Права та обов’язки патентоволодільців. Загальні положення.

З прийняттям законів "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та "Про охорону прав на промислові зразки" в Україні відновлена патентна форма охорони прав на винаходи і промислові зразки, що є суттєвим моментом у реформі державної системи правової охорони інтелектуальної власності. Патент знову, як і 80 років тому, став єдиним охоронним документом, за допомогою якого засвідчуються права на винаходи, промислові зразки, а також на новий об'єкт інституту патентних прав в Україні — корисні моделі.

Перехід України до ринкової економіки зумовив перетворення науково-технічних розробок на товар, а це об'єктивно вимагало гарантування розроблювачам нової техніки та набувачам їхньої продукції можливості реально розпоряджатися творчими результатами.

Відновлена в Україні патентна форма охорони прав на винаходи і промислові зразки має ту саму сутність, якою вона є в усьому світі. Особі, яка своєю творчою працею створила нове технологічне, технічне або художньо-конструкторське рішення, гарантується можливість отримання вигоди з монопольного володіння правами на нього упродовж встановленого законом терміну. Надання такої можливості здійснюється в межах спеціальної процедури, що включає доведення до відома суспільства даних про створене рішення, перевірку компетентним державним органом того, чи справді воно збагачує світовий рівень техніки, і, нарешті, видачу від імені держави особливого охоронного документа, який засвідчує та гарантує права його володільця. Таким документом є патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

Права патентоволодільця мають абсолютний, виключний і терміновий характер, а також обмежені територією держави, патентне відомство якої видало патент. Абсолютна природа прав патентоволодільця полягає в тому, що особами, які зобов'язані утримуватися від використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, власником прав на які є патентоволоділець, виступають усі інші члени суспільства, на яких поширюються закони даної держави. У цьому розумінні правовий статус патентоволодільця дуже схожий на статус власника, що і послугувало підставою для виникнення інститутів прав інтелектуальної власності. Ніхто не вправі посягати на можливість патентоволодільця одноособово розпоряджатися належними йому правами на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо тільки в самому законі не встановлені певні винятки.

Виключний характер суб'єктивних патентних прав полягає у тому, що права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок можуть належати лише одному патентоволодільцю. Видача двох патентів на той самий об'єкт патентних прав не допускається. Сфера дії цього правила однак обмежена рамками певної держави. На той самий винахід, корисну модель чи промисловий зразок у різних країнах патент може бути виданий різним особам.

Мати патент може не лише одна особа, а й кілька осіб, які виступають його спів володільцями.

Ознака терміновості полягає у тому, що патентні права діють упродовж визначеного періоду часу. За українським законодавством строк дії будь-якого патенту починається від дати подання за явки до Патентного відомства України. Строк дії патенту на ви нахід складає 20 років із цієї дати, патенту на корисну модель — 10 років, а патенту на промисловий зразок — 10 років із можливістю подовження терміну його дії ще на 5 років за клопотан ням патентоволодільця. Оскільки від дати подання заявки до дати видачі патенту минає певний час, реальний строк дії патент них прав є трохи меншим, аніж самого патенту.

Головне значення для власника суб'єктивних патентних прав має їхній обсяг. Відповідно до п.5 ст.6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та п.6 ст.5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" обсяг правової охорони, наданої патентом на винахід чи корисну модель, визначається формулою винаходу чи корисної моделі, а обсяг правової охорони, наданої патентом на промисловий зразок, — сукупністю його суттєвих ознак, відображених на фотографіях промислового виробу (макета, малюнка). Опис і креслення слугують тільки для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі. При цьому продукт (пристрій, речовина тощо) визнається виготовленим із використанням запатентованого винаходу чи корисної моделі, а спосіб, що охороняється патентом на винахід, — застосованим, якщо в ньому використана кожна ознака винаходу чи корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули, або еквівалентна йому ознака. Промисловий виріб визнається таким, що виготовлений із використанням запатентованого промислового зразка, якщо він містить усі його суттєві ознаки.

