Тема 2. Інститут авторських і суміжних прав. Авторськи права.

Об’єкти авторських прав. Поняття та критерії охороноспроможності об’єктів авторських прав. Творчий характер твору. Об’єктивна форма і відтворення твору. Виконання формальностей. Правове значення окремих елементів твору Елементи твору юридично байдужі і юридично значимі. Твори, що не охороняються як об’єкти авторських прав.

Види об’єктів авторських прав. Твори науки, літератури, мистецтва і архітектури. Твори, що охороняються як об’єкти авторського права (літературний твір, промова, щоденники, переклад, музичний твір, вистава, аудіовізуальні твори, твори мистецтва і архітектури і т.д). Особливості охорони авторських прав об’єктів архітектури і містобудування. Оприлюднені і неоприлюднені твори. Опубліковані і неопубліковані твори. Твори оригінальні і похідні. Службові і неслужбові твори.

Суб’єкти авторських прав. Автори творів. Співавторство (роздільне, нероздільне). Спадкоємці. Об’єм авторських прав, що переходять у спадщину.

Правонаступники авторських прав. Організації, що управляють майновими правами власників авторських прав на колективній основі.

Права на твори науки, літератури і мистецтва (авторськи права). Особисті немайнові права на твори. Право авторства. Право на авторське ім’я (псевдонім, анонімність). Право на захист репутації автора.

Майнові права на твори. Право на відтворення творів. Право на публічний показ і право на публічне виконання творів. Право на публічну демонстрацію і право на публічне сповіщення творів. Право на переклад і право на переробку твору. Право на розповсюдження і право на імпорт творів.

Право на участь у практичній реалізації творів (проектів), право слідування, Право на винагороду авторів службових творів.

Вільне використання творів.

Строк дії авторських прав.

Передача прав на твір. Авторський договір. Предмет авторського договору. Строк дії авторського договору. Форма авторського договору. Відповідальність сторін. Припинення дії авторського договору.

Інститут авторських і суміжних прав. Загальні положення. Поняття та критерії охороноспроможності об’єктів авторських прав.

Чинне законодавство не містить легального визначення поняття твору, хоча вказує на ті критерії, яким він повинен відповідати, щоб користуватися правовою охороною. Згідно зі ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторські права поширюються на твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності незалежно від призначення та достоїнств твору, а також способу його вираження. Законом охороняються як оприлюднені, так і не оприлюднені твори, що існують у будь-якій об'єктивній формі.

Авторські права на твір не пов'язані з правом власності на матеріальний носій, в якому втілено твір. Тому відчуження його матеріального носія не означає відчуження авторських прав і навпаки. Виняток становлять лише твори образотворчого мистецтва чи архітектури. Власнику матеріального носія, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей носій без попередньої пропозиції його продажу авторові за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження носія неможливе, його власник повинен дозволити автору зробити копію твору у відповідній формі; якщо ж це стосується архітектурної споруди - фотографії твору (ст.12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Таким чином, творами є не матеріальні носії, а творча думка, що стала в них об'єктивною реальністю. Однак об'єктами авторських прав визнаються лише такі твори, які відповідають передбаченим законом критеріям охороноспроможності. Такими критеріями є творчий характер твору та об'єктивна форма його вираження.

Творчий характер твору

В самому законі поняття творчості не розкривається, у зв'язку з чим в юридичній літературі дається чимало його визначень. Так, одні автори вважають, що творчість — це свідомий і переважно трудомісткий процес, який має своєю метою досягнення певного результату. На думку інших, творчість є інтелектуальною діяльністю, яка завершується здійсненим актом, в результаті чого з'являються нові поняття, образи і (чи) форми їх втілення, що являють собою ідеальне відображення об'єктивної дійсності. Творчість визначається і як діяльність людини, яка породжує щось якісно нове та відрізняється неповторністю, оригінальністю й унікальністю.

