Розділ 3. Права на зазначення походження товарів. Поняття та критерії охороноспроможності.

Зазначення походження товарів поділяються на прості й кваліфіковані.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що пря­мо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару (наприклад, "Зроблено в Києві"). Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається як найменування товару або як складова частина його найменування.

Кваліфіковане зазна­чення походження товару поділяється на назву місця походжен­ня товару і географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов із характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару — це назва гео­графічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, ре­путацію або інші характеристики, здебільшого зумовлені харак­терними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначен­ня походження товарів" правова охорона простого зазначення похо­дження товару надається на підставі його використання, тобто про­сте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Кваліфікованому зазначенню походження товару правова охорона надається на підставі його реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації (ст.6). Правова охорона простого зазначення походжен­ня товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є не­правдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо справжнього географічного місця походження товару.

У зв'язку з тим, що згаданим законом регулюються питання, пов'язані з правовою охороною кваліфікованих зазначень поход­ження товарів, далі йтиметься саме про них.

Назва місця походження товару, незважаючи на схожість із знаком для товарів і послуг, має низку специфічних критеріїв, які і зумовили необхідність вирізнення її як самостійного об'єкта прав інтелектуальної власності. Передусім назва місця походжен­ня товару має містити пряму чи опосередковану вказівку на те, що він походить із географічного місця, з офіційно визначеними межами (країна, регіон як частина країни, населений пункт то­що). Назвою місця походження товару може бути історична на­зва географічного місця, якщо з даною назвою асоціюється кон­кретна країна, місцевість або населений пункт. В окремих випад­ках назвою місця походження товару може бути визнано також позначення, яке хоча і не належить прямо до назв географічних місць, але набуло географічного сенсу.

Таким чином, спосіб вказівки на місце походження товару може бути будь-яким, важливо лише, аби позначення асоціюва­лося у споживачів з певною назвою місця походження товару. Якщо таких асоціацій не виникає, позначення як назви місця походження товару не може бути зареєстровано. Так, не виз­нається назвою місця походження товару позначення, хоча й та­ке, що є назвою або містить назву географічного місця, але стало загальновживаним в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до місця його походження (видова назва товару). Наприклад, не були б визнані назвами місця походжен­ня товару такі назви, як швейцарський сир, ризьке пиво, ковба­са "Одеська".

На відміну від знака для товарів і послуг до назви місця по­ходження товару не висувається критерій новизни. Це і зро­зуміло, оскільки назви географічних місць, які включаються до позначення товарів, не є новими. Навпаки, саме тому, що вони відомі публіці й у позначеному цією назвою географічному місці є характерні природні умови чи поєднання природних умов та людського фактора, що надають товару особливих властивостей, вони і підлягають правовій охороні. З цих же підстав до назви місця походження товару не застосовується поняття пріоритету.

Другим критерієм назви місця походження товару як спе­цифічного об'єкта прав інтелектуальної власності є той факт, що товар, позначений цією назвою, повинен мати відповідні власти­вості, які суто або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов із характерним для даного географічного місця людсь­ким фактором. При цьому виробництво або видобування і пере­робка товару, позначеного цією назвою, мають здійснюватися в межах даного географічного місця. Якщо властивості і якості то­варів ніяк із місцем їхнього виробництва не пов'язані, позначен­ня товарів, що збігаються з назвами географічних місць, назвами місця походження товару визнаватися не можуть. Специфічні властивості, які вправі очікувати споживачі від товару, позначе­ного його прив'язкою до певного географічного місця, повинні мати стабільний, стійкий і відомий характер. Як правило, вони зумовлюються особливими природними умовами географічного середовища (Краснодарський чай, ніжинські огірки тощо) і (або) професійним досвідом і традиціями виробництва осіб, які виго­товляють товари і проживають у даній місцевості (наприклад, хохломський чи петриківський розпис).

Нарешті, назва місця походження товару стає самостійним об'єктом правової охорони тільки тоді, коли права на неї у вста­новленому законом порядку зареєстровані в Патентному відомстві України. У цій своїй якості назва місця походження то­вару нічим не відрізняється від інших об'єктів прав інтелектуаль­ної власності, права на які набуваються користувачами тільки з моменту їхньої державної реєстрації.

Ще ближчими одне до одного є назва місця походження то­вару і географічне зазначення походження товару. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" та Паризької конвенції з охорони промислової власності географічне зазначення походження є самостійним об'єк­том прав інтелектуальної власності, причому таким об'єктом, охорона прав на який має бути забезпечена в усіх країнах Па­ризького Союзу.товару Водночас Паризька конвенція встановлює лише рекомендаційний перелік заходів захисту від помилкових гео­графічних зазначень походження товарів, відносячи дане питан­ня до національного законодавства країн-учасниць.

Як правило, під географічним зазначенням походження това­ру розуміють усі вирази чи всі знаки, які використовуються для того, щоб показати, що даний продукт вироблений певною країною або групою країн, у конкретному районі чи іншому виз­наченому географічному місці. Порівнюючи географічне зазна­чення походження товару з назвою місця походження товару, можна знайти як схожі риси, так і відмінності між ними. Спільним для них є те, що обидва вони прямо чи опосередкова­но вказують на назву географічного місця, з якого даний товар походить. Однак якщо географічне зазначення походження това­ру вказує на те, що цей товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, зумовлені специфічними для даного гео­графічного місця природними умовами та (або) людським фак­тором, то назва місця походження товару свідчить ще і про те, що він має особливі властивості, виключно або головним чином за­лежні від природних і (або) людських факторів, притаманних конкретній назві географічного місця.

Крім того, якщо географічне зазначення походження товару може бути виражене в будь-якій формі, у тому числі зображу­вальній, наприклад, у вигляді використання силуету пам'ятника Богдану Хмельницькому стосовно Києва або Ейфелевої вежі сто­совно Парижа, то як назва місця походження товару може вико­ристовуватись лише назва відповідного географічного місця. На­решті, на відміну від географічного зазначення походження това­ру для назви місця походження товару характерна певна міра по­пулярності назв географічних місць, що обираються для позна­чення товарів. Якщо перші лише деякою мірою констатують факт виробництва товару у певній місцевості, то другі — вже на­були суспільного визнання завдяки особливим властивостям гео­графічного середовища місця походження товару.

Порівняно із знаками для товарів і послуг зазначення поход­ження товарів менш різноманітні, оскільки чинне законодавство пов'язує їх лише з однією формою індивідуалізації товару — на­звою географічних місць. Із суті даного об'єкта прав інтелектуаль­ної власності випливає, що він може виражатися у словесній чи зображувальній формі. Це може бути назва країни (Український), населеного пункту (Київський), місцевості (Крим) чи іншого ге­ографічного місця (Волинь), а також зображення історичного пам'ятника (Печерська лавра, Андріївська церква в Києві).