Відтак для визнання винаходу та корисної моделі такими, що використані в тому чи іншому об'єкті техніки і технологій, необхідно встановити наявність у них всіх ознак винаходу чи корисної моделі, які відбиті в незалежному пункті їх формули. Наявність у об'єкті ознак, що містяться в залежних пунктах формули винаходу чи корисної моделі, значення не має. Рівною мірою винахід та корисна модель вважаються такими, що використані, якщо одна чи кілька ознак замінені в об'єкті еквівалентною ознакою, тобто аналогічною ознакою. На визнання заміненої ознаки еквівалентною впливає також очевидність зробленої заміни. Цей же принцип застосовується і при виявленні випадків використання запатентованого промислового зразка. Наявність у промисловому виробі окремих суттєвих ознак промислового зразка ще не означає порушення патентних прав патентоволодільця. Навпаки, розбіжності в несуттєвих ознаках між промисловим виробом і запатентованим промисловим зразком при збігові всіх їхніх суттєвих ознак свідчать про порушення патентних прав.

Зміст патентних прав

Патентоволодільцю належить право на використання запатентованих винаходу, корисної моделі і промислового зразка на свій розсуд, якщо це не порушує прав інших патентоволодільців. Крім того, йому належить виключне право перешкоджати, забороняти або дозволяти іншим особам використовувати зазначені винахід, корисну модель чи промисловий зразок, за винятком випадків, коли таке використання відповідно до законодавства України не є порушенням прав інших патентоволодільців.

Під використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка розуміється виготовлення, застосування, ввезення, збереження, пропозиція до продажу, продаж або інше введення в цивільний оборот продукту, виготовленого із застосуванням ви находу, корисної моделі чи промислового зразка, а також застосування способу, що охороняється патентом на винахід.

Єдине, що обмежує безпосереднє використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка самим патентоволодільцем, — це патентні права інших осіб, що охороняються законом. Зокрема, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок є удосконаленнями відповідних об'єктів прав інтелектуальної власності, власниками прав на які є інші особи, з ними має бути досягнута згода на використання цих об'єктів. Якщо вони відмовляються видати ліцензію, патентоволоділець вправі звернутися до суду з позовом про примушення їх до укладання ліцензійного договору.

Як зазначалося, патентоволоділець має також виключне право перешкоджати, забороняти або дозволяти використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка будь-яким іншим особам. Власне, право патентоволодільця на їхнє використання кореспондується з обов'язком усіх інших осіб утримуватися від дій, що порушують права патентоволодільця.

Патентоволоділець може самостійно розпоряджатися належними йому правами на винахід, корисну модель чи промисловий зразок шляхом організації промислового виробництва і реалізації продукції або надати дозвіл на використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності іншим особам чи зовсім уступити свої майнові права на ці об'єкти. Необхідність розпорядження майновими правами може бути зумовлена обмеженістю економічних і виробничих ресурсів патентоволодільця, його небажанням займатися розв'язанням виробничих проблем, прагненням швидше почати використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка тощо. Передача майнових прав може здійснюватися в різних юридичних формах, однак найбільше практичне значення мають їх уступка та видача ліцензій на використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Уступка майнових прав означає передачу патентоволодільцем належних йому прав іншим особам. Відповідно до п. 6 ст. 28 За кону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та п. 4 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки патентоволоділець може передати на підставі договору права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій фізичній або юридичній особі, яка стає його правонаступником. Найчастіше уступка майнових прав здійснюється за договором купівлі-продажу, але може відбуватися й у межах договору міни. Якщо зустрічним задоволенням виступає певний результат роботи або послуга, договір про уступку майнових прав може включати елементи договорів підряду чи послуги. Цілком допустима і безоплатна уступка майнових прав, характерна для договорів дарування. Іншими словами, уступка майнових прав не обмежена якою-небудь конкретною договірною моделлю.

Уступка майнових прав, у якій би договірній формі вона не здійснювалася, означає, що до правонаступника переходять у повному обсязі всі майнові права, власником яких був патентоволоділець. Останній не може, наприклад, залишити за собою право на виготовлення і застосування запатентованого винаходу, передавши правонаступнику права на його ввіз, продаж тощо. Сторони не можуть своєю угодою також розділити сфери використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, встановити які-небудь тимчасові або територіальні обмеження прав, що переходять до правонаступника. Набувач майнових прав стає власником всього обсягу прав, якими володів їхній відчужуватель.