Показником творчого характеру твору є його новизна, яка розглядається як синонім оригінальності. Вона може виражатися в нових змісті, формі твору, ідеї, науковій концепції тощо. В цьому плані будь-який твір характеризується оригінальністю, новизною, неповторністю та унікальністю.

Об'єктивна форма і відтворення твору

Твір як результат творчої діяльності людини стає об'єктом авторських прав лише за умови, що він виражений в якійсь об'єктивній формі. Доти, доки думки та образи автора не проявилися зовні, а існують лише у вигляді творчого задуму, вони не можуть бути сприйняті іншими людьми, а отже, не існує і практичної потреби в охороні прав на них. Щоб творчий результат набув суспільної значущості і характеру об'єкта авторських прав, він повинен бути втілений у якій-небудь об'єктивній формі: письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усній (публічне проголошення, виконання тощо), звуко- чи відеозапису (механічного, магнітного, цифрового, оптичного тощо), зображення (малюнок, ескіз, картина, план, креслення, кіно -, теле -, відео- чи фото кадр тощо), об'ємно-просторовій (скульптура, модель, макет, споруда тощо). Інакше кажучи, твір повинен існувати у формі, яка відокремлена від особи автора і набула самостійного існування. При цьому для визнання твору об'єктом авторських прав зовсім не потрібно завершення роботи. Закон однаковою мірою охороняє як завершені, так і незавершені твори, зокрема ескізи, плани та інші проміжні результати, що використовуються при створенні творів.

Закон передбачає, що авторськими правами охороняються будь-які виражені зовні твори, у тому числі й ті, об'єктивна форма яких не втілена в матеріальному носієві. Звичайно, захист таких творів, наприклад, привселюдно виголошених, але ніде не зафіксованих промов, є більш складним, аніж творів, втілених у якомусь матеріальному носієві. Але в принципі він може бути забезпечений.

Виконання формальностей

Для виникнення та здійснення прав на об'єкти авторських прав не потрібна реєстрація твору чи дотримання будь-яких інших формальностей. Це принципова позиція закону, відповідно до якої авторські права породжує сам факт створення твору (п.2 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Крім того, закон не вимагає підтвердження наявності в творі встановлених критеріїв охороноспроможності. У разі виникнення спору з приводу визнання того чи іншого результату інтелектуальної діяльності твором, він розв'язується судом, виходячи з наявності чи відсутності зазначених вище критеріїв охороноспроможності твору.

Треба мати на увазі, що після приєднання СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторські права на всіх друкованих виданнях ставиться знак правової охорони об'єктів авторських прав, який складається з трьох елементів:

• латинської літери «С» в окружності;

• імені або найменування власника авторських прав;

• року першого опублікування твору.

© Ф.Є.Клименко, В.М.Барабаш, 2002 р.

Використання знака правової охорони не означає впровадження в українське законодавство у сфері авторських прав вимоги виконання формальностей як умови виникнення правової охорони. Застосування цього знака залежить від волі власника авторських прав. Правовою охороною однаковою мірою буде користуватися і твір, на якому поставлений такий знак, і твір без такого знака. Основною метою позначення твору є оповіщення третіх осіб про те, що твір охороняється. Це слугує не тільки попередженням про заборону порушення чужих авторських прав, а й полегшує доведення вини особи, якщо вона вчинить порушення.

Правове значення окремих елементів твору

Об'єктом авторських прав є не тільки твір у цілому, а й частина твору (включаючи його назву), що є результатом творчої діяльності і може бути використана самостійно (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). У зв'язку з цим велике значення для розуміння суті правової охорони твору має виокремлення в ньому "юридично байдужих" і "юридично значимих" елементів. До юридично байдужих, тобто тих, що не мають правової охорони, елементів твору художньої літератури відносять теми, матеріал твору, сюжетне ядро, ідейний зміст. У теорії літератури ці елементи називаються змістом твору. Їх запозичення не є порушенням авторських прав. До змісту твору, який не захищається нормами авторських прав, належить і такий елемент твору, як його назва (заголовок). Однак, якщо назва оригінальна й відбиває творчу самобутність автора, вона користується правовою охороною.

