість капі­талу дорівнює 12,4%.

Тобто, інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком тільки у тому випадку, якщо вона споді­вається заробити 12,4%, або більше, на цих грошах.

Якщо загальний бета-коефіцієнт корпорації знаходиться в інтервалі між 1,1 та 1,5, то його точне значення буде залежати від розміру інвести­цій у проект.

Результати розрахунків можна зобразити графічно, де на осі X — ри­зик (Р, = 0,5; 1,1; 1,5), а на осі У — норма прибутку (10%, 12%, 14% від­повідно до розрахунків). Якщо ймовірна норма прибутку даного проекту знаходиться вище прямої, тоді цей проект варто реалізовувати, оскільки його ймовірної норми прибутку більше, ніж достатньо для компенсації ризику, і навпаки. Отже, чим вищий бета-ризик, тим більш необхідною є норма прибутку для компенсації інвесторам за цей ризик.

4. Визначення точки беззбитковості

Даний показник характеризує обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції збігається з ви­тратами виробництва. Показник розраховується як на основі графічного методу, так і за математичною формулою. При визначенні даного показни­ка витрати на виробництво продукції поділяються на умовно-постійні (Вп) та змінні (Вз). Відповідно, точка беззбитковості визначається за формулою:

де О — точка беззбитковості, од.;

Вп — постійні витрати (не змінюються при зміні обсягу вироб­ництва) на всю програму проекту, грн.;

Ц— ціна одиниці продукції, грн.;

Вз — витрати змінні (змінюються прямо пропорційно обсягу ви­робництва) на од., грн.