Поряд з уступкою майнових прав патентоволоділець може ви давати дозволи на використання його винаходу, корисної моделі чи промислового зразка іншими особами. Це робиться шляхом укладання ліцензійного договору, за яким патентоволоділець (ліцензіар) передає право на використання запатентованого ви находу, корисної моделі чи промислового зразка в обсязі, перед баченому ліцензійним договором, іншій особі (ліцензіату), а останній бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару платежі та здійснювати інші дії, визначені договором.

Залежно від обсягу переданих прав розрізняють договори про видачу невиключної і виключної ліцензій. За договором про не-виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, залишаючи за собою право на їхнє використання, включаючи надання ліцензій іншим особам. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає ліцензіату право на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений термін, залишаючи за собою право використовувати цей об'єкт прав інтелектуальної власності в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання його винаходу, корисної моделі чи промислового зразка іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав.

Взаємні права та обов'язки ліцензіара і ліцензіата визначаються укладеним договором, а також загальними положеннями цивільного законодавства про угоди і договори, оскільки спеціальної регламентації цих відносин патентним правом фактично немає. На практиці при укладанні ліцензійних договорів сторони погоджують низку звичайних умов, які, з одного боку, визначають обсяг прав, що передаються, а з другого — встановлюють додаткові зобов'язання сторін.

Патентне законодавство України встановлює низку випадків, коли дії третіх осіб щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не є порушеннями прав володільця патенту. Ці випадки, які ще називають «вільним використанням» запатентованих винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, є досить традиційними для світової патентної практики.

По-перше, не визнається порушенням прав патентоволодільця застосування запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків у конструкції чи при експлуатації транспортних засобів (морських, річкових, повітряних, наземних і космічних) іноземної держави, які тимчасово або випадково перебувають у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначених транспортних засобів. Це правило випливає зі ст. 5 -тої Паризької конвенції з охорони промислової власності. Вказане вилучення зі сфери патентних прав стосується лише використання запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків безпосередньо в конструкції чи при експлуатації транспортних засобів, тобто в їх корпусі, у машинах, в оснащенні, у механізмах, в устаткуванні тощо, за умови, що ці об'єкти прав інтелектуальної власності застосовуються тільки для потреб транспортних засобів. Використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, що виходить за ці межі, наприклад, виготовлення продукту на борту судна, пропозиція його до продажу, продаж тощо, є порушенням патентних прав. Окрім того, ця пільга поширюється лише на транспортні засоби іноземних держав.

По-друге, не є порушенням прав патентоволодільця використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка з науковою метою або в порядку експерименту. При цьому дозволеним видом використання є лише наукове дослідження самого запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка або експеримент над ним. Дослідження або експеримент може проводитися з метою перевірки ефективності створеного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у наукових цілях. Якщо вони використовуються не як об'єкт дослідження чи експерименту, а як їхній засіб, такі дії будуть порушенням прав патентоволодільця.

По-третє, дозволеним випадком використання є застосування запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків за надзвичайних обставин, тобто у разі стихійного лиха, катастрофи, епідемії тощо. У таких ситуаціях допускається лише застосування запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків для ліквідації чи запобігання наслідкам надзвичайних обставин. Інші види використання, скажімо, виготовлення та збереження запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків не дозволяються.

По-четверте, запатентовані винаходи, корисні моделі чи Промислові зразки можуть застосовуватися в особистих цілях без комерційної мети. Дозволене використання зазначених об'єктів прав інтелектуальної власності включає в себе лише їхнє застосування. Інші способи використання є порушенням прав патентоволодільця.

По-п'яте, дозволяється використання запатентованих вина ходів, корисних моделей і промислових зразків шляхом їхнього застосування при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря. Даний вид використання стосується переважно речовин і штамів мікроорганізмів, які охороняються патентами. Ним охоплюються лише одиничні випадки виготовлення ліків. Якщо запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується для виготовлення лікарських препаратів промисловим способом або їхнє виготовлення здійснюється аптека ми про запас хоча б навіть для подальшого продажу за рецепта ми, це є порушенням прав патентоволодільця.