До юридично значимих (тобто таких, що охороняються) елементів твору законодавство відносить художні образи та мову твору. Під художнім образом розуміється специфічна для мистецтва форма відображення дійсності і вираження думок та почуттів автора.

Зовнішньою формою твору є його мова, під якою розуміють властиві автору засоби та прийоми створення художніх образів, тобто сукупність зображувально-виразних засобів, що використані ним. Мова твору запозичена бути не може, цитування здійснюється з вказівкою джерела.

Теоретичне розмежування елементів твору на форму, яка охороняється законом, та зміст, що не охороняється, здійснюється стосовно не тільки художніх, а й наукових творів. Вважається, що елементи, які становлять зміст наукового твору (постановка наукової проблеми, метод наукового дослідження, наукові факти, інтерпретація, систематизація, гіпотеза тощо), самостійного правового значення не мають і не охороняються як такі.

До елементів наукового твору, які охороняються, належать:

• зовнішня форма, тобто його мова, що включає особливі наукові знаки і символи;

- внутрішня форма, яку становить прийнята автором послідовність викладу наукових понять, логіка, система розкриття наукових ідей і розташування матеріалу.

Твори, що не охороняються як об'єкти авторських прав

До творів, що не охороняються як об'єкти авторських прав, належать насамперед ті, що не мають хоча б одного з критеріїв охороноспроможності твору науки, літератури чи мистецтва. Так, якщо особою в процесі роботи досягнуто не творчий, а суто технічний результат, він нормами законодавства інституту авторських і суміжних прав не охороняється. До такого виду результатів відносять, зокрема, телефонні довідники, розклади руху, радіопередачі за умови, що укладачем не була застосована оригінальна система викладу довідкових даних. У спірних випадках наявність творчого внеску встановлюється експертизою.

Пункт 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що авторські права не поширюються на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, наукові відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Деякі з перелічених результатів творчої діяльності охороняються в рамках інших інститутів прав інтелектуальної власності, наприклад патентних прав. Таким чином, самі по собі ідеї, принципи, методи і подібні до них результати творчої діяльності в рамках інституту авторських і суміжних прав не охороняються.

Поряд із згаданими об'єктами існують твори, які мають усі критерії охороноспроможності, але не охороняються через пряме зазначення в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 10). До них належить шість категорій творів.

1. Не визнаються об'єктами авторських прав повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації. Такими, зокрема, є короткі повідомлення телеграфних інформаційних агентств, офіційна хроніка, повідомлення про кримінальні події. Автор чи орган масової інформації, який уперше опублікував повідомлення, має право вимагати від інших органів друку, які передають дану інформацію, щоб вони вказували на джерело її первісного оприлюднення. Якщо повідомлення супроводжується авторським коментарем, прогнозами, аналізом чи іншою інтерпретацією, воно отримує правову охорону.

2. Не охороняються авторськими правами твори народної творчості (фольклор). До них відносять частівки, приказки, анекдоти, танці, твори народних художніх промислів, народні костюми, традиційну архітектуру тощо. Причиною виключення цих творів зі сфери правової охорони є те, що їхнім автором є народ, їх треба відрізняти від творів, які мають конкретних авторів, але їх імена невідомі, наприклад, у разі анонімного опублікування твору. Такі твори охороняються як об'єкти авторських прав.

3. Зі сфери правової охорони вилучені видані органами державної влади офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру та їх переклади.

4. Зі сфери правової охорони вилучені державні символи України, державні нагороди, символи та знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ і організацій.

5. Зі сфери правової охорони вилучені грошові знаки, на які поширюються викладені вище положення стосовно державних символів.

6. Зі сфери правової охорони вилучені розклади руху транспортних засобів і телепередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних.