Розділ 2. Захист авторських і суміжних прав. Загальні положення.

Однією з важливих умов успішного розвитку науки, літератури і мистецтва є не тільки визнання за авторами творів і особа ми, які їх правомірно використовують, визначених суб'єктивних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного правового захисту. Поняттям "захист авторських і суміжних прав" охоплюється сукупність заходів; спрямованих на відновлення або визнання авторських і суміжних прав та захист інтересів їх власників при порушенні цих прав або їх оспорюванні.

Чинне законодавство містить достатню регламентацію видів, форм, засобів і способів захисту авторських і суміжних прав. На жаль, не всі можливості, закладені в нормах права, реалізуються на практиці. Багаторічний досвід засвідчує, що справи, пов'язані із захистом авторських і суміжних прав у судах, становлять дуже незначний відсоток серед інших цивільних справ.

Варто зауважити, що в останні роки в Україні спостерігається значне зростання порушень авторських і суміжних прав, що пов'язано з появою безлічі приватних видавництв, фірм звукозапису, відео залів та засобів масової інформації. Особливо часто порушуються права іноземних авторів та юридичних осіб. За цих умов знання форм, засобів і способів захисту авторських та суміжних прав має неабияке значення.

У загальному вигляді право на захист можна визначити як на дану правомочній особі можливість застосування заходів право охоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Предметом захисту є не тільки суб'єктивні авторські і суміжні права, а й інтереси, що охороняються законом (ст.4 Цивільного процесуального Кодексу України).

Суб'єктами права на захист є передовсім самі автори творів науки, літератури і мистецтва, власники авторських чи суміжних прав, а також їхні спадкоємці та інші правонаступники. За життя автора твору відповідно до загального правила тільки сам автор твору або його уповноважений представник може виступати з вимогою про захист порушених прав чи таких, що оспорюються.

Після смерті автора твору вимоги, що випливають з порушення його права авторства, неправильного зазначення імені автора, недоторканності твору, можуть бути заявлені спадкоємцями автора твору, особою, на яку автор у своєму заповіті поклав охорону своїх творів після його смерті, а також прокурором. Порушення, що торкаються майнових прав спадкоємців, дають останнім право на захист своїх майнових інтересів.

Порушником авторських чи суміжних прав є будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" та інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері авторських і суміжних прав.

Захист авторських чи суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється у передбаченому законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів захисту прав.

Під формою захисту прав розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом. Розрізняють дві основні форми захисту прав — юрисдикційну і неюрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту — це діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених суб'єктивних авторських і (або) суміжних прав чи тих, котрі оспорюються. Суть її полягає в тому, що особи, права і законні інтереси яких порушені, звертаються за захистом до державних чи інших компетентних органів, наприклад до суду, третейського суду, уповноважених ужити необхідних заходів для відновлення порушених прав і припинення правопорушення.

Якщо авторські чи суміжні права порушені або оспорюються, суд зобов'язаний прийняти і розглянути по суті позовну заяву. Відповідно до загального правила позов заявляється за місцем знаходження відповідача

Спеціальною формою захисту авторських чи суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Відповідно до закону потерпілий може звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів до певного органу державного управління, вищого органу відповідача, творчого союзу або Антимонопольного комітету України. Засобом захисту в даному разі є не позов, а скарга, порядок подачі і розгляду якої регламентуються адміністративним законодавством.

Неюрисдикційна форма охоплює дії громадян і юридичних осіб із захисту авторських і суміжних прав, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних чи інших компетентних органів. Зрозуміло, що тут маються на увазі тільки законні засоби захисту прав, які треба відрізняти від брутальних самоуправних дій, заборонених законодавством.