2.Сучасні засоби попередження втрат азоту з мінеральних добрив.

Азот негативно впливає на всі ланки біосфери та здоровя людини. є такі форми азоту: амідна -карбомід або сечовина(NH2), амонійна- аміак (NH3),амоній- NH4. Важливим є наблтження термінів використання азотних добрив до потреб рослин, щоб вони менше знаходились у грунті. Забруднення азотними добривами начастіше є порушення технологічних умов.

При розгляді екологічних проблем агрохімії першочергове значення мають проблеми азоту. В основному він насамперед негативно впливає на всі ланки біосфери, на здоров’я людини. Дослідження вчених і виробничий досвід свідчать, що непродуктивні втрати азоту добрив можна зменшити до мінімуму, а коефіцієнт використання його значно підвищити при правильному, наприклад, роздрібненому внесенні відповідних норм добрив. При цьому азотні добрива доцільніше застосовувати в амонійній і амідній формах, наближувати строки їх внесення до сівби культури, або до фаз найбільшого споживання азоту рослинами.

3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм за допомогою синантропних мух

Одним із шляхів утилізації гною і повернення частини його поживних речовин тваринництву є одержання з нього білкових продуктів.

В екскрементах тварин міститься велика кількість органічних добрив, здатних служити поживним субстратом для різних мікроорганізмів: бактерій, дріжджів, пліснявих грибів, мікроскопічних, водоростей, а також личинок мух і дощових черв’яків. Кормові продукти, що одержують внаслідок біотехнологічної переробки гною, суттєво відрізняються від нього. Так, одержана з рідкої фракції гною у ферментах різного типу суха біомаса термофільних бактерій містить близько 55% протеїну. илізація гною за допомогою личинок синантропних мух. Цей метод докладно розроблений співробітниками проблемної лабораторії Новосибірського сільськогосподарського інституту (Росія), огляд якого використаний при написанні даного розділу.

Утилізація свинячого гною і пташиного посліду личинками й одержання цінних продуктів переробки — білкового борошна і біоперегною — відкривають перспективи для розробки і впровадження в свинарство і птахівництво безвідходної технології виробництва м’яса на промисловій основі.

Метод біологічної переробки дає можливість трансформувати складні органічні сполуки, які містяться в гноєві і посліді, а також розвинуту супутню мікрофлору, що багата протеїном, жиром, амінокислотами і мікроелементами в кормову зообіомасу, яку після знезараження використовують на корм тваринам.

При утилізації пташиного посліду личинки мухи за 5 днів при температурі 20°С переробляють в’язкий субстрат вологістю 80% в рихлу масу вологістю 40% і рН 9,5. Таким чином, крім білкового корму можна одержувати добрива. Після закінчення переробки посліду личинок відділяють від субстрату, сушать і одержують борошно, яке є білковою добавкою до основного раціону птиці.

Борошно, що приготовлене з личинок кімнатної мухи, які культивуються на свинячому гноєві, являє собою суху, сипку масу з вмістом 8—10% вологи, 45—55 — протеїну, 16—21 — жиру і до 5% БЕВ. В 1 кг її міститься: кормових одиниць — 0,99—1,26, перетравного протеїну — 340—430 г, лізину — 33—40, метатіоніну — 10—15, цистину — до 12, кальцію — 6—8, фосфору — 10—12 г. Борошно з личинок багате життєво необхідними мікроелементами.

Впровадження технології у птахівництво дасть можливість знизити на третину дефіцит кормів тваринного походження й одержати органічне добриво з поліпшеними фізико-механічними властивостями, а також забезпечити охорону навколишнього середовища від забруднення відходами тваринництва.

Підготовка пупаріїв розпочинається з відділення личинок від біоперегною. На 6—7-й день одержану масу (біоперегній і личинки) з лотків переносять на сітчастий відділювач (діаметр отвору сітки близько 2 мм). Личинки, відповзаючи від джерела світла, провалюються через вічка в піддон, потім їх переносять у спеціальну камеру, де розміщують на листах шаром не більше 5 см. Під час заляльковування підтримують температуру повітря 24—25°С і відносну вологість — 60—80%. Для відтворення відбирають пупарії, маса яких перед вильотом не нижче 18 мг.

Дорослих мух утримують у садках розміром 100х60х80 см. Для кожної особини відводять 8—10 см3 простору, 0,5—0,6 см2 площі стінок для відпочинку, 0,4 см2 для напування. В кожний садок вміщують 50 тис. мух. В інсектарії об’ємом 162,5 м3 розміщують 60 садків, експлуатуючи по 6 осадків у циклі. Цикли пупаріями заряджають через 2 дні. Після відродження мух у садки подають корми і воду. До раціону можна включати відвійки, цукровий сирець, відходи пивоварної промисловості. Через 4—5 днів після відродження мух у садки поміщають чашки з принадною речовиною для відкладання-яєць (свинячий гній, пташиний послід або фільтрувальний папір, насичений вуглекислим амонієм). Яйця виймають один раз на добу.

На етапі утримання імаго в садках і одержання яйцекладок технологічного ланцюга переробки посліду розроблені й успішно випробовані механізовані вузли поїння мух водою, годування курячою кров’ю, буряковою мелясою, в період відкладання яєць.

Наступний етап технології — переробка гною личинками мух. Тривалість циклу — 7 діб.

Нині успішно функціонують декілька типів установок по вирощуванню личинок. У проблемній лабораторії Новосибірського СГІ створені установки карусельного типу УКТ-1,0, лотково-стаціонарні з подвійним дном та інші, у науково-дослідному інституті тваринництва — лотково-стаціонарні, і а також культиватор типу ерліфт. Наступним етапом є відділення личинок від переробленого субстрату.

Заключний етап технології — сушіння личинок (при вологості вище 60% — підсушування переробленого посліду), а також затарювання готової продукції у поліетиленові мішки.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8