По-шосте, не визнається порушенням прав патентоволодільця введення в цивільний оборот виготовленої із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка продукції будь-якою особою, яка придбала її без по рушення прав володільця патенту, тобто якщо ця продукція була виготовлена і введена в цивільний оборот володільцем патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією). Це вилучення виражає принцип "вичерпання прав", відповідно до якого права патентоволодільця обмежуються введенням у цивільний оборот продукції, виготовленої із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Наступна зміна власника даної продукції, наприклад у зв'язку з її перепродажем, прав патентоволодільця не порушує. Іншими словами, одержати дозвіл патентоволодільця має тільки суб'єкт, який першим виробляє або продає зазначену продукцію. Потрібно наголосити, що принцип вичерпання прав поширюється лише на ту продукцію, яка має речову форму, тобто підпадає під поняття пристрою, речовини, виробу тощо. Стосовно використання запатентованого винаходу-способу вичерпання прав не відбувається.

Насамкінець, відповідно до п.З ст.30 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та ст.21 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", виходячи з інтересів суспільства та за умови воєнного чи надзвичайного стану, Кабінет Міністрів України має право дозволити використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка визначеній ним особі без згоди патентоволодільця на умовах невиключної ліцензії і з виплатою йому відповідної компенсації. Дане вилучення зі сфери суб'єктивних патентних прав відоме законодавству багатьох держав і є цілком виправданим. При видачі таких дозволів неприпустимі абстрактні посилання на інтереси суспільства або важливість запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Неодмінною умовою прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про їхнє використання без дозволу патентоволодільця є також відмова останнього від укладання ліцензійної угоди в загальному порядку. Але патентоволодільцю завжди гарантується виплата відповідної компенсації. Спори щодо її розміру, а також умов видачі ліцензії і виплати компенсації вирішуються судом.

Обовязки патентоволодільців

Поряд із правами патентоволоділець несе низку обов'язків. Насамперед він повинен сплачувати збори і державне мито за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі чи Промислові зразки.

Відповідно до законодавства України державне мито сплачується за видачу патентів на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Розмір та порядок сплати мита регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Розмір зборів, терміни їхньої сплати, підстави для їхнього зменшення чи відстрочки та інші питання регулюються Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти прав інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. за № 543. Сплата мита і зборів може здійснюватися як самими заявниками і патентоволодільцями, так і будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами, зокрема патентними повіреними, ліцензіатами.

Іншим обов'язком патентоволодільця є використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. При цьому не має значення, використовуються вони самим патентоволодільцем чи особами, які одержали дозвіл на таке використання. Важливо лише, аби цей об'єкт прав інтелектуальної власності був реально введений у цивільний оборот. Але тут не повинно бути зловживання патентними правами, наприклад, використання запатентованого винаходу в надто обмежених масштабах, продажу виробів за дуже високою ціною. Законодавство України не вимагає, щоб виготовлення і застосування запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язково мало місце на території України. Не буде порушенням прав патентоволодільця ввезення виробів, виготовлених на підставі запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, якщо він здійснюється в масштабах, що відповідають потребам внутрішнього ринку.

Обов'язок щодо використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка може бути виконаний не тільки фактично, а й номінально. Для цього патентоволодільцю досить подати до Патентного відомства України заяву про надання будь-якій зацікавленій особі права на їхнє використання (відкрита ліцензія).

В законодавстві нічого не сказано про те, повинен чи ні за патентований винахід, корисна модель або промисловий зразок використовуватися безперервно. Вважаємо, що перерви у використанні можуть мати місце, але вони не повинні перевищувати встановлених первісних термінів для використання або бути зло вживанням правами. Невикористання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка упродовж встановлених термінів може спричинити для патентоволодільця несприятливі наслідки у вигляді видачі зацікавленим особам примусової ліцензії. Припинення дії патенту за цією підставою українське законодавство не передбачає. Для видачі примусової ліцензії необхідна одночасна наявність таких умов.

