- •Е.А.Нестерович охорона інтелектуальної власності конспект лекцій
- •Тема 1. Система прав інтелектуальної власності. Права інтелектуальної власності та її правові інститути.
- •Вступ. Інтелектуальна власність як чинник економічного і соціального розвитку держави.
- •Репродуктивна та творча діяльність людини. Поняття інтелектуальної власності. Поняття права інтелектуальної власності.
- •Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави
- •Система законодавства у сфері інтелектуальної власності. Законодавча база з питань охорони інтелектуальної власності в Україні. Міжнародна система інтелектуальної власності.
- •Охорона інтелектуальної власності в Україні. Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
- •Тема 2. Інститут авторських і суміжних прав. Авторськи права.
- •Інститут авторських і суміжних прав. Загальні положення. Поняття та критерії охороноспроможності об’єктів авторських прав.
- •Види об’єктів авторських прав. Твори науки, літератури і мистецтва.
- •Оприлюднені (опубліковані) і неоприлюднені (неопубліковані) твори
- •Твори оригінальні і похідні
- •Службові і неслужбові твори
- •Субєкти авторських прав. Автори творів.
- •Організації, що управляють майновими правами власників авторських і суміжних прав на колективній основі
- •Права на твори науки, літератури і мистецтва (авторськи права). Загальні положення.
- •Право на публічну демонстрацію і право на публічне сповіщення.
- •Відповідальність сторін за порушення авторського договору. Загальні положення.
- •Тема 3. Інститут авторських і суміжних прав. Права на виконання, фонограми, відеограми та передачі (програми) організацій мовлення - суміжні права. Захист авторських і суміжних прав.
- •Розділ 1. Права на виконання, фонограми, відеограми та передачі(програми) організацій мовлення (суміжні права). Загальні положення.
- •Права на виконання
- •Права на фонограми і відеограми
- •Розділ 2. Захист авторських і суміжних прав. Загальні положення.
- •Способи цивільно-правового захисту авторських і суміжних прав
- •Кримінальна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав.
- •Тема 4. Інститу патентних прав.
- •Інститут патентних прав. Загальні положення. Об’єкти патентних прав.
- •Розділ 1. Винахід. Поняття та критерії патентоспроможності винаходу.
- •Об'єкти винаходу
- •Об'єкти, які не визнаються винаходом
- •Промислова придатність винаходу
- •Новизна корисної моделі
- •Розділ 3. Поняття та критерії патентоспроможності промислового зразка
- •Розділ 4. Суб’єкти патентних прав. Автори винаходів, корисних моделей і промислових зразків.
- •Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Загальні положення.
- •Права та обов’язки патентоволодільців. Загальні положення.
- •Захист патентних прав. Загальні положення.
- •Тема 5. Інститут прав на позначення учасників цівільного обороту та введеної в цівільний оборот продукції.
- •Розділ 1. Права на фірмові найменування. Поняття та критерії охороноспроможності фірмового найменування
- •Розділ 2. Права на знаки для товарів і послуг. Поняття та критерії охороноспроможності знака для товарів і послуг.
- •Розділ 3. Права на зазначення походження товарів. Поняття та критерії охороноспроможності.
- •Зазначення походження товарів, яким не надається правова охорона
- •Тема 6. Інститут прав на нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності.
- •Поняття та критерії охороноспроможності комерційної таємниці.
Твори оригінальні і похідні
В українському законодавстві існує також розподіл творів на оригінальні (самостійні) і похідні (залежні). Практичне значення такої класифікації полягає в тому, що, якщо оригінальні твори використовуються їх авторами виключно на власний розсуд, то для використання похідних творів потрібно одержати дозвіл власників авторських прав на ті твори, на основі яких вони створені.
Оригінальним є такий твір, всі основні елементи якого створені самим автором. Нагадаємо, що відповідно до сучасної доктрини інституту авторських і суміжних прав елементами, які охороняються, визнаються мова твору (зовнішня форма) і система образів (внутрішня форма). Зміст твору, не пов'язаний з його формою, законом не охороняється. Тому твір, який запозичає елементи змісту іншого твору (тема, сюжетне ядро, матеріал тощо), але має нову форму (зовнішню і внутрішню), вважається оригінальним.
Закон визнає об'єктом авторських прав і так звані похідні (залежні) твори, при створенні яких частково запозичаються елементи чужого твору. Основним критерієм для надання їм правової охорони є вимога творчої самостійності порівняно з оригіналом. Як правило, це виражається в наданні твору нової форми, яка відображає оригінал. Для цього вимагаються не тільки спеціальні знання, а й значні творчі зусилля, які є достатньою підставою для правової охорони залежних творів.
Другою неодмінною умовою виникнення авторських прав на такий твір є дотримання його творцем прав автора твору, який зазнав перекладу, переробки, аранжування тощо. Як правило, закон вимагає, щоб з автором оригіналу був укладений договір на використання його твору для створення на його основі іншого твору, або принаймні автору гарантувалися дотримання особистих немайнових прав і виплата справедливої винагороди. Якщо створення похідного твору супроводжувалося порушенням авторських прав, він не є об'єктом авторських прав, що не гарантує його захисту.
До похідних творів належать переробки (наприклад оповідальних творів на драматичні), переклади на іншу мову, аранжування та оркестровки, відтворення творів живопису засобами ліплення, анотації, реферати, резюме, огляди тощо.
Службові і неслужбові твори
Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає службовий твір як такий, що створений автором у порядку виконання службових обов'язків, відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем (ст.1).
Правовий
режим службових творів має свої
особливості. Так, інститут авторських
і суміжних прав виходить з того положення,
що особисті немайнові права на службовий
твір належать його автору. Зокрема автор
користується правом на ім'я, на захист
репутації. Роботодавець не може без
згоди автора вносити в твір будь-які
зміни. Однак права автора не мають
необмеженого характеру. Враховуючи, що
роботодавець доручав автору створити
твір, аби він міг бути використаний з
певною метою, автор не
може
перешкоджати тому, щоб на титульній
сторінці чи у вихідних даних зазначалися
найменування або офіційний символ
організації, де був створений твір.
Згідно з п.2 ст.16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права на службовий твір належать особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах, тобто роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і його роботодавцем. Це означає, що автор не вправі без згоди роботодавця передати створений ним твір для використання іншим особам. Навпаки, роботодавець має право використовувати такий твір у своїх власних інтересах та виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей твір.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» закріплює за роботодавцем усі майнові права на твір, у тому числі право на використання його будь-якими способами, а також виходить з того, що відповідні права переходять до роботодавця на весь строк їхньої дії (ст.16). Однак це є лише загальним правилом, яке застосовується тоді, коли в договорі між роботодавцем і автором не передбачено інше. Сторони можуть домовитися про те, що роботодавець набуває право лише на використання твору з метою, зумовленою службовим завданням, і що строк дії його прав обмежується певним терміном.
Специфічно вирішується і питання про винагороду за використання службових творів. Розмір авторської винагороди за кожен вид використання службового твору і порядок її виплати встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (п.З ст.16). Це дає підстави для висновку, що використання службових творів підлягає додатковій оплаті. Але коли автор відмовляється від одержання винагороди за використання твору, створеного в порядку виконання службових обов'язків, це не буде порушенням закону. Спори з цього питання розв'язуються у суді.
Інститут авторських і суміжних прав виходить з того, що правовідносини між авторами, які створили службові твори, та їхніми роботодавцями регламентуються укладеним між ними трудовим договором чи контрактом. Такий договір (контракт) може, зокрема, передбачати збереження права на використання творів за автором, включати умови використання службових творів, встановлювати порядок визначення розміру додаткової винагороди, а також містити інші умови, що не суперечать чинному законодавству. Укладання між працівником-автором і роботодавцем користувачем твору якогось спеціального авторського договору закон не вимагає.
Стосовно створених у порядку виконання службових обов'язків енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних і таких, що продовжуються, збірників наукових праць, газет, журналів тощо закон встановлює більш суворий правовий режим порівняно з іншими службовими творами. В даному випадку діє норма, відповідно до якої видавцям зазначених видань належать майнові права на такі видання в цілому. Це, наприклад, означає, що журналіст, який перебуває в штаті газети, не вправі претендувати на одержання особливої винагороди за використання матеріалу, створеного ним у порядку виконання своїх службових обов'язків. Вважається, що його творча праця вже оплачена газетою, й остання придбала майнові права на цей матеріал.
