Кримінальна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав.

Законодавство України, як і багатьох інших держав, поряд із засобами цивільно-правового захисту авторських і суміжних прав встановлює кримінальну відповідальність за їх порушення. Згідно із ч.1 ст.176 Кримінального кодексу України незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також інше використання чужих творів, комп'ютер них програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторські і суміжні права, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, визнаються злочином.

Об'єктом цього злочину є не всі авторські і суміжні права, а лише право на їх використання, тобто сукупність належних власникам авторських і суміжних прав правомочностей майнового характеру. Порушення інших прав авторів, зокрема права авторства, права на ім'я, права на захист репутації, не є кримінально-караними діяннями.

Об'єктивний бік такого злочину полягає у вчиненні будь-якої дії, пов'язаної з незаконним використанням об'єктів авторських та суміжних прав. Склад злочину буде тоді, коли зазначеними діями спричиниться матеріальна шкода у великому розмірі. Тому протиправні дії, які не завдали матеріальної шкоди, злочином не визнаються і тягнуть не кримінальну, а цивільно-правову відповідальність.

Суб'єктивний бік цього злочину характеризується умислом. Це означає, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає чи свідомо припускає їх настання.

Суб'єктивний бік такого злочину, крім умислу, характеризується певними мотивами і метою. Найтиповішими мотивами його скоєння є корисливість і кар'єризм. Мета злочину в більшості випадків збігається з його мотивами, хоча іноді набуває самостійного значення.

Так, плагіат може бути здійснений з метою вступу до творчої спілки, захисту дисертації тощо. Мотиви порушення авторських і суміжних прав не мають значення для кваліфікації злочину.

Кримінальну відповідальність за цей злочин несуть особи, які досягай 16 років. Він карається штрафом у розмірі від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправ ними роботами на строк до двох років з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення та відтворення.

Дії, передбачені у ч. 1 ст. 176 Кримінального кодексу України, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, а також обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення та відтворення (ч. 2 ст. 176 КК України). Матеріальна шкода вважається завданою в особливо великому розмірі, якщо вартість контрафактних товарів чи дохід від незаконного використання об'єктів авторських та суміжних прав у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коли злочин вчинюється посадовою особою з використанням свого службового становища щодо підлеглої особи, то він карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців чи обмеженням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Кримінальні справи про порушення авторських та суміжних прав не підлягають припиненню у разі примирення потерпілого і правопорушника, що в цілому не характерно для справ приватного обвинувачення. Провадження у цих справах здійснюється в загальному порядку.