По-перше, потрібно, щоб патентоволоділець не використовував винахід, корисну модель чи промисловий зразок упродовж трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли їхнє використання було припинене.

По-друге, необхідна відмова патентоволодільця від укладання ліцензійного договору. Відмовою може вважатися і неотримання від патентоволодільця в розумний термін відповіді на відповідне звертання до нього зацікавленої особи, а також висування ним неприйнятних умов видачі ліцензії.

По-третє, особа, яка бажає використовувати запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок, має довести свою готовність до такого використання.

По-четверте, примусова ліцензія видається лише тоді, коли патентоволоділець не доведе, що невикористання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовлено поважними причинами. Ними можуть бути необхідність тривалого освоєння виробництва запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, невиконання зобов'язань осо бою, якій була видана ліцензія, скрутне матеріальне становище патентоволодільця тощо.

Питання про видачу примусової ліцензії за заявою зацікавленої особи розглядається судом. За позитивного вирішення цього питання суд визначає обсяг використання запатентованого вина ходу корисної моделі чи промислового зразка, строк дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди володільцю патенту. За змістом та обсягом наданих прав примусова ліцензія, що ви дається за рішенням суду, прирівнюється до не виключної ліцензії. Ліцензіат вправі використовувати запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок лише у своєму власному виробництві, але не може видавати субліцензії третім особам.

Припинення дії патенту

Дія будь-якого патенту обмежена встановленими законодавством часовими межами. Після закінчення строку, на який видано патент, винахід, корисна модель чи промисловий зразок стають суспільним надбанням і можуть вільно використовуватися усіма зацікавленими особами. Проте у ряді випадків дія патенту може бути припинена достроково. Підставами для дострокового припинення дії патенту є:

• відмова патентоволодільця від своїх прав повністю або частково;

• несплата у встановлений строк річних зборів за підтримання чинності патенту;

• визнання патенту недійсним повністю або частково.

У перших двох випадках дія патенту припиняється на майбутній час із моменту здійснення відповідного юридичного факту. В останньому випадку патент втрачає дію від дати подання за явки до Патентного відомства України, тобто вважається недійсним із самого початку.

Нарешті, дія патенту може бути припинена у зв'язку із визнанням його недійсним. Законодавство України встановлює вичерпний перелік підстав для анулювання патенту. Вони зводяться до таких трьох випадків.

По-перше, підставою для цього може слугувати невідповідність запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка встановленим законодавством критеріям патентоспроможності. Відсутність у винаході, корисній моделі чи промисловому зразку новизни, промислової придатності чи будь-якого іншого з необхідних критеріїв патентоспроможності може виявитися і після винесення рішення про видачу патенту. Якщо ця обставина буде доведена, то патент визнається недійсним від дати початку його дії.

По-друге, патент може бути анульований за наявності у формулі винаходу, корисної моделі чи сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було в матеріалах поданої заявки. Така ситуація може виникнути, наприклад тоді, коли з ініціативи заявника вносяться зміни до формули винаходу, корисної моделі чи змінюються суттєві ознаки промислового зразка порівняно з тим, як вони були сформульовані в первісних матеріалах заявки. Розбіжність між описом і формулою винаходу чи корисної моделі або сукупністю суттєвих ознак промислового зразка неприпустима і є підставою для визнання виданого патенту недійсним.

По-третє, анулювання патенту може бути результатом неподання заявки та неповідомлення заявником або патентоволодільцем Патентного відомства України про подання заявки до патентного відомства іншої країни на той самий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у тому числі міжнародної за явки на винахід.

Як відомо, патент може бути визнаний недійсним повністю або частково. У разі визнання недійсною якоїсь частини патенту, решта продовжує діяти.

Рішення про визнання патенту недійсним публікується в офіційному бюлетені Патентного відомства України. Недійсність патенту автоматично спричиняє і недійсність всіх угод, пов'язаних із уступкою прав патентоволодільця і наданням ліцензій на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У зв'язку з цим на відчужувателя прав патентоволодільця покладається обов'язок повернути все отримане ним за договором від набувача (користувача) цих прав, якщо інше прямо не передбачено договором сторін.